Постанова

від 01.08.2006 по справі 9/400-нр

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/400-НР

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" серпня 2006 р. Справа № 9/400-НР

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін

від позивача: Новак І.О. –за дорученням   

від відповідача: Рижий В.Ф., Курченко М.І. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Кривоозерська харчосмакова фабрика”, с. Криве Озеро, Миколаївської області

на рішення господарського суду  Миколаївської області

від  13 червня 2006 року                    

у справі № 9/400-нр                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом  Харчосмакової компанії „Класик” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса

до Закритого акціонерного товариства „Кривоозерська харчосмакова фабрика”, с. Криве Озеро, Миколаївської області

про стягнення збитків

   Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 63 від 04.07.2006 року.

                                                       В С Т А Н О В И Л А:

   16.11.2004 р. Харчосмакова компанія „Класик” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Компанія) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Кривоозерська харчосмакова фабрика” (далі –ЗАТ) про стягнення збитків в розмірі 2.088.000 грн., заподіяних внаслідок невиконання останнім умов мирової угоди, що затверджена ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 29.03.2001 р.

   В процесі розгляду справи Компанія зменшила розмір заявлених позовних вимог до 1.153.853 грн.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що ЗАТ не виконував свої зобов'язання за вищезазначеною мировою угодою, не допускав Компанію до свердловини для використання води для задоволення своїх виробничо-господарських потреб, внаслідок чого остання була позбавлена можливості виконати свої договірні зобов'язання з іншими контрагентами, у зв'язку з чим в період з 06.08.2002 р. по 06.08.2004 року їй були заподіяні збитки у вигляді неотриманих прибутків в сумі 1.153.853 грн.

   Розмір заподіяних збитків Компанія обґрунтовує тим, що в зазначений період часу, вона, відповідно до укладених договорів, повинна була виготовити та продати контрагентам за договорами воду у кількості: місткістю 0.5 літрів –576000 пляшок, місткістю 1.5 літра –576000 пляшок, місткістю 2 літра –5184000 пляшок. Різниця між собівартістю зазначеної кількості води, та ціною за якою ця вода була би продана контрагентам за договорами, за винятком ПДВ, і складає суму неотриманих прибутків Компанії в загальному розмірі 1.153.853 грн.      

   У відзивах на позов ЗАТ позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними оскільки він не вчиняв ніяких перешкод Компанії в користуванні свердловиною. Остання відповідну ліцензію на користування надрами (зокрема на водокористування із свердловини) не отримала, а тому не мала право здійснювати розлив води у пляшки та укладати відповідні договори та її поставку.      

   Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.12.2004 року позов Компанії задоволений в повному обсязі та з ЗАТ на її користь стягнуто 1.153.853 грн. заподіяних збитків, а також понесені судові витрати по справі: 1700 грн. на сплату держмита і 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2005 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в позові Компанії відмовлено.

   Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2005 р. вищевказані судові рішення скасовані, а справа передана на новий розгляд місцевого господарського суду.

  Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.06.2006 р. (суддя Семенов А. К.) позов задоволений повністю та з ЗАТ на користь Компанії стягнуто 1.153.853 грн. заподіяних збитків, а також понесені судові витрати по справі: 1700 грн. на сплату держмита і 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що ЗАТ в період з 06.08.2002 р. по 06.08.2004 р. незаконно перешкоджав Компанії у водокористуванні свердловиною № 2297 шляхом не допуску останнього до відкриття засувки водопроводу та включення електронасосу, внаслідок чого Компанія була позбавлена можливості виробляти в орендованому нею цеху безалкогольні напої, зокрема мінеральну воду „Кривоозерська”, розливати її в пляшки власного виробництва і поставляти (реалізовувати) цю продукцію своїм контрагентам за укладеними договорами, у зв'язку з чим, протиправними діями ЗАТ, Компанії були заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 1.153.853 грн., а тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.   

   В апеляційній скарзі ЗАТ просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В судовому засіданні представники ЗАТ доводи апеляційної скарги підтримали.            

