Постанова

від 30.10.2007 по справі 8/424ад(12/240)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/424ад(12/240)

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30.10.07                                                                                 Справа № 8/424ад(12/240).

Колегія суддів господарського суду Луганської області у складі: головуючого –судді Середи А.П., членів колегії –суддів Ворожцова А.Г., Яреська Б.В.,   розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд», місто Алчевськ Луганської області,

до            1. Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції, місто Алчевськ Луганської області, -          

           2. Відділення  Державного казначейства України  у Луганській області, місто Алчевськ, -          

про стягнення 402436 грн. 45 коп., -

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Ірклієвський  С.В. –директор, - протокол №1 від 02.10.96 року, посвівдчення водія  АІА №236707 від 27.04.01 року;

від  1-го відповідача –Коваленко Л.І. –начальник юридичного відділу, - довіреність №15075/10 від 29.05.07 року;

від 2-го відповідача –Кильчинський Є.С. –головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №09-27/31 від 09.01.07 року, -

встановила:

           суть спору: 14.11.2003 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області  з позовною заявою (вих. №194/5 від 10.11.2003 року), в якій заявив вимогу про стягнення:

           1)з Державного бюджету України на його користь процентів на несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі –ПДВ) у сумі 402436,45 грн. бюджетної заборгованості  з податку на додану вартість (далі –ПДВ) у сумі 3.665.642 грн. 00 коп. по декларації з ПДВ за січень 2005 року;

2)з відповідачів –Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі –ОДПІ, - Перший відповідач) та Відділення Державного казначейства у місті Алчевську Луганської області (далі – ВДК, - Другий відповідач) витрат по сплаті державного мита у сумі 1700,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

          Після звернення позивача до суду з цим позовом справа слухалась за правилами господарського судочинства.

          09.01.04 року  позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (вих. №2/5 від 09.01.04 року) (том 1, а.с.41), згідно якій просив суд стягнути з Державного бюджету  відсотки за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості у сумі 408958,01 грн., крім того, з Першого відповідача - державного мита  у сумі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

          Судом ця заява долучена до матеріалів справи та врахована при її подальшому  розгляді.

          Ухвалою суду від 20.01.04 року провадження по справі було зупинено на  підставі частини 1 ст. 79 ГПК України; поновлено ухвалою від 04.01.05 року.

          17.01.05 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (вих. №2/5 від 17.01.05 року) (том 1, а.с. 95), в якій просив суд стягнути з обох відповідачів проценти за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 269778,00 грн. та витрати по сплаті державного мита у сумі 1700,00 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

          Судом цю заяву долучено до матеріалів справи та враховано при подальшому її розгляді.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 03.03.05 року позов задоволено частково: з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто відсотки у сумі 269778,00 грн., нараховані  на суму бюджетного відшкодування за період з 15.02.02 року по 06.08.03 року; крім того, з Першого відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати пропорційно задоволеній сумі позову, а саме: державне мито у сумі 1139,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 79,00 грн.

          Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 26.04.05 року це рішення  залишено без змін.

          Обидва судові рішення були оскаржені у касаційному порядку.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.05 року  справу для розгляду у касаційному порядку було спрямовано до Вищого адміністративного суду України.

          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.07 року обидва вищезгадані судові рішення скасовано, а справу спрямовано до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

          Новий розгляд справи здійснено за правилами адміністративного судочинства.

          Розпорядженням заступника голови суду –в.о. голови господарського суду Луганської області Воронька В.Д. від 31.07.07 року розгляд справи доручено судді цього суду Середі А.П.

          Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 01.10.07 року розгляд справи доручено колегії суддів цього суду у складі: головуючий –суддя Середа А.П., члени колегії –судді Ворожцов А.Г. та Яресько Б.В.

          Відповідно до вимог ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 17.08.07 року за участю представників позивача та першого відповідача.

Ухвалою суду від 17.08.07 року здійснено заміну неналежного Другого відповідача в особі відділення Державного казначейства у місті Алчевську Луганської області –на належного Другого відповідача в особі Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі –ГУ ДКУ, - Другий відповідач).

На підставі ст.ст. 128 та 150 КАСУ розгляд справи було відкладено з 11 вересня до 02 жовтня 2007 року та оголошено перерву у судовому засіданні з 02 жовтня до 30 жовтня 2007 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.10.07 року, представники сторін заявили клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та п. 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому його задоволено судом.

            Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, - тобто про стягнення на його користь з Державного бюджету України за період з 15.02.02 року по 06.08.03 року процентів у сумі 269778,00 грн. за несвоєчасне відшкодування  ПДВ з Державного бюджету  (розрахунок суми додано до справи, - том 1, а.с. 96), а також  витрат по сплаті державного мита у сумі 1700,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

.

Представник Першого відповідача (ОДПІ) позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №27151/10 від 13.08.07 року), посилаючись на те, що позивач самостійно узгодив своє податкове зобов'язання з ПДВ та вказав у деклараціях з цього виду податку, що просить його відшкодувати в рахунок платежів з цього податку (рядок 25.1.1 податкової декларації). Станом на 14.02.02 року  сума податку, яка підлягала відшкодуванню, не була платником ПДВ використана на погашення його податкових зобов'язань з ПДВ за їх відсутністю.

«В подальшому позивач звернувся  до податкового органу з листом про зміну порядку відшкодування та просив спочатку переплату з ПДВ зарахувати в рахунок його заборгованості з податку на прибуток, а потім –просив змінити порядок відшкодування і перерахувати суму переплати ПДВ, заявленої до відшкодування, на поточний рахунок підприємства».  

З огляду на викладене позивач вважає, що за таких обставин, відповідно до пункту 8.2 ст. 8 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72 (у редакції наказу ДПА України та Держказначейства України від 21.05.2001 року №200/86), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.06.01 року за №489/5680 (далі –Порядок №200/86), - яким встановлено, що якщо  у платника  протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми ПДВ у рахунок  платежів  з  цього  податку відшкодовані  суми  повністю  або  частково  не  були  використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він  має  право  звернутися  до  податкового  органу із заявою про повернення таких сум на  поточний  рахунок  чи  зарахування  їх  у рахунок  інших  платежів,  які  надходять  до  Державного  бюджету України.  Податковим органом на підставі заяви  платника  висновок формується в режимі "зміна напряму відшкодування за сумами ПДВ, не використаними платником на погашення  податкових зобов'язань" із зазначенням реквізитів декларації, за якою проведено відшкодування і  в  загальному   порядку   подається   до   органів   державного казначейства.  Зазначений  режим  формування  висновку  передбачає блокування в особовому рахунку платника нарахування  відсотків  за бюджетною заборгованістю, - тобто, на думку позивача, нарахування відсотків на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ НЕ здійснюється.

У судовому засіданні представник Першого відповідача доповнив до своїх заперечень твердження про те, що відсотки за несвоєчасне відшкодування ПДВ «можуть бути нараховані лише у тому випадку, коли платник податку  одразу у своїй податковій декларації заявив, що просить суму відшкодування ПДВ перерахувати на його рахунок у банківській установі, однак цю суму впродовж 30 днів не було відшкодовано з Державного бюджету на його користь». У будь-якому іншому випадку нарахування відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ є безпідставним.

Представник Другого відповідача (ГУ ДКУ) позов не визнав; про це також відзначено у запереченні Другого відповідача на адміністративну позовну заяву (вих. №11.07/3981 від 19.10.07 року), з посиланням на те, що позивач не сформулював своїх позовних вимог до ГУ ДКУ; в діях останнього відсутні будь-які порушення чинного законодавства стосовно виплати з Державного бюджету на користь позивача коштів на відшкодування сум ПДВ, оскільки ані висновку податкового органу, ані рішення суду у цій частині на його адресу не надходило; залучення його до участі у справі в якості відповідача вважає безпідставним.  

          І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов наступного.

          1.  09.10.1996 року виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд»(далі –ТОВ «Ексімтрейд», - позивач), ідентифікаційний код 24197025, зареєстроване в якості юридичної особи, у зв'язку з чим до ЄДРПОУ внесено реєстраційний запис за №1032.

