Постанова

від 07.05.2008 по справі 16/269-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/269-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 травня 2008 р.                                                                                    № 16/269-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:Михайлюка М.В.,  

Суддів : Дунаєвської  Н.Г.,Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інжінірінг"

на  постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2008 р.

у справі№ 16/269-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомДочірнього підприємства "Укрінвестпроект"

доТОВ "Перспектива Інжінірінг"

про та за зустрічним позовомдопростягнення  1233767,16 грн.ТОВ "Перспектива Інжінірінг"Дочірнього підприємства "Укрінвестпроект"визнання угоди та додаткової угоди недійсними

за  участю представників  сторін:

позивача  Андрюхін Д.В., Шведун Д.В.,

відповідача Кухаров О.А.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007 р. у справі № 16/269-07 (суддя: Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2008 р. (судді: Виноградник О.М., Джихур О.В., Лисенко О.М.) первісний позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 1229623,50 грн. боргу, 4143,66 грн. річних, 12337,67 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову та про відмову у задоволенні первісного позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановили господарські суди, 01.07.2005 року ДП "Укрінвестпроект" (позивач, замовник) в особі директора Савіна Е.В. та ТОВ "Перспектива Інжінірінг" (відповідач, підрядник) в особі генерального директора Кригіна О.Д. уклали договір № 01/07 на виконання комплексу будівельних робіт по будівництву адміністративно-комерційного центру за адресою: вул. Набережна Перемоги методом генерального підряду (надалі - Договір).

Згідно з п.2.1 Договору генеральний підрядник зобов'язаний за завданням замовника виконати роботи по забезпеченню ведення будівництва об'єкта методом генерального підряду і супроводження генерального підряду по об'єкту, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи; генеральний підрядник зобов'язаний виконати роботи на свій ризик власними і залученими силами у відповідності з умовами цього договору, завданням замовника та проектної документації (а.с. 9-16 т. 1). Договір засвідчено підписами та печатками сторін.

Замовник забезпечує фінансування будівництва об'єкту у відповідності з календарним графіком фінансування; фінансування робіт замовником здійснюється за таким алгоритмом:

- 100 % попередня оплата від вартості матеріалів й обладнання для виконання необхідних робіт;  

- 30% попередня оплата від вартості робіт (без врахування вартості матеріалів), запланованих на поточний місяць;

- 70 % від вартості робіт, виконаних у попередньому місяці протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3) за попередній місяць (п. 6.1 Договору).

В якості додатків №№1-3 до Договору сторони узгодили та підписали узгодження договірних цін на перший етап будівництва, графік фінансування будівництва, графік проведення робіт (а.с. 17-19 т. 1).

01.10.2005 року сторони підписали додаткову угоду №1 до Договору (а.с. 20 т.1).  

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату за будівельні роботи в сумі 1540000 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку за 27.07.2005 р. й не спростовується відповідачем (а.с. 47 т. 1).

Зазначена обставина підтверджується також актом звірки від 18.06.2007 року, підписаним сторонами (а.с. 46 т. 1).

Згідно актів прийняття виконаних робіт за серпень-жовтень 2005 року відповідач виконав будівельні роботи на суму 184778,80 грн. Ці акти підписано сторонами та скріплено печатками без будь-яких зауважень сторін щодо якості, кількості, вартості виконаних робіт.

За таких обставин, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач не виконав за Договором підрядних робіт на суму 1 355 211,20 грн., що не спростовано відповідачем жодним доказом згідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Як з'ясували господарські суди, 01.06.2007 року сторони підписали додаткову угоду № 2 до Договору, за якою сторони домовились розірвати Договір та зобов'язати генпідрядника (відповідача) перерахувати (повернути) замовнику (позивачу) суму передоплати 1355221,20 грн. Доказів перерахування відповідачем позивачу 1355221,20 грн. суми передоплати суду не надано.

Окрім того, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що 08.06.2007 р. відповідач (постачальник) в особі генерального директора Кригіна О.Д. та позивач(покупець) уклали договір № 2/080607 (а.с. 39-43 т. 1) відповідно до якого постачальник зобов'язаний у порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покупця (в повне господарське відання) визначений цим договором товар, а покупець в порядку та на умовах, встановлених цим договором, прийняти та оплатити товар.

