Рішення

від 06.05.2008 по справі 14/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.08                                                                                                         Справа № 14/70

За позовом: Комунального підприємства “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич

До відповідача: Комунального підприємства “Дрогобицька лазня”, м.Дрогобич

Про стягнення  16 978,55 грн.   

                                                                                                            Суддя  С.Б.Кітаєва

                                                                                                                            Секретар Ю.Митник

Представники:

від позивача: Федис І.Я. - представник (довіреність  № 449 від 14.02.2008р.).

від відповідача:  Оніщук Т.Л. –представник (довіреність № 29/Л від 02.04.2008р.).

      Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України  сторонам   роз”яснено. Заяви про відвід складу суду від сторін не поступали.

Суть спору: Позов заявлено Комунальним підприємством “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич  до Комунального підприємства “Дрогобицька лазня”, м.Дрогобич  про стягнення  16978,55 грн.  боргу, як наданої безпроцентної  цільової позики, та відшкодування судових витрат по справі.

    Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.03.2008р. порушено провадження у справі та призначено  справу до розгляду на  03.04.2008р.  Вимоги до сторін по підготовці справи до  судового розгляду , в тому числі перелік документів, які слід подати, зазначено в ухвалі.

    Станом на 03.04.2008 року  сторонами не в повному обсязі виконано вимоги суду, зокрема, в частині подання  витребовуваних документів. Відповідачем подано Відзив вих № 30 Л від 02.04.2008 року, в якому визнає борг перед позивачем в сумі 14 978,55 грн та просить суд розтермінувати погашення боргу  на шість місяців. До відзиву подано Акт звірки розрахунків між сторонами, у якому виведено сальдо в сумі 14978,55 грн. станом на 28.03.2008 р, на користь КП “Дрогобичводоканал”.  З метою повного та всебічного з”ясування обставин справи, у зв”язку із необхідністю подання сторонами витребовуваних та додаткових документів, розгляд справи ухвалою від 03.04.2008р.  відкладено  на  18.04.2008р.

  У зв”язку із неявкою повноважних представників  сторін в засідання  18.04.2008 р та неподанням витребовуваних документів , розгляд справи відкладено на 06.05.2008 року.  

   В судовому засіданні  06.05.2008р. Позивачем  подано Пояснення від 21.04.08р. № 1071 в якому повідомлено, що КП “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області  - підприємство, статутом якого передбачено можливість вступу у договірні зобов”язання з юридичними і фізичними особами, здійснювати  позику, а також інші дії, які відповідають меті його діяльності, інтересам та статутним завданням.

   Позивач повідомив, що 07.06.2006 року  до підприємства звернулось КП “Дрогобицька лазня” з проханням надати поворотну фінансову допомогу в сумі 16978,55 грн., шляхом сплати заборгованості за спожитий газ і його транспортування. При зверненні було надано: акти звірки взаємних розрахунків  між КП “Дрогобицька лазня” та Дрогобицьким УЕГГ ВАТ “Львівгаз” станом на 01.06.2006 року; копії договорів між вказаними  підприємствами. Дане звернення було зумовлене скрутним фінансовим  становищем КП "Дрогобицька лазня".

   Враховуючи вказане звернення та фінансову спроможність КП “Дрогобичводоканал” ,16 червня 2006 року Позивачем, на підставі Договору безпроцентної цільової позики, було проведено погашення  боргів за газ і його транспортування КП “Дрогобицька лазня” перед Дрогобицьким УЕГГ ВАТ “Львівгаз”.

    Позивач також повідомив і про те, що з моменту подання позову до господарського суду сума не повернутої позики зменшилась на 4000,00 грн. і становить станом на 21.04.2008 року 12978,55 грн. До Пояснення Позивач долучив копію звернення  за № 18-0Л від 07.06.2006 р директора КП “Дрогобицька лазня” до керівника КП “Дрогобичводоканал”; копії договорів № 0069 від 01.01.2003 р, від 26.04.2006 р, від 27.02.2006 р; акти звірки станом на 01.06.2006 р;  також подано і  претензію від 05.02.08 р за № 355 до відповідача про повернення коштів.  Представник відповідача підтвердив   отримання КП “Дрогобицька лазня” зазначеної претензії.  

   Відповідач у поданому Поясненні за № 35/л від 05.05.2008р. повідомила, що на основі договорів № 0069-к від 01.01.2003р. та додаткових угод від 01.01.2003р. від 26.04.2006р. на постачання природного газу для потреб суб”єктів господарювання в КП “Дрогобицька лазня” станом на 01.06.2006р. виникла заборгованість за використаний газ у сумі 16023,67 грн., за транспортування природного газу в сумі 621,91 грн. перед філією Дрогобицького управління по експлуатації газового господарства, у зв”язку з чим КП “Дрогобицька лазня” було припинено подачу газу. Представник підтвердила, що директором Тринкіним Є.М. було надіслано листа в КП “Дрогобичводоканал” з проханням надати для КП “Дрогобицька лазня” безпроцентну позику на покриття боргу перед ВАТ “Львівгаз” Дрогобицької філії УЕГГ. 16.06.2006р. КП “Дрогобичводоканал” здійснив проплату вищевказаних сум за газ. Через важке фінансове становище КП “Дрогобицька лазня” заборгувала КП “Дрогобичводоканал” вказану суму.