          ОДПІ підприємство взято на податковий облік, а також у якості платника ПДВ, - остання обставина підтверджується свідоцтвом №16266183 від 22.07.1997 року, долученим до матеріалів справи.

Позивач в порядку, передбаченому пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –ЗУ №2181-ІІІ), надав до ОДПІ наступні податкові декларації з ПДВ:

за вересень 2000 року, - на підставі якої заявив про своє право на відшкодування з бюджету на його користь шляхом зарахування в рахунок платежів з ПДВ (рядок 25)  1.033.624 грн.;

за жовтень 2000 року, - на підставі якої заявив про своє право на відшкодування з бюджету на його користь шляхом зарахування в рахунок платежів з ПДВ (рядок 25)  245.965 грн.;

за листопад 2000 року, - на підставі якої заявив про своє право на відшкодування з бюджету на його користь шляхом зарахування в рахунок платежів з ПДВ (рядок 25)  311.111 грн.;

за січень 2001 року, - на підставі якої заявив про своє право на відшкодування з бюджету на його користь шляхом зарахування в рахунок платежів з ПДВ (рядок 25.1.1)  224.628 грн.;

за березень 2001 року, - на підставі якої заявив про своє право на відшкодування з бюджету на його користь шляхом зарахування в рахунок платежів з ПДВ (рядок 25.1.1)  101.930 грн.;

за травень 2001 року, - на підставі якої заявив про своє право на відшкодування з бюджету на його користь шляхом зарахування в рахунок платежів з ПДВ (рядок 25.1.1)  20.077рн.;

за червень 2001 року, - на підставі якої заявив про своє право на відшкодування з бюджету на його користь шляхом зарахування в рахунок платежів з ПДВ (рядок 25.1.1)  13.330 грн.;

за липень 2001 року, - на підставі якої заявив про своє право на відшкодування з бюджету на його користь шляхом зарахування в рахунок платежів з ПДВ (рядок 25.1.1)  19.348 грн.;

за серпень 2001 року, - на підставі якої заявив про своє право на відшкодування з бюджету на його користь шляхом зарахування в рахунок платежів з ПДВ (рядок 25.1.1)  48.660 грн.

Всього задекларовано право на відшкодування ПДВ з Державного бюджету шляхом зарахування в рахунок платежів  платника податків з ПДВ у сумі 2.018.673,00грн.

2.У зв'язку з тим, що ОДПІ, на порушення вимог підпункту 7.7.3 п. 7.3 ст. 7  ЗУ №2181-ІІІ  (у редакції, чинній на час виникнення спору) своєчасно, тобто впродовж місяця, наступного за днем подачі податкової декларації,  не було вжито заходів до відшкодування задекларованих сум відшкодування ПДВ, - ТОВ «Ексімтрейд» вчинило ряд дій, спрямованих на  відшкодування з бюджету належних йому сум ПДВ.

Так, 08.05.2001 року за вих. №44/2 Товариство звернулося до ОДПІ з листом, в якому попросило переплату з ПДВ за деклараціями 2000-2001 років у сумі 340.900,00 грн. зарахувати в рахунок заборгованості підприємства з податку на прибуток за 1 квартал 2001 року, - однак ОДПІ це звернення задоволено не було.

23.10.02 року за вих. №107/2 Товариство знову звернулося до ОДПІ з листом, в  якому просило ОДПІ перерахувати на його розрахунковий рахунок ПДВ у сумі 1.600.000 грн., заявлену до відшкодування згідно декларацій з ПДВ за 2000-2001 роки, - однак ОДПІ це клопотання не задовольнила.

Аналізуючи вищенаведені докази, а також твердження Першого відповідача про те, що позивач ПІСЛЯ 14.02.02 року звернувся до ОДПІ з заявою про зміну напрямку відшкодування ПДВ (відзив на позов (вих. №27151/10 від 13.08.07 року) (том 2, а.с. 112-113), суд вважає, що ці твердження Першого відповідача суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у ній доказами, оскільки звернення позивача з приводу зміни напрямку відшкодування ПДВ мало місце ДО 15.02.02 року, - тобто винесення вищезгаданого судового рішення, - а на вказану дату ПДВ НЕ БУЛО відшкодовано з бюджету на користь позивача.

З огляду на вищеописану ситуацію підприємство звернулося до господарського суду Луганської області з приводу стягнення суми відшкодування ПДВ у судовому порядку.

Рішенням  цього суду від 15.02.2002 року (справа №6/549)  позов задоволено частково:  на користь позивача стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 1.600.000 грн., штраф за несвоєчасне відшкодування ПДВ у розмірі 84456,00 грн., а також судові витрати пропорційно задоволеній сумі позову, а саме: державне мито у сумі 1195,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову у сумі 48,51 грн.

Постановою Донецького апеляційного  господарського суду від 28.05.02 року  рішення суду першої інстанції змінено: на користь позивача стягнуто заборгованість з ПДВ у сумі 1.516.824,70 грн., штраф за несвоєчасне відшкодування ПДВ у суму 74816,99 грн., а також судові витрати пропорційно сумі задоволених вимог, а саме: державне мито у сумі 1586,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 48,50 грн.

02.09.02 року (тобто у термін понад 3 місяці після набрання рішенням суду чинності) ТОВ «Ексімтрейд»звернулося до господарського суду Луганської області з заявою про видачу наказу (вих. №92/5 від 02.09.02 року) (том 1, а с.135).

Ухвалою цього суду від 25.09.02 року було продовжено термін для видачі позивачу наказу про виконання судового рішення  від 15.02.02 року по справі №6/549 (том 1, а.с. 148) та того ж дня, тобто 25.09.02 року, позивачу видано наказ №6/549 від 25.09.02 року, який він 02.10.02 року спрямував до ВДК у місті Алчевську для виконання (останнім отримано 07.10.02 року), що підтверджується матеріалами справи (том 1, а.с.136).

Рішення суду по справі №6/549 виконано у повному обсязі 06.08.2003 року, що підтверджується матеріалами справи, тобто майже через 1 рік 6 місяців після його винесення (том 2, а.с. 62).

3.Постановою Вищого адміністративного суду України від 15.05.07 року  обидва судові рішення по справі №12/240 скасовано, а саму її спрямовано до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

4.Позивач вважає, що відповідачами по цій справі безпідставно не було своєчасно виконано вищезгадане рішення господарського суду Луганської області від 15.02.02 року по справі №6/549, а тому за несвоєчасну виплату на його користь бюджетного відшкодування у сумі 1.516.824,70 грн. за період часу з 15.02.02 року по 06.08.03 року підлягають нарахуванню та стягненню на його користь проценти у сумі 269.778,00 грн.

Обидва відповідачі заперечують проти цього з причин, викладених вище у цій постанові.

          ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що позов ПІДЛЯГАЄ задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          1.Суд вважає, що позивач по справі належним чином документально довів своє право на відшкодування з Державного бюджету України ПДВ згідно деклараціям за вересень-листопад 2000 року та січень, березень, травень-серпень 2001 року у сумі 1.516.824,70 грн.

          Він правомірно звернувся до ОДПІ з заявою щодо виконання нею вимог абзаців першого та другого підпункту 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 ЗУ №2181-ІІІ, в яких сказано, що у разі, коли за результатами звітного періоду  сума, визначена згідно  з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від»ємне значення, така сума  підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

          Підставою для отримання  відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування  може бути повністю або частково зарахована  в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається  у податковій декларації.

          Дії ОДПІ у цій ситуації не відповідають вимогам вищезгаданого підпункту ЗУ №2181-ІІІ, що підтверджено рішенням суду від 15.02.02 року по справі №6/549, яке (з урахуванням апеляційних змін) набрало чинності та уже виконано.

          2.Колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення процентів за несвоєчасне відшкодування з Державного бюджету України суми ПДВ згідно рішення суду від 15.02.02 року по справі №6/549, також ґрунтуються на фактичних обставинах справи та на чинному законодавстві.

