Рішення

від 08.06.2011 по справі 2-406/11

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

    

Справа  2-406/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "08" червня 2011 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя                                                  Сухоруков А.О.,

при секретарі                                                  Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Прокурора Самарського району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_1, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

29 вересня 2010 року прокурор Самарського районну м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що 31 серпня 2005 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,3077 га, розташованої по вул. Молодогвардійській, 22-к у м. Дніпропетровську.

У відповідності до п. 4.1 цього договору, річна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі, у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Однак 03 червня 2008 року відбулися певні зміни в законодавстві, зокрема щодо оплати оренди земельної ділянки. Згідно даних змін, річна орендна плата за земельні ділянки має відповідати трикратному розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна плата за оренду землі не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

На засіданні Дніпропетровської міської ради було прийняте рішення про приведення у відповідність договорів оренди земельної ділянки до норм чинного законодавства.

В позасудовому порядку врегулювати спір із відповідачем не можливо, що і послугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.

На підставі викладеного, прокурор просить суд змінити п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 31 травня 2005 року, виклавши його у наступній редакції: «Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України «Про оренду землі»та не може меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 39/35 від 06 серпня 2008 року у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі»(а.с.а.с. 1-2).

03 березня 2011 року прокурор уточнив позовні вимоги, зазначивши, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює спірні правовідносини.

У зв’язку з чим, в прохальній частині позову просять суд змінити п. 4.1 договору оренду землі від 31 серпня 2005 року, виклавши його в наступній редакції: «Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України»(а.с.а.с. 24-26).

03 березня 2011 року представник Дніпропетровської міської ради також подав до суду уточнення до позовної заяви і просить суд змінити п. 4.1 договору оренду землі від 31 серпня 2005 року, виклавши його в наступній редакції: «Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02 лютого 2011 року № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України»(а.с. 28).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник подали до суду заперечення проти позову, в яких зазначили, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Свої заперечення мотивували тим, що відповідно до положень Конституції України та норм Цивільного кодексу України, закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі.

          Оскільки правовідносини між сторонами виникли в момент підписання договору, тобто в 2005 році, вони мають регулюватися нормами закону, що діяв на той час.

          Крім того, в договорі оренди землі визначено вичерпний перелік щодо підстав внесення змін до нього, і прийняття нових нормативно-правових актів не є підставою для перегляду та зміни умов договору.

          У зв’язку з цим вважає, що договір оренди землі відповідають нормам законодавства, що діяло на час його укладення і на підставі цього просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.а.с. 20-23, 36-39).

          Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

          Представник Дніпропетровської міської ради в судовому засіданні позов підтримала, просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

          Відповідач та його представник проти позову заперечували, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, мотивуючи це тим, що дані вимоги є неправомірними і не відповідають чинному законодавству, просили суд в задоволенні позову відмовити.  

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав, встановлених у судовому засіданні.

Судом встановлено, що за рішенням Дніпропетровської міської ради № 401/29 від 13 липня 2005 року, було вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки, складений ТОВ «Геоматика», і передати земельну ділянку площею 0,3077 га в оренду строком на п'ятнадцять років по фактичному розміщенню будівель стоянки навантажувачів по вул. Молодогвардійській, 22-К у м. Дніпропетровську, ОСОБА_1 (а.с.а.с. 10-11).

31 серпня 2005 року Дніпропетровська міська рада в особі першого заступника міського голови ОСОБА_2 з однієї сторони, та відповідач ОСОБА_1 з іншої сторони, уклали договір оренди земельної ділянки по вул. Молодогвардійській, 22-К, зареєстрованої в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:288:0078, який було посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрованому в реєстрі за № 8332 (а.с.а.с. 5-8).

У відповідності до п. 1.3 цього договору, земельна ділянка була надана на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 401/29 від 13 липня 2005 року.

Площа земельної ділянки складає 0,3077 га, що встановлено у п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п. 4.1 цього договору, річна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (гривнях), у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Пунктом 4.7 цього договору визначено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни цільового використання земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

За змістом п. 12.1, 12.2 цього договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується сторонами в судовому порядку.

Відповідно до плану земельної ділянки за матеріалами земельно-кадастрової інвентаризації, їй присвоєно кадастровий номер 1210100000:09:288:0078 (а.с. 9).

Дніпропетровською міською радою 26 серпня 2010 рок ОСОБА_1 було надіслано вимогу про приведення договорів оренди землі до вимог законодавства (а.с.а.с. 3, 4).

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із дослідженими в судовому засіданні доказами, суд доходить до наступного.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Положеннями ч. 1-4 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

За змістом ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Закон України “Про плату за землю” втратив чинність 01.01.2011 р. разом із набранням чинності Податковим кодексом України

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у зв`язку із прийняттям Податкового кодексу України” були внесені зміни до  ст. 21 Закону України “Про оренду землі”, а саме: у частині другій слова “до Закону України “Про плату за землю” замінено словами «до Податкового кодексу України», а частину четверту, п`яту і сьому, якими встановлювався розмір орендної плати для різних категорій земель, виключено.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України річна сума платежу за орендну плату  не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що в дійсності 31 серпня 2005 року Дніпропетровська міська рада уклала із відповідачем ОСОБА_1 договір оренди землі.

Свої заперечення відповідач та його представники мотивували тим, що в договорі визначено вичерпний перелік щодо підстав внесення змін до нього, і прийняття нових нормативно-правових актів не є підставою для перегляду та зміни умов договору, а закон зворотної сили не має.

Однак з такими твердженнями відповідача та його представників суд погодитися не може, оскільки самим договором оренди визначено, що орендна плата переглядається щорічно.

Крім того, цим же договором прямо визначено право перегляду ціни оренди внаслідок підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, та в інших випадках. Передбачених законом.

У зв’язку з цим, суд не приймає до уваги твердження відповідача та його представників і вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що відповідають умовам договору та нормам чинного законодавства.

Оскільки ст. 288 Податкового кодексу України визначений мінімальний показник річної орендної плати за землю, а визначена договором оплата вочевидь менша встановленої цією нормою закону, що передусім призводить до недоотримання бюджетних коштів, суд вважає, що вимога позивача є повністю обґрунтованою і є такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 632, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 30 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 45, 57-60, 130, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Змінити пункт 4.1. Договору оренди землі, укладеного 31 серпня 2005 року між орендодавцем Дніпропетровською міською радою та орендарем громадянином ОСОБА_1, посвідченого 31 серпня 2005 року нотаріусом Дніпропетровського сіського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 8332, виклавши його в такій редакції: «4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України».

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Інформаційні судові системи»37 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

         Суддя                                                                  А.О. Сухоруков