Постанова

від 21.04.2008 по справі 12/134-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/134-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 квітня 2008 р.                                                                                    № 12/134-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

СуддівШевчук С.Р. (доповідач)Воліка І.М.

розглянувши  касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект"

на постановувід 14.01.2008 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі №12/134-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект"

доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Комінцентр-сервіс ЛТД"

провизнання акту недійсним

  В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача:  Патика А.В. дов. б/н від 27.09.2007р.

- відповідача: Москаленко Н.А. дов. №7 від 14.01.2008р.

                               Категоренко О.І. –дир.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007р. відкрите акціонерне товариство “Проектно-вишукувальний інститут “Укркомундорпроект” звернулося з позовом до господарського суду Дніпропетровської області і просило суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та визнати акт від 23.05.1994р., укладений між позивачем та відповідачем, недійсним.  

27.08.2007р. Головою правління ВАТ “ПВІ “Укркомундорпроект” В.В.Брагінським була подана заява про відмову від позову та припинення провадження у справі. Докази відкликання поданої заяви та підтримки позовних вимог в матеріалах справи відсутні. На вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду Голова правління В.В.Брагінський надав заяву від 14.01.2008р., де повідомив, що заява про відмову від позову була подана помилково.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2007р. (суддя Жукова Л.В.) позивачу поновлено строк позовної давності та задоволено позовні вимоги. Визнано акт від 23.05.1994р., укладений між ВАТ “ПВІ “Укркомундорпроект” та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Комінцентр-сервіс ЛТД” недійсним. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2008р. (головуючий Сизько І.А., судді Тищик І.В.,Чоха Л.В.) вказане рішення суду скасовано, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф.  від 18.04.2008р.  №02-12/153 у зв'язку з перебування судді Владимиренко С.В. на лікарняному змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р.,               Воліка І.М.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково  виходячи з наступного.

30 грудня 1992р. між  Державним інститутом „Дніпрокомундорпроект” та Дніпропетровським товариством з обмеженою відповідальністю комерційною інжиніринговою фірмою “Комінцентр-сервіс Лтд” був укладений договір № Д-263 про співробітництво і спільну  господарську діяльність,  п.2.3 якого встановлена дольова участь фірми “Комінцентр-сервіс Лтд” в будівництві по вул.Батумська, 11, та наступна передача відповідачу 5 та 6 поверхів загальною площею 1059,2м2 (т.3 а.с. 8-11).

18.02.1994р. наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 16  “Про створення відкритого акціонерного товариства “Укркомундорпроект” створене відкрите акціонерне товариство “Проектно-вишукувальний інститут “Укркомундорпроект” шляхом перетворення Державного галузевого проектно-вишукувального інституту проектування будівництва, реконструкції та ремонту об'єктів міського дорожньо-мостового господарства “Укркомундорпроект”(т.3 а.с. 41-42).

Після  закінчення будівництва 11.05.1994р. був підписаний та затверджений 24.06.1994р. вищестоящою організацією позивача –Державним  комітетом України по житлово-комунальному господарству акт вводу в експлуатацію будівлі по вул.Батумська, 11, в м. Дніпропетровську                              (т.3 а.с. 15-17).

Тому, 23 травня 1994р. між інститутом „Укркомундорпроект" та фірмою "Комінцентр-сервіс-ЛТД" діючи на підставі наказів № 52/1 від 16 травня 1994р. і наказу № 41 від 12 травня 1994р. складено  акт про передачу у власність фірми „Комінцентр-сервіс ЛТД” 5 і 6 поверхів інженерно-лабораторного корпусу загальною площею 1059,2кв.м.  вартістю 1359027,74 тис. крб., побудованого в рахунок дольової участі по вул. Батумська, 11 (т.3 а.с. 5), який затверджений начальником управління інвестицій ремонтно-будівельних та дорожніх робіт Держжитлокомунгоспу України Г.М. Семчуком.

Позивач не погоджуючись з даним актом звернувся до господарського суду з позовом про  визнання акту від 23.05.1994р. недійсним, оскільки він не відповідає вимогам закону. При цьому, посилаючись на те, що взнав про даний акт лише 28.04.2007р., позивач просить відновити пропущений строк позовної давності.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про задоволення позову та поновлюючи строк позовної давності виходив з того, що позивач  довідався про наявність спірного акту лише 28.04.2007р. та з того, що акт  від 23.05.1994р. про передачу  ВАТ “ПВІ “Укркомундорпроект” фірмі “Комінцентр-сервіс ЛТД”  приміщень 5 і 6 поверхів будівлі по вул. Батумській, 11, в м.Дніпропетровську не відповідає вимогам закону, оскільки підписаний  Нечипоруком В.В.  з перевищенням повноважень.

Проте, з висновком про задоволення позову не погодився Дніпропетровський апеляційний господарський суд, зазначивши, що позивачу було відомо про укладення спірного акту від 23.05.1994р. з моменту  його підписання у травні 1994р. і саме з цього часу починається перебіг строку позовної давності, оскільки починаючи з моменту складання акту від 23.05.1994р. протягом досить тривалого часу позивачем підписувались та скріплялись печаткою велика кількість документів, що стосуються переданих у власність відповідача за спірним актом прийому-передачі приміщень. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд зазначав також те, що спірний акт не може вважатись самостійною угодою, оскільки укладений на виконання п. 2.3 договору №Д-263 про співробітництво між позивачем та відповідачем та не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 №11 (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з'ясували до кінця дійсні права та обов'язки сторін та не визначили які правовідносини існували між сторонами і на підставі чого вони виникли, а тому ухвалені у справі судові рішення не містять повного юридичного аналізу обставин справи, а правові висновки, що містяться в них, не ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах.

Так, відмовляючи в позові апеляційний господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не звернув уваги, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

При винесенні оскаржуваної постанови  про відмову в позові суд апеляційної інстанції даного не врахував, об'єднавши взаємовиключні поняття правил застосування позовної давності, як за спливом строків позовної давності так і необґрунтованості самої вимоги.

Також  не правильно застосував норми матеріального права і суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову та визнаючи спірний акт від 23.05.1994р. угодою.

Зокрема, згідно зі ст.4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Відповідно до положень ст.41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

При цьому, ст. 153 ЦК УРСР встановлює, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Отже, вирішуючи спір про визнання акту прийому-передачі недійсним суд, в першу чергу, повинен був з'ясувати чи  містить в собі спірний акт необхідні ознаки договору в розумінні ст. 41 ЦК УРСР та ст. 12 ГПК України.

До того ж, посилаючись на те, що  зміст даного акту не містить посилань на договір №Д-263, суд не звернув уваги, що в наказах №52/1 від 16.05.94р. та №41 від 12.05.94р. на підставі яких укладений спірний акт є прямі вказівки на договір №Д-263.

Окрім цього, в порушення вимог ст. ст. 84, 105 ГПК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення”  ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не надали відповідної правової оцінки доводам позивача про те, що відповідач приймав дольову участь у будівництві допоміжного корпусу по вул. Батумській, тоді як по акту передано основний  інженерно-лабораторний корпус.

Відтак ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не забезпечили всебічний розгляд справи, з оцінкою всіх доказів і доводів сторін в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, щоб суттєво вплинуло на правильність встановлення дійсних обставин справи та, відповідно, на їх юридичну оцінку і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх,  Вищий господарський    суд   України   вважає   за  необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти  основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст.  1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Проектно-вишукувального інституту "Укркомундорпроект" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2008р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2007р. у справі №12/134-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського  суду Дніпропетровської області  в іншому складі суду.

Головуючий                                                                        Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Волік І.М.