          Так, згідно абзацу  5 підпункту 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 ЗУ №2181-ІІІ, суми, не відшкодовані  платнику податку протягом  визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості  нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості  звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності  посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні  надмірно сплачених податків.

          По цьому спору суму заборгованості визначено на підставі рішення суду; вона існувала у період з 15.02.02 року по 06.08.03 року (дня її погашення).

          Підпункт 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 вищеназваного Закону  НЕ містить у собі такого положення, на яке вказує представник Першого відповідача (ОДПІ), а саме: про те, що відсотки на несвоєчасно відшкодовану з Державного бюджету України суму ПДВ можуть нараховуватися лише на суму, яку заявлено у декларації та не відшкодовано впродовж одного місяця після подачі податкової декларації з ПДВ до податкового органу.

          Цей висновок суду підтверджується вищецитованим текстом абзаців першого та п'ятого  підпункту 7.7.3, а тому довод Першого відповідача щодо цієї обставини суд не приймає в якості доказу.

          Аналіз змісту усього цього підпункту Закону України №2181-ІІІ підтверджує правомірність дій та вимог позивача, а також правомірність висновків суду у цій частині.

          3. Що стосується  посилань першого відповідача на правило підпунктів 8.1 та 8.2 ст. 8 Порядку №200/86, то колегія суддів також не погоджується з ними  з огляду на таке.

          В ході судового розгляду цього спору однозначно встановлено, що позивач звертався до ОДПІ з двома  листами щодо зміни напрямків відшкодування суми ПДВ згідно вищезгаданих податкових декларацій з ПДВ за період з вересня по листопад 2000 та за період січень, березень, травень-серпень 2001 року, не відшкодованого на його користь, а саме: 08.05.2001 року за вих. №44/2 та 23.10.02 року за вих. №107/2.

          Як на першу, так і на другу дати ПДВ позивачу з бюджету НЕ було  відшкодовано.

Інше по цій справі не доведено.

Твердження Першого відповідача про те, що позивач звернувся до ОДПІ «з  листом про зміну порядку відшкодування та просив спочатку переплату з ПДВ зарахувати в рахунок його заборгованості  з податку на прибуток, а потім –просив змінити  порядок відшкодування і перерахувати суму переплати ПДВ, заявленої до відшкодування, на поточний рахунок підприємства», - не відповідають фактичним обставинам справи, - про що вже сказано вище у цій постанові.  

          Крім того, Перший відповідач припускається невірного тлумачення пунктів 8.1 та 8.2 ст. 8 Порядку №200/86.

          Так, у пункті 8.1 сказано, що якщо у платника на момент настання терміну відшкодування суми  ПДВ  (яка  за  його бажанням,  зазначеним у декларації,  має спрямовуватися на його рахунок) обліковується податковий  борг  за іншими платежами, які зараховуються до Державного бюджету України, то він має право звернутися до податкового органу  із  заявою  про зміну  напряму  відшкодування  -  не  на  рахунок  платника,  а на погашення існуючого податкового боргу. Згідно із заявою податковим органом   уносяться   зміни   до   зазначеного  платником  напряму відшкодування,  формується  висновок  у  режимі  "зміна   напрямку відшкодування  при  настанні терміну відшкодування" і в загальному порядку подається до органів Державного казначейства України.

          Як встановлено в ході судового розгляду справи, у суді відсутні правові підстави визнати цей пункт таким, що відповідає фактичним обставинам спору, оскільки:

          1)платник ПДВ (позивач) суми ПДВ, які підлягали відшкодуванню з бюджету на його користь,  заявив до відшкодування НЕ на його рахунок, а шляхом зарахування в рахунок платежів з ПДВ;

          2)ОДПІ, отримавши ДО моменту відшкодування з бюджету  суми ПДВ два листи від позивача з проханням –змінити напрямки відшкодування, НЕ сформувала «висновок  у  режимі  "зміна напрямку відшкодування  при  настанні терміну відшкодування"»та не подала    «в загальному порядку до органів Державного казначейства України».