   У відзиві на апеляційну скаргу Компанія просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник Компанії доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 29.03.2001 р. затверджена мирова угода укладена 15.03.2001 р. між сторонами у справі, разом з додатками до неї за № № 1, 2, 3, 4, 5, за умовами якої ЗАТ передало Компанії на праві власності споруди, комунікації, обладнання, в тому числі і цех по виробництву безалкогольних напоїв, що розташовані на земельній ділянці площею 0.641 га в с. Криве Озеро, вул. Індустріальна, 2 Миколаївської області.

   Згідно додатку № 3 до затвердженої судом мирової угоди сторонами у справі погоджений порядок щодо сумісного користування свердловиною та ЗАТ зобов'язалось забезпечити Компанії безперешкодний доступ до свердловини, що розташована на земельній ділянці ЗАТ, для водокористування та забезпечення виробничо-господарських потреб Компанії. Зазначеним додатком передбачено, що Компанія переходить на прямі взаємовідносини по водокористуванню з Кривоозерським органом місцевого самоврядування.

   24.09.2001 р. Компанія, в установленому законом порядку, подарувала цех по виробництву безалкогольних напоїв, разом з комунікаціями та обладнанням громадянину Пеструєву В.О.

   01.03.2002 р. між громадянином Пеструєвим В.О. та Компанією був укладений договір оренди № 98 за умовами якого зазначений громадянин передав, а Компанія прийняла у платне тимчасове користування строком до 01.03.2005 р. цех по виробництву безалкогольних напоїв, разом з комунікаціями та обладнанням.

   Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.11.2002 р. у справі № 6/428 заборонено ЗАТ перешкоджати Компанії в здійсненні водокористування з свердловини, що знаходиться на території ЗАТ та остання зобов'язана відкрити засувку трубопроводу в цех розливу води. Компанії.

   30.11.2002 р. постановою Кривоозерського районного відділу державної виконавчої служби виконавче провадження по примусовому виконанню ухвали господарського суду у справі № 6/428 закінчено, оскільки 29.11.2002 р. засувка трубопроводу була відкрита та при включенні електронасосу до цеху Компанії поновлено водопостачання води по трубопроводу із свердловини, що знаходиться на території ЗАТ.    

   Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.09.2003 р. у справі № 6/428 позовні вимоги Компанії щодо зобов'язання ЗАТ виконати умови укладеної мирової угоди від 15.03.2001 р. в частині сумісного використання свердловини задоволені повністю та ЗАТ зобов'язано забезпечити безперешкодний доступ Компанії здійснювати водовикористання із свердловини для задоволення своїх виробничо-господарських потреб. В зустрічному позові ЗАТ –про визнання неукладеною мирової угоди від 15.03.2001 р. –відмовлено.

   Постановами Одеського апеляційного суду від 18.11.2003 р. та Вищого господарського суду України від 25.02.2004 р. рішення суду першої інстанції від 18.09.2003 р. залишено без змін.  

   Факт продовження здійснення перешкод в користуванні Компанії свердловиною з боку ЗАТ також підтверджуються актами від 06.08.2002 р., від 21.11.2003 р., від 15.02.2004 р., від 15.08.2005 р.

   Ретельно дослідивши матеріали справи в їх сукупності суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що ЗАТ не виконало свої зобов'язання за укладеною між сторонами у справі  мировою угодою, що затверджена судовою ухвалою від 29.03.2001 р. та в період з 06.08.2002 р. по 06.08.2004 р. перешкоджало Компанії у водокористуванні свердловиною шляхом не допуску останньої до відкриття засувки трубопроводу та не прийняв до уваги протилежні доводи ЗАТ, оскільки вони повністю спростовуються вищезазначеними письмовими доказами у справі. Не заслуговують на увагу і доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що заступник голови райдержадміністрацій, депутати облради та народний депутат України не мали права підписувати відповідні акти, що підтверджують здійснення перешкод Компанії в користуванні свердловиною з боку ЗАТ, так як зазначені особи, як і любі інші громадяни України, мають право засвідчити своїм підписом встановлені, в їх присутності, факти.