     24.03.2008р., 31.03.2008р. та 05.05.2008р. КП “Дрогобицька лазня” провела часткову оплату вказаного боргу в сумі 6000 грн., в результаті чого борг КП “Дрогобицька лазня” перед КП “Дрогобичводоканал” станом на 06.05.200р. становить 10645,58 грн.

   В судовому засіданні 06.05.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

     Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, встановив:

   07 червня 2006 року КП “Дрогобицька лазня” звернулась до КП “Дрогобичводоканал” з листом за № 18-0Л (лист підписаний директором “Лазні” і адресований  керівнику “Дрогобичводоканалу”) в якому  підприємство просило надати позику для погашення боргу за газ та його транспортування у сумі 16978 грн.55 коп., згідно діючих угод ( як зазначено: копії додаються разом з актами звірки), поскільки на день звернення підприємство закрите через неоплату газу. В листі зазначалось, що повернення боргу КП “Дрогобицька лазня” гарантує після запуску підприємства у дію.  Позивач стверджує , що такими додатками до листа  № 18-0Л  були Акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2006 року між Дрогобицьким УЕГГ ( філією ВАТ “Львівгаз”) та КП “Дрогобицька лазня”  за якими  виведено заборгованість КП  “Дрогобицька лазня”  за природний газ та його транспортування на суму 621,91 грн  на підставі договору № 3537 ( зазначено в Акті), та  борг  в сумі 16023,67 грн ( станом на 01.06.2006 р) на підставі договору № 0069. ; Договір № 3537 від 31.10.2006 р між ВАТ “Львівгаз” в особі філії Дрогобицьке УЕГГ та КП “Дрогобицька лазня” на постачання природного газу для потребу суб”єктів господарювання та Додаткова угода до цього договору від 01.11.2006 р; Договір № 0069-к на постачання природного газу для потреб  суб”єктів господарювання від 01.01.2003 року, укладений між Філією Дрогобицьке УЕГГ ВАТ “Львівгаз” та ДКП “Дрогобицька лазня”  та додаткові угоди до нього.

  Відповідач у поясненні  вих.№ 35/л від 05.05.08 р , його представник в засіданні, повідомляють, що у  КП “Дрогобицька лазня” на основі Договорів № 0069-к від 01.01.2003 р та додаткових угод  до договору ( в додатках: додаткові угоди від 27.02. та 27.04.2006 р) на постачання природного газу для потреб суб”єктів  господарювання, станом на 01.06.2006 р виникла заборгованість за використаний газ у сумі 16023,67 грн та за транспортування природного газу у сумі 621,91 грн. перед філією Дрогобицького управління по експлуатації газового господарства , що підтверджується актами звірки на суму 621.91 грн та 16023.67 грн (  борг станом на 01.06.06 р; акти , копії яких додані до справи позивачем і описані вище в рішенні).  Відповідач пояснює, що через важке фінансове становище виник даний борг; повідомляє про перерахування позивачу (про що додає належні докази ) 24.04.08 р по пл.. дорученню № 72 –2000,00 грн в рахунок погашення боргу по договору безпроцентної цільової позики ( допомоги) від 16.06.2006 р; 31.03.2008  по платіжному дорученню 83 –2000,00 грн. та 05.05.08 р по пл..дорученню  № 125 –2000,00 грн. , а в загальному 6000,00 грн;  визнає заборгованість в сумі 10645,58 грн ( 16023,67 + 621,91 = 16645,58 грн –6 000,00 грн. + 10 645,58 грн); просить розтермінувати  зазначену суму на шість місяців, починаючи з  01.06.2008 р.В решті суми позовних вимог ( 332,97 грн) позовні вимоги не визнає. Позивачем  не подано документів, які б підтверджували  наявність у відповідача боргу  по постачанню та транспортуванню газу ( тобто,  не подано актів звірки КП “Дрогобицька лазня” з постачальником газу на момент здійснення позивачем платежу, не надано і договору, який зазначений в графі платіжного доручення “призначення платежу”), відтак підстав вважати , що перерахування коштів  в сумі 332,97 грн Опарі ВУПЗГ позивач здійснив на погашення боргів відповідача за газ та його транспортування ( а не  в рахунок погашення власних боргів, тощо) у суду  ( станом на час прийняття рішення по даній справі) немає.

    Приймаючи рішення по справі суд виходив з наступного.

