Рішення

від 08.05.2008 по справі 16/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.08                                                                                 Справа № 16/82

За позовом  Державного підприємства “Луганськвугілля” в особі Відокремленого підрозділу “Шахта  “Фащівська”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вуглересурс”, м. Макіївка Донецької області

про стягнення 24855 грн. 90 коп.,  

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Батюшина Т.С., довіреність від 24.12.07.№ 03/5-613;

від відповідача –представник не прибув.

                                              ВСТАНОВИВ:

             Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 01.02.06. № 26 у сумі 24855 грн.90 коп., у тому числі суму основного боргу 20810грн.24 коп., 3% - річних у сумі 487грн.10 коп. за період з квітня 2007р. по січень 2008р., індекс інфляції у сумі 3558грн.56 коп. за період з квітня 2007р. по січень 2008р.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув, участі повноважного представника не забезпечив, хоча був повідомлений про час і місце проведення судового засідання належним чином. Про причини відсутності у судових засіданнях під час слухання справи відповідач суд не повідомив.

При цьому слід вказати, що процесуальні документи по справі були направлені за вказаною позивачем адресою на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю “Вуглересурс”, м. Макіївка Донецької області, а не на ім'я ВАТ «Вуглересурс». При друкуванні ухвал від 20.03.08. та від 14.04.08. у вступній частині ухвал було допущено помилку у назві підприємства-відповідача: було надруковано ВАТ «Вуглересурс», тоді як треба було надрукувати ТОВ «Вуглересурс». За таких підстав в рішенні по даній справі виправлено назву підприємства-відповідача та відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Між сторонами у справі укладено договір від 01.02.06. №26, на підставі якого постачальник (позивач) зобов'язався поставляти покупцю (відповідачу) продукцію –вугілля в асортименті, у кількості та по ціні, обумовлених специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався оплачувати куплену продукцію на умовах укладеного договору і на умовах 100% передоплати.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає інституту правових норм поставки Господарського кодексу України (ст.ст.265).

На виконання умов вказаного договору позивач, не отримавши передоплати, поставив, а відповідач, не сплативши передоплату, прийняв вугілля марки «ТР» в період 13.06.06. на суму 20810,24грн., що підтверджено пред'явленим рахунком позивача та залізничними квитанціями про приймання вантажу (в двох залізничних вагонах) (а.с.16,18-19).

Позивач направив відповідачеві декілька претензій з вимогою про оплату отриманого товару на суму 20810,24грн. (а.с.20-27).

Відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору та вимог (претензій) про оплату товару, не оплатив позивачу поставлену продукцію, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 20810,24грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання обов'язків по оплаті товару, позивачем заявлено до стягнення 3% - річних у сумі 487грн.10 коп. за період з квітня 2007р. по січень 2008р., індекс інфляції у сумі 3558грн.56 коп. за період з квітня 2007р. по січень 2008р., які відповідач зобов'язаний сплатити в разі порушення грошового обов'язку по договору  згідно з вимогою ст.625 ЦК України.

Відповідач вимог позивача не оспорив.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити гроші, надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених Господарським  кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.  

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у семиденний строк з дня отримання вимоги про оплату вартості купленого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором від 01.02.06. №26, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов'язань по сплаті вартості поставленої продукції –відповідач мав право на отримання товару тільки за умови переказу позивачеві передоплати, але відповідач прийняв продукцію, використав її і на вимогу (неодноразову) позивача сплатити грошові кошти у розмірі вартості отриманого товару борг не сплатив, чим порушив умови договору і ч.2ст.530 ЦК України. Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем в сумі 20810,24грн. за поставлений товар після отримання письмової вимоги про оплату боргу від позивача.  

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт поставки позивачем і отримання відповідачем вугілля в період 13.06.06. на суму 20810,24грн. Позивач належним чином довів суду факт надіслання поштою відповідачу вимог про оплату заборгованості за поставлену продукцію на вказану суму боргу. Таким чином, позивач виконав свої обов'язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 262 ГК України, 655-693 ЦК України зобов'язують відповідача виконати обов'язок по оплаті поставленої продукції у відповідності до вимог закону.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов'язки перед позивачем по оплаті поставленої продукції на суму 20810,24грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору від 01.02.06. №26 в частині оплати товару і вимоги закону, а також письмову вимогу позивача про оплату вартості продукції.

За таких підстав, з відповідача слід стягнути борг в сумі 20810,24грн. на користь позивача за договором від 01.02.06. №26 та позов слід задовольнити в цій частині, оскільки позивачем доведено належним чином обставини правовідносин сторін за вказаним договором і заборгованість відповідача в розмірі 20810,24грн.

Позов в частині заявлених до стягнення 3% - річних у сумі 487грн.10 коп. за період з квітня 2007р. по січень 2008р., індекс інфляції у сумі 3558грн.56 коп. за період з квітня 2007р. по січень 2008р. цілком обґрунтований і відповідає правилу ст.625 ЦК України –боржник, який прострочив виконання грошового обов'язку, повинен сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочки.  

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 173, 193, 265 ГК України, ст.ст.526,ч.2ст.530,ст.ст.629,655-693 ЦК України, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вуглересурс”, м. Макіївка Донецької області, вул. ім. Свердлова, 70, ід. код 31623474 на користь Державного підприємства “Луганськвугілля”, м. Луганськ, вул.ім. Лермонтова, 1 «в», ід. код 32473323 борг в сумі 20810,24грн., 3% річних у сумі 487,10грн.,  індекс інфляції у сумі 3558,56грн., витрати по державному миту в сумі 248,56грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. Видати наказ.

Рішення підписане 13.05.08.

Суддя                                                                                   Р.М. Шеліхіна