   Правомірно не прийняті до уваги місцевим судом і ствердження ЗАТ про те, що Компанією не виконані умови укладеної мировою угоди, оскільки на виконання п. 2.2 додатку № 3 до мирової угоди остання отримала згоду Кривоозерської сільської ради на здійснення водокористування із свердловини, що підтверджується затвердженням цього додатку головою зазначеної ради. Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції і про те, що діючим законодавством України, а саме ст. 16 Кодексу України „Про надра”, п. 16 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 р. № 1540 не передбачена можливість надання ліцензії на водокористування із одної свердловини разом кільком особам, а така ліцензія отримана ЗАТ.

   Голослівними є доводи скаржника про те, що між Компанією і громадянином Пеструєвим В.О. не укладався договір про передачу в оренду цеху по розливу безалкогольних напоїв разом з обладнанням і Компанія не має приміщення де б ця вода розливалася, так як в матеріалах справи міститься такий договір від 01.03.2002 р. за № 98, який до теперішнього часу ніким не оскаржений та не спростований, а тому місцевий суд дійшов до правильного висновку про те, що Компанія правомірно, відповідно до вимог ст. 1 ГПК України, звернулася до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

   Як слідує з матеріалів справи Компанія уклала з ПП „Бланк і К”, ВАТ „ТТ”, ПП „Совім-М”, ПП Цабенко В.В., ПП Магазин №10, ПП Кукуєв А.М., ПП „Ринок „Южний”, ПП „Демидова”, ПМП „Мона”, ПП Тимофєєва М.В. договори № 05/9 від 11.05.2002 р., № 05/10 від 14.05.2002 р., №06/12 від 02.06.2002 р., № 06/14 від 02.06.2002 р., № 06/19 від 08.06.2002 р., № 06/20 від 10.06.2002 р., № 06/21 від 11.06.2002 р., № 06/22 від 12.06.2002 р., № 06/23 від 14.06.2002 р., № 06/24 від 14.06.2002 р. за умовами яких зобов'язалася поставити останнім товар –воду в пляшках по ціні від 0.8 грн. до 1.35 грн. за пляшку.

   Ствердження ЗАТ про те, що вказані договори між сторонами не укладалися до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази цього, а надані Компанією, належним чином засвідчені, копії зазначених договорів однозначно свідчать про те, що за вказаними договорами Компанія зобов'язалася виготовити та поставити своїм контрагентам в період з 06.08.2002 р. по 06.08.2004 р. воду у кількості: місткістю 0.5 літрів –576000 пляшок, місткістю 1.5 літра –576000 пляшок, місткістю 2 літра –5184000 пляшок, а останні оплатити її вартість виходячи з ціни від 0.8 грн. до 1.35 грн. за пляшку.

   Оскільки ЗАТ своїми протиправними, винними діями заподіяв Компанії збитки у вигляді упущеної вигоди, то суд першої інстанції підставне задовольнив позовні вимоги у повному обсязі відповідно до вимог ст. 22 ч. 2. п. 2 ЦК України та ст. 203 ЦК УРСР, що діяв до 01.01.2004 р.

   Розмір заподіяної шкоди складається із різниці між собівартістю вищезазначеної кількості води в пляшках, та ціною за якою ця вода була би продана Компанією контрагентам за договорами, за винятком ПДВ, і складає суму 1.153.853 грн. Надані Компанією розрахунки заподіяних збитків перевірені, як судом першої, так і апеляційної інстанції та є правильними і вірними. Крім того, ці розрахунки не оспорені ЗАТ ні в цілому, ні за їх складовими.      

   На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України ЗАТ повинний відшкодувати Компанії понесені судові витрати по справі: 1700 грн. на сплату держмита і 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст.104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

                       Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                  П О С Т А Н О В И Л А:    

   Рішення господарського суду Миколаївської області від  13 червня 2006 року у справі № 9/400-нр –залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Кривоозерська харчосмакова фабрика”, с. Криве Озеро, Миколаївської області –без задоволення.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                          В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко