Ухвала

від 27.02.2014 по справі 2а-3907/10/12/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року м. Київ К/9991/21862/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011

у справі № 2а-3907/10/12/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВМС Кристал») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі АРК) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2010 №0002771502/0.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо уточнюючого розрахунку з ПДВ за червень 2009 року, поданого у грудні 2009 року, за результатами якої було складено акт №3002/15-2/30257932.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 , пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження рядка 8.1 уточнюючого розрахунку (збільшення суми, яка підлягає сплаті до бюджету) у сумі 185031,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2010 №0002771502/0, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 185031,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 92515,50 грн.

Згідно з п. п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим Законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до уточненої податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року, поданої у грудні 2009 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, за податковими накладними, отриманими у минулих періодах. Об'єм постачання (без ПДВ) складає 1110337,38 грн., сума ПДВ - 185056,23 грн., період виписки податкових накладних листопад, грудень 2007 року виданих ПП «Торгбуд-М».

Відповідачем за результатами перевірки визначено, що в наслідок завищення суми податкового кредиту в червні 2009 року з ПДВ, позивач занизив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 185031,00 грн. та зависив податковий кредит від'ємне значення ПДВ (стор. 26 декларації уточнюючий розрахунок за червень 2009 року).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (з наступними змінами і доповненнями) зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість".

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд вважає, що загальний строк давності зі сплати податків та визначення податкового зобов'язання встановлено зазначеним законом - 1095 днів.

Відповідно до другого речення ч. 2 п. 5.1 зазначеного Закону якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Уточнюючий розрахунок за період червень 2009 року подано позивачем в грудні 2009 року, тобто в межах встановленого строку, до сплину 1095 дня.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що спірна сума ПДВ включена за фактом отримання від постачальників податкові накладні, які є належним чином оформленими, що підтверджується витягом з журналу вхідної кореспонденції.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Закон України «Про податок на додану вартість» , а саме пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На час виписки податкових накладних та отримання зазначених податкових накладних позивач є платником податку на додану вартість, його право на податковий кредит також ґрунтується і ч. 9 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» , відповідно до якого при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Судами встановлено, що в даному випадку спірна сума податкового кредиту в розмірі 185056,23 грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, рахунками-фактур.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1 , 223 , 224 , 230 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України .

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров