Ухвала

від 24.02.2011 по справі 2а-3907/10/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2а-3907/10/12/0170

24.02.11

м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дугаренко О.В.,

суддів           Дадінської Т.В. ,

 Ілюхіної Г.П.                     

секретар судового засідання          Клюкіна Н.С.

без участі представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції в м.Сімферополі  АР Крим  на постанову Окружного адміністративного суду  Автономної Республіки Крим (суддя    Котарева Г.М. ) від 05.07.10 по справі № 2а-3907/10/12/0170

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМС Кристал" (пров. Монтажників, 6-а,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95019)

до          Державної податкової інспекції в м.Сімферополі  АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

     про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

                    Постановою Окружного адміністративного суду  Автономної Республіки Крим від 05 липня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМС Кристал" задоволено.

                    Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі  АР Крим № 0002771502/0 від 10.03.10р.

          Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

                    Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду  Автономної Республіки Крим від 05 липня 2010 року та ухвалити нову постанову якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВМС Кристал" у задоволені позову.   

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від  08.09.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою  Державної податкової інспекції в м.Сімферополі  АР Крим.

Сторони в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Судова колегія ухвалила можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача у зв’язку з відсутністю поважної причини його неявки.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що державним податковим інспектором  Державної податкової інспекції в м.Сімферополі  АР Крим було проведено   невиїзну  документальну перевірку  позивача щодо уточнюючого  розрахунку з ПДВ за червень 2009 року, поданого у грудні 2009 року.

 В результаті перевірки було складено Акт №3002/15-2/30257932. Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, 7.4.1., п. 7.4. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість” що призвело до заниження рядка 8.1. уточнюючого розрахунку (збільшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету) у сумі 185031,00 грн.(а.с.6-13).

На підставі акту перевірки   №3002/15-2/30257932   ДПІ в м. Сімферополь  прийнято податкове повідомлення –рішення від 10.03.2010р. № 0002771502/0,  згідно з яким   позивачу  було визначено суму податкового  зобов'язання  з податку на додану вартість в сумі  185031,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 92515,50  грн.(а.с.14).

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання  це загальна сума  податку, одержана (нарахована) платнику  податку у звітному ( податковому)  періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період –це сума, на яку платник податку  має право зменшити податкове зобов’язання  звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки  №3002/15-2/30257932 позивачем до ДПІ в м. Сімферополь  АР Крим підприємством до уточненої податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року, поданої у грудні 2009 року (а.с. 67-73) включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, за податковими накладними, отриманими  у минулих періодах. Об’єм постачання (без ПДВ) складає  1110337,38 грн., сума ПДВ 185056,23 грн., період виписки податкових накладних –листопад, грудень 2007 р., а саме:

-          податкова накладна від 05.12.2007 року №Тор00151, отримана від ПП “Торгбуд-М”на суму 202914,18 грн.( в тому числі ПДВ  в сумі 33819,03 грн.)(а.с.39);

-          податкова накладна від 13.11.2007 року №Тор00146, отримана від ПП “Торгбуд-М”на суму 907423,20 грн.( в тому числі ПДВ  в сумі 151237,20 грн.)(а.с.40).

Відповідачем за результатами перевірки визначено, що в наслідок завищення суми податкового кредиту в червні 2009 року з ПДВ, позивач занизив суму податкового зобов'язання  з податку на додану вартість на суму 185031,00 грн. та зависив податковий кредит –від’ємне значення ПДВ (стор. 26 декларації уточнюючий розрахунок за червень 2009 року).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України “Про податок на додану вартість”, з огляду на наступне.

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Платники податку   повинні   зберігати   податкові   накладні протягом  строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із  сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд вважає, що загальний строк давності зі сплати податків та визначення податкового зобов'язання  встановлено зазначеним законом  - 1095 днів.

Відповідно до другого речення частини 2 п. 5.1. зазначеного Закону якщо у  майбутніх  податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону)  платник  податків  самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Уточнюючий розрахунок за період червень 2009 подано позивачем в грудні 2009 року, тобто в межах встановленого строку, до сплину 1095 дня.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”Датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-           або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що спірна сума ПДВ включена за фактом отримання від постачальників податкові накладні, які є належним чином оформленими, що підтверджується витягом з журналу вхідної кореспонденції.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України “Про податок на додану вартість”та Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

Закон України “Про податок на додану вартість”, а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) –коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На час виписки податкових накладних та отримання зазначених податкових накладних позивач є платником податку на додану вартість, його право на податковий кредит також ґрунтується і частиною 9 п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в розмірі 185056,23 грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними, реєстрами отриманих  податкових накладних, рахунками –фактурой.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті   встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення  або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції в м.Сімферополі  АР Крим  залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду  Автономної Республіки Крим від 05.07.10 по справі № 2а-3907/10/12/0170 залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу  може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний  текст судового рішення виготовлений  01 березня 2011 р.

Головуючий суддя                                        О.В.Дугаренко

Судді                                          Т.В. Дадінська

                                 Г.П.Ілюхіна