Рішення

від 05.10.2006 по справі 2/287пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/287пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.10.06 р.                                                                               Справа № 2/287пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Ханової Раїси Федорівни

при помічнику судді, що виконує обов'язки секретаря Бахар Світлані Володимирівні  

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу   

за позовом: Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції м. Єнакієве    

до відповідачів 1. Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське

                       2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” м. Донецьк

про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору від 7 грудня 2004 року № 104

За участю          

представників сторін

від позивача: Кононенко О.А. – за дов. від 9 вересня 2006 року

від першого відповідача: не з'явився

від другого відповідача: не з'явився

Суть спору:

      До господарського суду Донецької області заявлено позов з урахуванням його зміни (арк. справи 4-6, 63) Єнакіївською об'єднаною державною податковою інспекцією                         м. Єнакієве до Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське та Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” м. Донецьк про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі  договору від 7 грудня 2004 року                № 104 (арк. справи 29), укладеного між відповідачами, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком”  м. Донецьк на користь Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське 150000 грн. та стягнення з Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське на користь держави 150000 грн.

      В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми статтей 207-208 Господарського кодексу України. Вважає, що спірне господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, вважає, що зазначену  мету мала одна зі сторін, а саме другий відповідач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоком” м. Донецьк, що підтверджується вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від  30 грудня 2005 року, яким керівник підприємства визнаний винним в скоєнні злочину за ознаками частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а саме фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. Вважає, що наведеним вироком встановлені обставини створення на території м. Донецька суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі, Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” м. Донецьк з метою наступного їх використання для незаконної діяльності по переведенню безготівкових грошових коштів в готівкові.

     Позивач вважає необхідним прийняти зазначений вирок за правилами статті 35 Господарського процесуального кодексу України, визнати господарське зобов'язання недійсним та застосувати наслідки відповідні ознакам такої недійсності.

      Відповідачі у засідання суду не з'явилися, відзив на позов суду не надали, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

     Суд вважає, що відсутність відповідачів у судовому процесі не зашкоджує розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

     Зважаючи на достатність представлених позивачем доказів, відсутність поважних причин нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідачів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.    

       Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

       Акціонерне товариство “Жданівкавугілля” м. Кіровське (перший відповідач по справі) зареєстрований виконкомом Кіровської міської ради  Донецької області як юридична особа 18 грудня 2000 року, включений до ЄДРПОУ за номером 30099693, знаходиться на обліку у Єнакіївській об'єднаній державній податковій інспекції, свідоцтво платника податку на додану вартість № 06193654 (арк. справи 8, 21-27).  

      Товариство з обмеженою відповідальністю “Енекргоком” м. Донецьк (другий відповідач по справі) зареєстроване виконкомом Ворошиловської районної ради у м. Донецьку 30 липня 2003 року, включений до ЄДРПОУ за номером 32516796, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, свідоцтво платника податку на додану вартість № 07293475 (арк. справи 9-20, 70-73).

      Як вбачається з матеріалів справи, між першим та другим відповідачами 7 грудня 2004 року був укладений договір № 104, за умовами якого продавець (другий відповідач по справі) постачає, а покупець (перший відповідач по справі) приймає і сплачує товари (арк. справи 29).

     Факт передачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується долученими до матеріалів справи накладною № 198 від 8 грудня 2004 року на суму 4962 грн., рахунком            № 324 від 8 грудня 2004 року на суму  4962 грн., податковою накладною від 8 грудня 2004 року № 227 на загальну суму 4962 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 827 грн., накладною № 197 від 8 грудня 2004 року на суму  57136 грн., рахунком № 323 від 8 грудня 2004 року на суму  57136 грн., податковою накладною від 8 грудня 2004 року № 226 на загальну суму 57136 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9522 грн. 67 коп., накладною № 194 від 7 грудня 2004 року на суму  84200 грн. 10 коп., рахунком № 320 від 7 грудня 2004 року на суму 84200 грн. 10 коп., податковою накладною від 7 грудня 2004 року № 223 на загальну суму 84200 грн.10 коп., у тому числі податок на додану вартість в сумі 14033 грн. 35 коп., накладною № 196 від 7 грудня 2004 року на суму 3702 грн., рахунком             № 322 від 7 грудня 2004 року на суму 3702 грн., податковою накладною від 7 грудня 2004 року № 225 на загальну суму 3702 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 617 грн. (арк. справи 31-43).          

     Оплата придбаних товарно–матеріальних цінностей відбулась 7 грудня 2004 року, що підтверджується платіжним дорученням № 6 на суму 150000 грн. (арк. справи 30). Вся вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей була сплачена першим відповідачем шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок другого відповідача.

      Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

      Аналіз первинних документів, які посвідчують факт виконання господарських операцій, доводить те, що спірне господарське зобов'язання виконане належним чином, у відповідності до правил статті 193 Господарського кодексу України, норми якої під виконанням господарського зобов'язання належним чином (належним виконанням) розуміють реалізацію зобов'язаною і управненою сторонами суб'єктивних прав і обов'язків, обумовлених цим зобов'язанням, у суворій відповідності з його змістом.

     Згідно правил статті 35 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає підстави звільнення від доказування, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

      З вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, який набрав чинності 15 січня 2006 року (арк. справи 44-55,57) вбачається, що особи, які зареєстрували статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” м. Донецьк,  наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з березня 2004 року по грудень 2004 року підприємство використовувалося для переведення безготівкових коштів в готівкові (арк. справи 45). При цьому вироком визначений певний механізм такої діяльності, але не встановлено, що такі дії мали місце саме по спірному господарському зобов'язанню, здійсненого на підставі договору від 7 грудня 2004 року між відповідачами по справі.

      Таким чином, встановлені вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року факти не мають відношення до предмету спору.

      Посилання позивача на вирок по кримінальній справі як доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при здійсненні господарського зобов'язання суд вважає безпідставними, оскільки місцевим судом окремо не розглядалася угода від 7 грудня 2004 року та спірне господарське зобов'язання, виконане за зазначеною угодою, не робилися висновки відносно її мети та спрямованості.

      Таким чином, факт притягнення директора суб'єкта господарювання до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України не є доказом наявності мети такого суб'єкта господарювання на укладання всіх угод та виконання всіх господарських зобов'язань з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

      Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених Законом.

     Як вбачається з листів Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі                    м. Донецька від 21 червня 2006 року та від 19 вересня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоком” надавало звітність з податку на прибуток по перший квартал 2005 року та податку на додану вартість по квітень 2005 року включно, в тому числі була надана декларація з податку на додану вартість за грудень 2004 року (арк. справи 65, 68-69).

     Судом також встановлено, що постановою Ворошиловського районного суду Донецької області від 11 травня 2006 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” про визнання установчих документів недійсними (арк. справи 74-76). Постанова набрала законної сили 22 травня 2006 року.   

     Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Пленум Верховного Суду України в пункті 6 Постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”  № 3 від  28 квітня 1978 року (з наступними змінами) роз'яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч Закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисною метою тощо.

       Отже, для застосування вимог вищенаведеної статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), які вчинили господарське зобов'язання, завідомо діяли з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

     Наявність умислу у сторін чи однієї сторони господарського зобов'язання означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчиненого (вчинених) господарських зобов'язань і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, при цьому, достатньо умислу у однієї сторони.

     За правилами статті 207 Господарського кодексу України визначення мети зобов'язання такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, здійснюється судом. Суд дійшов висновку, що при здійсненні спірного господарського зобов'язання, позивачем умисел жодної із сторін, спрямований на досягнення зазначеної мети, не доведений.

    Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач не довів підстави недійсності спірного господарського зобов'язання, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

    Крім цього, суд зазначає, що позивач визначив свої позовні вимоги як визнання недійсним господарського зобов'язання та застосування наслідків згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України. Суд звертає увагу, що заначену норму слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним розгляду не підлягають. Органи державної податкової служби можуть на підставі пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-12 звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків. За змістом частини 1 зазначеної статті цього Кодексу застосування санкцій можливе лише у разі виконання правочину хоча б однією стороною. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються лише за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими санкціями як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.   

    Керуючись статтями 173-175, 179, 193, 207, 208, пунктом 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, 203, 215, 238, 250 Цивільного кодексу України, статтями 2,12,22,33-35,43,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

      У задоволенні позову Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції           м. Єнакієве до Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське та Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” м. Донецьк про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі  договору від 7 грудня 2004 року                № 104, укладеного між відповідачами, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” м. Донецьк на користь Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське 150000 грн. та стягнення з Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське на користь держави 150000 грн. відмовити повністю.      

     У судовому засіданні 5 жовтня 2006 року оголошений повний текст рішення в присутності представника позивача.

     Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

     Рішення  може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                         Ханова Р.Ф.                               

вик. Бахар

3056723                                        Надруковано 4 примірники :

                                                                                  1 – у справу

                                                                                  2 – позивачу

                                                                                  3 – відповідачу 1

                                                                                  4- відповідачу 2