  Відповідно до вимог ст..4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

   Принцип об”єктивної істини , тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 ГПК України, згідно з якою господарський суд  оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

  Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки. За приписами частини 2  цієї статті  підставами виникнення цивільних прав і обов”язків, є договори та інші правочини.

   Відповідно до ст..1046 ЦК України  за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками позикодавцем позичальнику.

   Таким чином, сторонами договору позики є позикодавець і позичальник.  Оскільки кошти або речі за договором позики передаються позичальнику у власність, позикодавець має бути їх власником, а сторони договору повинні мати для його укладення цивільну дієздатність. Законом встановлені певні обмеження щодо кола юридичних та фізичних осіб, які можуть бути позикодавцем грошових коштів. Обмеження  кола позикодавців викликано тим, що надання коштів у позику згідно зі ст..4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” є фінансовою послугою. Відповідно до цього позикодавцем за договором позики грошових коштів, що надана за рахунок залучених грошових коштів, може бути фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати позики на власний ризик.

  Позикодавцем за договором позики грошових коштів, що надаються за рахунок власних коштів, можуть бути фінансові установи та юридичні особи, які не є фінансовими установами, якщо можливість та порядок надання окремих фінансових послуг такими юридичними особами визначена законом та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання  діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими у межах їх компетенції ( ч.4 ст.5 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”).

   Договір позики є реальним договором ( тобто вважається укладеним з моменту передачі позичальнику предмета позики ).

   Позивач обґрунтовує  можливість надання позики КП “Дрогобичводоканал” положеннями Статуту підприємства в його новій редакції ( а не в редакції на момент надання позики), затвердженого міським головою  згідно Ухвали Дрогобицької міської ради № 407 від 7 жовтня 2007 р Х11 сесії 7 скликання , зокрема  п.6.7 зазначеного Статуту.  Відповідно до положень зазначеного Статуту позивач є комунальним підприємством, заснованим Дрогобицькою міською Радою.  Основною метою діяльності підприємства є забезпечення якісною послугою водопостачання населення, підприємств і установ міст Дрогобича, Стебника, Трускавця, Дрогобицького та Стрийського районів; забезпечення якісною послугою водовідведення населення, підприємств і установ  зазначених населених пунктів та  регіонів; якісна очистка стоків Дрогобицького району; отримання прибутків.Предметом діяльності підприємства є забезпечення життєдіяльності громади регіону –шляхом надання послуг водопостачання та водовідведення населення, підприємств і установ міст Дрогобича, Стебника, Трускавця, Дрогобицького району та Стрийського району. Майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Відповідно до розділу Статуту  “Виробничо-господарська діяльність” підприємство має право вступати в договірні зобов”язанння з юридичними  і фізичними особами, здійснювати купівлю-продаж, доручення, підряд, міну, позику, страхування, доручення, комісію, зберігання, перевезення, а також інші дії, які відповідають меті його діяльності, інтересам та статутним завданням ( п.6.7)

   Відповідно до п.6.19 Статуту підприємство надає державним та іншим об”єднанням , підприємствам, установам та організаціям, спілкам України та іноземним юридичним особам, громадянам, незалежно від форм власності і громадянства свої грошові та матеріальні ресурси, майно, кошти, які визначені взаємною угодою, включаючи домовленості про розмір процентних відрахувань за користування ними, якщо це не заборонено законодавством  (озика, безпроцентна позика, поворотна фінансова допомога).

    Відповідач по справі є самостійною юридичною особою, метою діяльності якого є участь у формуванні ринкових відносин, сприяння найбільш повного задоволення потреб населення в товарах народного споживання та послуг, забезпечення високого рівня торговельного обслуговування населення. Предметом діяльності є  зазначені у п.3.2 Статуту  КП “Дрогобицька лазня” видм діяльності, які , як вбачається із переліку, не відповідають ( та й не можуть відповідати) меті  діяльності, інтересам та статутним завданням  іншої юридичної особи, якою є позивач у справі.

   Такимчином, позивач не довів  і не підтвердив належними доказами  наявність  у нього , як сторони договору позики ( позичальника), цивільної дієздатності для укладення договору даного виду.

    Зважаючи на зазначене, а також беручи до уваги умови, на яких було укладено договір від 16.06.2006 року; обставини, які передували його укладенню та в подальшому вчинялись сторонами; суд прийшов до висновку, що за своєю правовою природою договір від 16.06.2006 року не є договором позики, оскільки не відповідає вимогам, які відповідно до законодавства ставляться до договорів даного виду та не містить умов, які б свідчили про укладення сторонами договору саме цього виду.  Проте, на підставі зазначеного договору між сторонами виникли зобов”язання, які  полягали в зобов”язаннні позивача оплатити борги відповідача за газ та його транспортування, а відповідача –в поверненні цих коштів позивачу.

