Постанова

від 03.04.2008 по справі 1/533-19/104

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/533-19/104

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 квітня 2008 р.                                                                                    № 1/533-19/104  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін котрі позивача

відповідача

розглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу у справі  Капарницький Д.А., дов. від 25.12.2007р.Калапач Р.С.(міський голова)Рісний М.В., дов. від 31.03.08 р.Жишко Р.В.(голова правління)

Виконкому Стебницької міської ради Львівської області№   1/533-19/104

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від19.12.2007 року   

за позовомВиконкому Стебницької міської ради Львівської області

доВідкритого акціонерного товариства "Львів- Покізол"

пророзірвання угоди купівлі-продажу, зобов'язання повернути повний комплект технічної документації

Виконком Стебницької міської Ради Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Львів- Покізол" про розірвання угоди №548- ДП-1 від 01.11.1999 року  купівлі-продажу будинку по вул. Курбаса,1 у м. Стебнику Львівської області та  зобов'язання повернути повний комплект технічної документації.

Господарський суд Львівської області рішенням від 30.07.2007 року (суддя Левацька Н.Г.) в задоволенні позовних вимог відмовив.

Доповідач: Гоголь Т.Г.

Рішення суду вмотивоване недоведеністю та необґрунтованістю позивачем позовних вимог, а саме: позивачем не було подано суду рішення Стебницької міської Ради (третьої особи, в інтересах якої відповідач повинен був виконати спірну угоду від 01.11.1999року) про надання згоди на розірвання угоди від 01.11.1999 року.

Суд відхилив доводи позивача про те, що додаткова угода від 12.05.2004 року є такою, що розірвана, у зв'язку із її невиконанням відповідачем чи такою, що є нікчемною, внаслідок недобросовісності відповідача на час її укладення та відсутності у нього мети реального настання правових наслідків.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 19.12.2007 року (судді: Краєвська М.В., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2007 року - залишив без змін. Постанова вмотивована відсутністю факту істотного порушення умов договору купівлі – продажу, як –то передбачено статтями 610, 611 Цивільного кодексу України.

Виконком Стебницької міської Ради Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України  із касаційною скаргою на рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 року, просить їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зауважує на порушенні статей 526, 530 Цивільного кодексу України та вважає, що відповідач порушив суттєві умови договору купівлі –продажу від 01.11.1999 року, а відтак він підлягає розірванню. Крім того скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, а саме: до участі у справі не залучено в якості третьої особи Стебницьку міську Раду Дрогобицького районну Львівської області, де зачіпаються її права та інтереси.

Відкрите акціонерне товариство "Львів Покозіл" надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, просить касаційну скаргу  виконкому комітету Стебницької міської ради Львівської області залишити без задоволення, а ухвалені рішення–без змін , як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового акта, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

В процесі розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій  було встановлено, що 01.11.1999 року між виконавчим комітетом  Стебницької міської Ради Львівської області та відкритим  акціонерним товариством "Львів- Покізол" був укладений договір купівлі –продажу будинку по вул. Курбаса,1 у м. Стебнику Львівської області. Згідно з пунктом 2.1. угоди виконавчий комітетет  Стебницької міської Ради Львівської області передає відкрите акціонерне товариство "Львів-Покізол" і повний комплект технічної документації на зазначений будинок. Передача будинку та документації проводиться протягом 10 днів з моменту підписання угоди (п. 2.2. угоди). Порядок розрахунків між сторонами визначений у розділі 4 угоди, відповідно до положень якого вартість недобудованого 32-х квартирного будинку оцінена сторонами у сумі 148 000,00 грн. Розрахунок  здійснюється після закінчення будівництва та передачі будинку в експлуатацію.

Судами також встановлено, що фактична передача житлового будинку за вказаною угодою була здійснена 02.11.1999 року за актом прийому-передачі  від 02.11.1999 року.

12 травня 2004 року сторонами на виконання рішення Стебницької міської ради Львівської області від 11.05.2004 року № 323 підписана додаткова угода до договору купівлі-продажу будинку від 01.11.1999 року, якою змінено порядок розрахунків за придбаний житловий будинок.

    Пунктом 4.2. розділу 4 угоди передбачено, що  «Розрахунок за придбаний будинок проводиться шляхом передачі відкритим акціонерним товариством  "Львів-Покізол" Стебницькій міській раді двох двокімнатних квартир за номерами   № 22, 23, загальною площею 86,42 м. кв. в житловому будинку № 1 по вул. Л.Курбаса у м. Стебнику протягом 10 днів з моменту прийняття будинку в експлуатацію Державною комісією». Крім того, додатковою угодою передбачено, що у разі нездачі житлового будинку Державній приймальній комісії дана додаткова угода підлягає розірванню. Місцевий та апеляційний господарські суди в процесі розгляду справи також встановили, що спірний договір (разом з додатковою угодою) є договором на користь третьої особи –Стебницької міської Ради.

Вимоги до укладання та виконання договору на користь третьої особи унормовані статтею 638 Цивільного кодексу України.

За приписами наведеної норми договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Розглядаючи спір про розірвання угоди купівлі-продажу 32-х квартирного житлового будинку укладеного на користь третьої особи-Стебницької міської Ради,  місцевий суд не притягнув її до участі у справі.

Статті 27 Господарського процесуального кодексу України визначає статус та порядок залучення третіх осіб у процес. За приписами наведеної норми,  треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, що розглядає справу. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

У розумінні зазначеної норми метою участі у справі третіх осіб є обстоювання ними власних прав та законних інтересів на які може вплинути рішення суду.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Передбачені  процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,та здійснювати процесуальні дії  які відносяться до повноважень суду першої чи апеляційної інстанцій.

З огляду на зазначене, рішення господарського суду Львівської області  та постанова Львівського апеляційного господарського суду не можуть вважатися такими, що прийняті у повній  відповідності до наведених норм права, а тому вони підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду Львівської області .

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, здійснити всі необхідні процесуальні дії, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями  1115, 1117, 1119–11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 30.07.2007 року  та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 року у  справі № 1/533-19/104 –скасувати, справу скерувати до господарського суду Львівської області на новий розгляд.

Касаційну скаргу  виконавчого комітету Стебницької міської Ради Львівської області – задовольнити частково..

Головуючий        суддя                                                             Т. Добролюбова

Судді                                                                                 Т.Гоголь

                                                            В. Швець