          У суду відсутні також правові підстави для застосування  при вирішенні цього спору  і правила, викладеного у  пункті 8.2 ст. 8 Порядку №200/86, яким  визначено, що якщо  у  платника  протягом трьох звітних періодів ПІСЛЯ ДАТИ ВІДШКОДУВАННЯ суми ПДВ у рахунок  платежів  з  цього  податку відшкодовані  суми  повністю  або  частково  не  були  використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він  має  право  звернутися  до  податкового  органу із заявою про повернення таких сум на  поточний  рахунок  чи  зарахування  їх  у рахунок  інших  платежів,  які  надходять  до  Державного  бюджету України.  Податковим органом на підставі заяви  платника  висновок

формується в режимі "зміна напряму відшкодування за сумами ПДВ, не

використаними платником на погашення  податкових  зобов'язань"  із зазначенням реквізитів декларації, за якою проведено відшкодування і  в  загальному   порядку   подається   до   органів   державного казначейства.  Зазначений  режим  формування  висновку  передбачає

блокування в особовому рахунку платника нарахування  відсотків  за бюджетною заборгованістю.

          Наявними у справі документальними доказами доведено, що позивач звертався до ОДПІ з листами про зміну напрямків відшкодування ПДВ ДО 06.08.03 року, - тобто дня відшкодування з Державного бюджету України на його користь ПДВ згідно вищеперелічених декларацій з ПДВ.

          Інше по цій справі не доведено.

          Вищевикладене дає суду підстави дійти висновку про те, що позивач довів законність та обґрунтованість своїх вимог.

           ОДПІ, будучи суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти задоволення позову, - всупереч вимогам частини 2 ст. 71 КАСУ не довела законність та обґрунтованість своїх дій та рішень.

          За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Що стосується повернення позивачу судових витрат, то суд при вирішенні спору керується правилом частини 1 статті 94 КАСУ, згідно якій,  якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          Позивач при зверненні до суду з позовом надав документальні докази сплати наступних витрат:

          державного мита у сумі 1700 грн. (платіжне доручення №2 від 03.11.03 року);

          на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (платіжне доручення №4 від 03.11.03 року) (сплата таких витрат нині чинним КАСУ не передбачена).

          Обидві суми коштів суд стягує на користь позивача з Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, п.п. 7.7.3  п. 7.7; п. 7.3 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на  06.08.03 року), керуючись ст.ст. 94, 158-162 та 167 КАС  України, колегія   суддів

п о с т а н о в и л а :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Стягнути з Державного бюджету України  з рахунку 31118030700027, банк: Головне управління Державного казначейства України у Луганській області, МФО 804013, КБК 14010200, символ банку 030 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість», з якого здійснюється відшкодування  ПДВ платникам ПДВ міста Алчевська Луганської області (в т.ч. відсотки за несвоєчасне відшкодування), ідентифікаційний код 24046768, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд», ідентифікаційний код 24197025, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, провул. Московський, 14-а Луганської області, на п/р 2600706000832 у Луганській філії АКБ «Правекс-Банк», МФО 304579, -  відсотки за несвоєчасне відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень-листопад 2000 року та січень, березень, травень-серпень 2001 року -  у сумі 269778 (двісті шістдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 00 коп.

          3. Стягнути з Державного бюджету України  з рахунку 31118095700006, банк: Головне управління Державного казначейства України у Луганській області, МФО 804013, КБК 22090200, символ банку 095 «Державне мито, не віднесене до інших категорій», з якого здійснюється повернення судового збору, ідентифікаційний код 24046582, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд», ідентифікаційний код 24197025, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, провул. Московський, 14-а Луганської області, на п/р 2600706000832 у Луганській філії АКБ «Правекс-Банк», МФО 304579, -  державне мито у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 30.10.07 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 02 листопада 2007 року.

          Колегія суддів:

Головуючий - суддя                                                                             А.П.Середа

Члени колегії –судді:                                                                А.Г.Ворожцов

                                                                                              Б.В.Яресько