Договір № 2/080607 від 08.06.2007 року та специфікація до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін. На виконання умов договору №2/080607 від 08.06.2007 р. відповідач передав позивачу за накладною №0000011 (а.с.44 т. 1) продукцію на суму 125597,70 грн.

15.06.2007 року сторони уклали угоду про залік зустрічних однорідних вимог, згідно з п. 1 якої сторони дійшли згоди про залік зустрічних однорідних вимог в сумі 125597,70 грн. по наступним зобов'язанням: погашається борг відповідача перед позивачем за договором № 01/07 від 01.07.2005 року в сумі 125597,70 грн.; погашається борг позивача перед відповідачем за договором №2/080607 від 08.06.2007 року в сумі 125597,70 грн. (а.с. 45 т.1). Зазначена угода підписана та скріплена печатками сторін.

Господарські суди на підставі статті 526, 598, 601, ч. 3 ст. 653 ЦК України прийшли до висновку про припинення зобов'язання підрядника (відповідача) за Договором №01/07 від 01.07.2005 року по виконанню робіт на суму 1355221,20 грн. за домовленістю сторін та припинення зобов'язань позивача за договором від 08.06.2007 року № 2/080607 на суму 125597,70 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та задовольнили первісний позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 1229623,50 грн.

Господарські суди попередніх інстанцій перевірили наданий позивачем розрахунок суми річних та на підставі ст. 625 ЦК України стягнули з відповідача 4143,66 грн. річних за період з 01.08.2007 року по 11.09.2007 року.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання угод недійсними, апеляційний господарський суд зазначив наступне.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Особа, яка вчиняє провочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частиною 2 статті 203 ЦК України).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Господарські суди, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, прийшли до висновку про те, що відповідач не довів, що додаткову угоду від 01.06.2007 р. №2 до Договору від 01.07.2005 р. № 01/07 та угоду про залік зустрічних однорідних вимог від 15.06.2007 р. підписано від імені відповідача неуповноваженою особою.

За таких обставин, господарські суди прийшли до висновку про те, що підстави для задоволення зустрічної позовної заяви відсутні.

Однак, з таким висновком господарських судів неможливо погодитись з огляду на наступне.

Господарські суди дійшли передчасного висновку про те, що додаткову угоду від 01.06.2007 р. №2 до Договору від 01.07.2005 року № 01/07 та угоду про залік зустрічних однорідних вимог від 15.06.2007 р. підписано від імені відповідача уповноваженою особою.

Так, скаржник у касаційній скарзі наголошує, що оспорювані угоди підписано не генеральним директором товариства, а головним інженером Мироненко І.Ю., який не мав права підписувати угоди. З наданих відповідачем документів вбачається, що підпис виконаний від імені директора відповідача на оспорюваних угодах візуально інший, ніж на інших документах.

Господарські суди на зазначене уваги не звернули.

Водночас, відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 43 ГПК України).

Статтею 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ідентифікація виконавця підпису є завданням почеркознавчої експертизи. Таким чином, місцевий господарський суд без спеціальних знань –проведення відповідної експертизи у справі, зробив передчасний висновок про ідентифікацію підпису відповідача на угодах, які відповідач просить визнати недійсними.

Апеляційний господарський суд вказане порушення не усунув.

Таким чином, господарському суду слід було скористатись передбаченим ст. 41 ГПК України правом на призначення судової експертизи для визначення питання про те, чи дійсно вчинений на спірних угодах підпис здійснено уповноваженою особою - генеральним директором відповідача.

Тобто господарські суди не перевірили доводи відповідача про те, що зазначені вище угоди не підсувалися уповноваженою на те особою, а відтак не в повній мірі перевірили питання щодо наявності підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2008 р. у справі № 16/269-07 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддя                                                                                   М. Михайлюк

                                                                                                                                                                               Судді          :                                                                                                 Н. Дунаєвська

                                                                                             М. Черкащенко