     За загальними положеннями цивільного законодавства боржник зобов”язаний виконати свій обов”язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов”язання чи звичаїв ділового обороту ( ст..527 ЦК України).

   Однак, відповідно до ст.528 ЦК України виконання обов”язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов”язання не випливає обов”язок боржника виконати зобов”язання особисто. У цьому разі кредитор зобов”язаний прийняти виконання за боржника іншою особою.

   Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

     Предметом позову у даній справі є стягнення коштів з відповідача як повернення здійснених позивачем  оплат на користь третьої особи за борги відповідача перед цією особою по постачанню та транспортуванню газу.

     У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

   За змістом ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

   Також, згідно ч.2 статті 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

   Таким чином, враховуючи встановлений Конституцією України та ГПК України принцип змагальності в господарському процесі, на позивача покладено обов”язок довести факт  виконання ним  обов”язку  боржника  по розрахунках за поставлений газ та його транспортування перед кредитором, який здійснював поставку та транспортування газу.

    Надавши оцінку поданим до справи доказам, суд прийшов до висновку, що в даному випадку мало місце  виконання обов”язку боржника (відповідача) перед кредитором ( ВАТ “Львівгаз” в особі його структурних підрозділів) третьою особою ( позивачем по справі). Відтак, договір  від 16.06.2006 року між позивачем та відповідачем по справі розцінюється  судом як “договір про виконання обов”язку боржника іншою особою” ( ст.528 ЦК) чи як “Договір про виконання господарського зобов”язання третьою особою” ( ст.194 ГКУ).

Матеріали справи, зокрема : лист  відповідача до позивача, акти звірки відповідача з ВАТ “Львівгаз” про суму боргу за постачання  та транспортування газу згідно укладених між ними договорів, платіжні документи позивача про здійснення перерахування коштів ВАТ “Львівгаз” в  сумах, які відповідно до актів звірки складають суму заборгованості відповідача за  природний газ та його транспортування , письмова вимога позивача до відповідача про повернення коштів, платіжні документи відповідача про  часткове повернення позивачу коштів з цільовим призначенням, яке підтверджує  погашення боргу по договору від 16.06.2006 року, визнання залишку боргу  ( в сумі 10645,58 грн)  відповідачем на момент прийняття рішення по справі, - свідчать про виконання позивачем  обов”язку відповідача перед  ВАТ “Львівгаз” по оплаті отриманого природного газу та за його транспортування і  підтверджують правову природу даного договору.

       Згідно  ст.193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших  правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

       Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

    Зобов»язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням  цієї події.

       Відповідно до ч.2 зазначеної статті, якщо строк (термін) виконання боржником  обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати  його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок  негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

      На підставі наведеного, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 10645,58 грн, яка підлягає стягненню.

      Оскільки в частині вимоги про стягнення 6000, 00 грн. боргу, відсутній предмет спору ( зазначену суму відповідач перерахував позивачу  після порушення провадження у справі), то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

      В частині вимоги про стягнення 332,27 грн. основного боргу заявлені вимоги слід залишити без розгляду, оскільки позивач не надав суду належних і допустимих доказів в підтвердження  існування на момент здійснення ним платежу боргу у відповідача  за газ чи його транспортування.

    Судові витрати покласти на відповідача .

     Отже, виходячи з вищенаведеного стягненню з відповідача на користь позивача  підлягає 10645,58 грн. -  боргу, 106,46 грн. –держмита  та  118,00 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Клопотання відповідача про розтермінування боргу на даній стадії судового процесу задоволенню не підлягає, оскільки не містить документального обгрунтування  причин, які обумовлюють необхідність розтермінування боргу та не доводять їх поважність.

      Разом з тим, суд зазначає, що відповідач наділений правом звернення з таким клопотанням в процесі виконання рішення, в порядку ст..121 ГПК України.  

       Керуючись ст.ст.32,33,36,38,43,44,49, п.п.1-1 ст.80,81,82,84,85,116 ГПК України, суд,-                                   

                                                  В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

   2.Стягнути з Комунального підприємства “Дрогобицька лазня”, 82100,  м.Дрогобич, вул.Лепкого,9/1 (р/р 26003625324161 в АКБ УСБ м.Дрогобич, МФО 325019, код 13821589) на користь Комунального підприємства Дрогобицької міської ради “Дрогобичводоканал”, 82100, м.Дрогобич, вул.Федьковича,11 (р/р 26001331111001 в АКБ “Надра”, МФО 325978, код 03348910) 10645,58 грн. -  боргу, 106,46 грн. –держмита  та  118,00 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

     4.Припинити провадження у справі  в частині  вимоги про стягнення  6000,00 грн. - основного боргу.

       5.Залишити позов без розгляду в частині вимоги про стягнення  332,97 грн. –основного боргу.

                                                                                           Суддя