Рішення

від 21.03.2008 по справі 8/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.08                                                                                 Справа № 8/47

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Приватної  промислово-торгівельної фірми «ЮСІ», місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ», місто Краснодон Луганської області, -

про стягнення 3073 грн. 07 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Межерицький О.О. –директор філії №5 ППТФ «ЮСІ», м. Луганськ, - довіреність №63 від 01.03.08 року; Марков С.І. –представник, - довіреність №б/н від 02.01.08 року;

від відповідача – не з'явився, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення  з відповідача:

заборгованості у сумі 3073,07 грн., у тому числі: основного боргу –2384,09 грн., пені –295,54 грн., 3% річних –52,51 грн., інфляційних нарахувань –340,93 грн.;

витрат по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4  та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Відповідач до судового засідання не прибув, але спрямував на адресу суду, поштою, відзив на позов (вих. №125 від 17.03.08 року), в якому ставить суд до відома про визнання суми основного боргу та невизнання суми пені з посиланням на те, що вимога про її стягнення «суперечить склавшимся діловим співвідношенням між сторонами»; крім того, він звернувся до суду з клопотанням (вих. №126 від 17.03.08 року), в якому просить здійснити розгляд справи по суті за відсутності його представника.

Позивач не заперечив проти задоволення цього клопотання.

Розглянувши клопотання, враховуючи думку позивача з цього приводу, приймаючи до уваги те, що клопотання не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, суд вважає, що воно підлягає задоволенню у повному обсязі.

          З урахуванням викладеного суд, керуючись ст.ст. 22, 43 та 75 ГПК України, розглянув справу за  відсутності  відповідача –за наявними у ній доказами.

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та додатково надані  докази, суд дійшов наступного.

01.01.07 року між Приватною промислово-торгівельною фірмою «ЮСІ»(Постачальник), - з одного боку, - та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ»(Покупець), - з іншого боку, - укладено договір купівлі №б/н, згідно якому Постачальник зобов'язується передати товар у власність Покупця за найменуваннями, у кількості та за цінами, вказаними у накладних, а Покупець зобов'язується оплатити його (п.1.1).

Оплата за поставлену  продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника впродовж 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару (п. 3.1).

За прострочення оплати товару (п.3.1) Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент невиконання зобов'язання зі сплати, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.1).

Відповідальність сторін, не передбачена цим договором, регулюється чинним законодавством України (п. 4.3).

Початок дії договору –з 01.01.07 року, закінчення дії договору –31.12.07 року (п. 7).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Постачальник за період з 12.01.07 року по  року поставив Покупцеві товари на загальну суму 8245,17 грн., що підтверджується наданими ним до справи видатковими накладними №БК-1-0000428/11 від 12.01.07 року на суму 123,90 грн.; №БК-1-0000427/11 від 12.01.07 року на суму 318,61 грн.; №БК-1-0000856 від 26.01.07 року на суму 360,40 грн.; №БК-1-1000-855 від 26.01.07 року на суму 315,88 грн.; №БК-1-1002203 від 16.02.07 року на суму  343,39 грн.; №БК-1-002201 від 15.02.07 року на суму 482,53 грн.; №БК-1—1003120/11 від 01.03.07 року на суму 471,43 грн.; № БК-1-1003119/11 від 01.03.07 року на суму 458,16 грн.; №БК-1-1004111 від 16.03.07 року на суму 1224,16 грн.; №БК-1-1004110 від 16.03.07 року на суму 581,64 грн.; №БК-1-1005137 від 29.03.07 року на суму 188,39 грн.; №БК-1-005134 від 29.03.07 року на суму 839,84 грн.; №БК-1-1006212 від 13.04.07 року на суму 15,85 грн.; №БК-1-1006207/11 від 13.04.07 року на суму 446,13 грн.; №БК-1-1006200 від 13.04.07 року на суму 781,42 грн.; №БК-1-1007188 від 26.04.07 року на суму 631,81 грн.; №БК-1-1007182 від 26.04.07 року на суму 661,63 грн.

Відповідач повернув позивачеві товар на суму 151,90 грн., що підтверджується накладною №1-0000256 від 06.06.07 року на названу суму (долучена до справи).

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач частково сплатив суму основного боргу, у зв'язку з чим станом на 25.01.08 року вона становить 2384,09 грн.

У зв'язку з неповною сплатою відповідачем вартості отриманого товару, позивач спрямував на його адресу претензію №б/н від 15.02.08 року, - в якій запропонував залишок боргу у сумі 2952,81 грн. (основний борг –2384,09 грн., пеня –225,41 грн., інфляційні нарахування –271,79 грн., 3% річних –71,52 грн.) сплатити у термін до 01.02.08 року.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач у встановлений термін не сплатив суму боргу, оскільки згідно акту звірення, складеного та підписаного обома сторонами станом на 24.12.07 року, сума основного боргу залишилася незмінною та  становить 2384,09 грн.

Позивачем також надано до справи розрахунок суми пені, 3% річних  та інфляційних нарахувань (суми кожного виду платежу наведені вище у цьому рішенні), яка складає 688,98 грн.

Відповідач визнав факт отримання товарів на вищевказану суму, а також факт несплати їх вартості на користь Продавця; доказів, які б спростовували обґрунтованість, підстави нарахування та суму пені, інфляційних нарахувань та 3% річних він до справи не надав.

ІІ.Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача вищезгадану кількість товарів, повинен був у визначений договором семиденний строк оплатити його, однак не зробив цього.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,  ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача спірний товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов пунктів 1.1 та 3.1 договору, тобто у 7-миденний термін оплатити його вартість.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

    Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник, який  прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

          Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

         Договором  може  бути  встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Крім того, частиною 2 статті 625 ЦКУ встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила закон та умови договору.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623-625, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ», ідентифікаційний код 32025513, яке знаходиться за адресою: місто Краснодон, вул. П.Котова, 1 Луганської області, - на користь Приватної промислово-торгівельної фірми «ЮСІ», ідентифікаційний код 21178268, яка знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Дизельна, 3/5, - заборгованості у сумі 3073 (три тисячі сімдесят три) грн. 07 коп., у тому числі:  основний борг –2384 грн. 09 коп., пеня –295,54 грн., 3% річних –52,51 грн., інфляційні нарахування –340,93 грн., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 21.03.2008 року за згодою позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного господарського суду Луганської області у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  24 березня 2008 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа