Постанова

від 04.10.2006 по справі 9/400-нр

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/400-НР

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 жовтня 2006 р.                                                                                   № 9/400-НР  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства “Кривоозерська харчосмакова фабрика”

на постановуОдеського апеляційногогосподарського суду від 01.08.2006 р.

у справі№ 9/400-НР

господарського судуМиколаївської області

за позовомХарчосмакової компанії “Класик” у формі товариства з обмеженою відповідальністю

доЗакритого акціонерного товариства “Кривоозерська харчосмакова фабрика”

простягнення збитків

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Новак І.О., дов. № 12 від 12.02.2004 р.;

відповідача:Курченко М.І., дов. № б/н від 17.01.2006 р.;

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2004 р. Харчосмакова компанія “Класик” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Компанія) звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, у якій просила стягнути з Закритого акціонерного товариства “Кривоозерська харчосмакова фабрика” (далі –Товариство) 2 088 000,00 грн. збитків.

Позовні вимоги Компанія обґрунтовувала тим, що Товариство, в порушення укладеної 15.03.2001 р. мирової угоди (затвердженої 29.03.2001 р. Кривоозерським районним судом Миколаївської області) та Додатку № 3 до неї, не забезпечує безперешкодного доступу до свердловини та перешкоджає здійснювати відповідне водокористування для забезпечення виробничо-господарських потреб, що призвело до зупинення виробництва, внаслідок чого їй завдано збитки у розмірі 2 088 000,00 грн. у вигляді не отриманого прибутку у зв'язку з невиконанням зобов'язань перед контрагентами.

Поясненнями (т. 1, а. с. 61 –62, т. 2, а. с. 15 –24) Компанія зменшила позовні вимоги та просила господарський суд Миколаївської області стягнути з Товариства 1 153 853,00 грн. збитків.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.06.2006 р. (суддя Семенов А.К.) позовні вимоги Компанії задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 р. (колегія суддів: Шевченко В.В., Бєляновський В.В., Мирошниченко М.А.) рішення господарського суду Миколаївської області від 13.06.2006 р. залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані тим, що Компанія довела факт чинення Товариством з 06.08.2002 р. по 06.08.2004 р. перешкод у водокористуванні свердловиною № 2297, яка знаходиться на території останнього, та факт завдання внаслідок цього збитків у вигляді не одержаних доходів (упущеної вигоди), які, відповідно до ст. 203 ЦК УРСР та 22 ЦК України, підлягають стягненню.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Миколаївської області від 13.06.2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 р., у якій просить вказані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій, приймаючи судові акти, які оскаржуються, порушили норми матеріального та процесуального права, а саме –не виконали вказівок, які містяться у постанові Вищого господарського суду України від 27.09.2005 р. по даній справі, порушили ст. 203 ЦК УРСР, не надали належної правової оцінки обставинам справи.

Крім того, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з клопотанням про зупинення виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 13.06.2006 р. до розгляду справи в касаційній інстанції.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що воно підлягає відхиленню, оскільки не містить будь-яких доводів на своє обґрунтування.

Компанія не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства не надіслала, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи та доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Компанія вимагає стягнути з Товариства збитки за період з 06.08.2002 р. по 06.08.2004 р. З цього приводу колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що при розгляді зазначених вимог мають застосовуватись норми як ЦК УРСР (щодо стягнення збитків за період з 06.08.2002 р. по 31.12.2003 р. включно), так і норми ЦК України (щодо стягнення збитків за період з 01.01.2004 р. по 06.08.2004 р. включно), виходячи з Розділу “ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ЦК України, у п. 4 якого вказано, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Згідно з частиною першою та другою ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (ст. 203 ЦК УРСР, ст. 22 ЦК України) потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія або бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та збитками; вина особи, яка завдала збитки.

Місцевий та апеляційний господарські суди, приймаючі рішення та постанову по даній справі, вказаного не врахували, а тому вказані судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими.

Так, господарські суди попередніх інстанцій не виявили, хто саме, коли і яким чином з боку Товариства не забезпечував Компанії безперешкодного доступу до свердловини та перешкоджав здійснювати відповідне водокористування для забезпечення її виробничо-господарських потреб.

Крім того, в ухвалі Кривоозерського районного суду від 29.03.2001 р., якою затверджено мирову угоду, укладену між Компанією та Товариством 05.03.2001 р., зазначено, що Товариство передає у власність Компанії споруди, будівлі, комунікації та обладнання, та наведено конкретний перелік цього майна, проте нічого не вказано щодо спільного користування свердловиною.

Також з договорів про поставку товару, укладених між Компанією та іншими суб'єктами господарювання (№ 05/9 від 11.05.2002 р., 05/10 від 14.05.2002 р., № 06/12 від 02.06.2002 р., № 06/14 від 02.06.2002 р., № 06/19 від 08.06.2002 р., № 06/20 від 10.06.2002 р., № 06/21 від 11.06.2002 р., № 06/22 від 12.06.2002 р., № 06/23 від 14.06.2002 р. та № 06/24 від 14.06.2002 р., т. 1, а. с. 33 –42), яка перша надала на підтвердження понесення нею збитків, вбачається, що товаром є пляшки певної ємності, а не пляшки з водою. А тому твердження Компанії про те, що вказані договори підтверджують завдання їй Товариством збитків у вигляді не одержаного доходу (упущена вигода), є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у даному випадку відсутня протиправна поведінка, дія або бездіяльність з боку Товариства, а також відсутні збитки, завдані Компанії, тобто відсутній склад цивільного правопорушення, необхідний для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (ст. 203 ЦК УРСР, ст. 22 ЦК України).

Відповідно, господарські суди першої та другої інстанції, встановивши при вирішенні спору необхідні обставини справи, неправильно застосували ст. 203 ЦК УРСР та 22 ЦК України.

У зв'язку з цим колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи з встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та повноважень, наданих ГПК України, вважає за необхідне прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії у зв'язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Кривоозерська харчосмакова фабрика” задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 13.06.2006 р. у справі № 9/400-НР скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Харчосмакової компанії “Класик” у формі товариства з обмеженою відповідальністю відмовити.

Стягнути з Харчосмакової компанії “Класик” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 23220336) на користь Закритого акціонерного товариства “Кривоозерська харчосмакова фабрика” (код ЄДРПОУ 05467783) державне мито у розмірі 850,00 грн., сплачене за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

           Суддя                                                                          В.І. Шаргало