Постанова

від 31.03.2008 по справі 2/570-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2008 р.                                                          

Справа № 2/570-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова

С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників

сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - 

ОСОБА_1

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.

Суми (вх. № 3834 C/3) на рішення господарського суду Сумської

області від 19.11.07р. по справі № 2/570-07

за

позовом Товариства з

обмеженою відповідальністю "Горобина" в особі Сумської філії

Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина", м. Суми

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 2405,32 грн., -      

встановила:

У жовтні 2007

року Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" в особі

Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" (м.

Суми) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (м. Суми) про стягнення

2261,58 грн. заборгованості, 67,45 грн. пені, 12,67 грн. - 3 % річних, 63,01

грн. інфляційних збитків відповідно до договору поставки алкогольної продукції

№ 322 від 25.07.2007р., укладеного між сторонами, а також судові прати,

пов'язані з розглядом справи.

Рішенням

господарського суду Сумської області від 19.11.07р. по справі № 2/570-07 (суддя

Соп"яненко О.Ю.) позовні вимоги задоволені та стягнуто з Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю "Горобина" в особі Сумської філії

Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" 2261,58 грн.

боргу, 67,45 грн. пені, 63,62 грн. інфляційних збитків, 12,67 грн. З % річних,

102,00 грн. витрат по держмиту та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Відповідач з

рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій

посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та

процесуального права, просить дане рішення скасувати, а справу направити на

розгляд господарському суду Сумської області.

Позивач у

своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції

законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а

апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну.

Представник

позивача у судове засідання 25.03.2008р. не з'явився, хоча  належним чином був повідомлений про день, час

та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення

рекомендованого поштового відправлення за № 4025125 (в матеріалах справи), про

причини неявки свого представника позивач суд апеляційної інстанції не

повідомив.

Враховуючи ст.

43 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено,

що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності;

сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і

заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим

особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних

обставин справи і правильного застосування законодавства, а також беручи до

уваги те, що позивач належним чином був повідомлений про час, день і місце

розгляду справи, тому мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими

ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин,  колегія суддів вважає, що у матеріалах справи

достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі

представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" в

особі Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю

"Горобина", оскільки позивач також не був позбавлений права надати

суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх

вимог і заперечень та мав на це достатньо часу.

Заслухавши

уповноваженого представника відповідача, який підтримав свою позицію у справі,

обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101

Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі

матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції,

проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм

матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення,

колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать

матеріали справи, позивач звертаючись до господарського суду Сумської області з

даним позовом, мотивував свої вимоги тим, що 25.07.2007р. між Товариством з

обмеженою відповідальністю "Горобина" в особі Сумської філії

Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" (м. Суми) та

Суб'єктом  підприємницької діяльності -

фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір поставки алкогольної продукції за №

322 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити

алкогольну продукцію (товар), а відповідач -прийняти даний товар та оплатити

його вартість.

Крім того, в

обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним на виконання умов даного

Договору поставлено відповідачеві алкогольну продукцію, про що свідчать

товарно-транспортні накладні серії 01АААН № 673710 від 30.07.2007р. на суму

1855,38 грн., № КО 2739 від 30.07.2007р. на суму 81,00 грн. та серії 01АААН №

592941 від 20.08.2007р. на суму 1321,20 грн., належним чином завірені копії

яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з п.

3.1. Договору оплата за товар здійснюється впродовж 15 календарних днів з

моменту постачання, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок

позивача.

При розгляді

справи по суті, господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач

за отриманий товар розрахувався лише частково на суму 1000,00 грн., в зв'язку з

чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 2261,58 грн., що

підтверджується матеріалами справи, зокрема розрахунком позовних вимог та  вищевказаними товарно-транспортними

накладними.

Враховуючи

вимоги ст. 193 Господарського та ст. 526 Цивільного кодексів України, а також

те, що відповідач доказів сплати боргу за поставлений товар не надав,

господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а

тому підлягають задоволенню, а сума боргу в розмірі 2261,58 грн. стягненню з

позивача на користь відповідача. 

Приймаючи

оскаржене рішення господарським судом окрім іншого встановлено, що оскільки

відповідач порушив терміни розрахунків по Договору,  а 

сторони у п. 9.4. Договору передбачили відповідальність за невиконання

або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань, шляхом застосування до

правопорушника санкцій у вигляді сплати пені, що відповідає вимогам розділу V

Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від

22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв'язку з чим визнав, що позовні вимоги в частині

стягнення пені в розмірі 67,45 грн.   

також підлягають задоволенню.

Згідно з

пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням

зазначеної норми місцевий господарський суд визначився, що позовні вимоги в

частині стягнення з відповідача 63,62 грн. інфляційних збитків та  12,67 грн. -3 % річних також правомірні,

обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Але з такими

висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної

інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до

чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі

вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив

справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону,

що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту

законодавства України.

Оскаржене

рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, оскільки

суд при його прийнятті не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього

спору, що призвело до винесення неправомірного рішення.

Відповідно до

ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до

ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

В силу вказаної

норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та

обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує

підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти

позову.

При цьому,

згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак з

урахуванням всіх матеріалів справи, на думку колегії суддів, позивач не обґрунтував

та належним чином не довів належними та допустимими доказами правомірність

своїх позовних вимог до відповідача.

Разом з цим,

факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на

незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, є

обґрунтованими та приймаються до уваги колегією суддів апеляційної інстанції, з

огляду на наступне.

Зобов'язанням,

відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна

сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)

певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші

тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника

виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11

Цивільного кодексу України.

Пункт 3 статті

509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має ґрунтуватися на

засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Аналізуючи

умови Договору № 322 від 25.07.2007р. колегія суддів визначає, що за своєю

правовою природою він є Договором поставки з елементами купівлі-продажу, до

якого повинні застосовуватись положення Господарського та Цивільного   кодексів України, що регулюють загальні

умови виконання зобов'язання, а також положення ст. 712 Цивільного кодексу

України щодо договорів поставки та параграфу 1 глави 54 цього ж Кодексу України

"Загальні положення про купівлю-продаж".

Відповідно до

умов даного Договору позивач ("Постачальник") зобов'язується

поставити відповідачу ("Покупцю") алкогольну продукцію (далі -

товар),  а відповідач в свою чергу

зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах Договору (пункт 1.1.).

Згідно з п.

1.2. Договору товар поставляється партіями в асортименті та кількості згідно

узгоджених позивачем заявок відповідача.

Асортимент,

кількість, ціна кожної партії товару відображається в товарно-транспортних

накладних на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами Договору (пункт

1.3. Договору).

У відповідності

з п. 4.1. Договору поставка товару здійснюється транспортом позивача на склад

відповідача.

Відповідно до

пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного

призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання

товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на

то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до

категорії матеріально-відповідальних осіб. До договорів повинні бути додані

розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами

приймання товарів за їх особистими підписами. Відпуск товарно-матеріальних

цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами

тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок

використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р.

Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та

використаних доручень на отримання цінностей (зареєст. у Мін'юсті України

12.06.96 р. №293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали,

паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також

нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям

або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до

вимог вказаної Інструкції забороняється відпускати товар у разі пред'явлення

доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим

більше, зовсім без доручень.

Довіреність на

одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої

особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи

одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без

довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу,

товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської

операції з відпуску цінностей і відповідно до ст. 9 Закону України "Про

бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її

бухгалтерського обліку. Разом з цим, згідно вказаної статті, первинні та зведені

облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і

повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце

складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та

обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади

осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її

оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати

особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали

справи свідчать про те, що в товарно-транспортних накладних  серії 01АААН № 673710 від 30.07.2007р. на

суму 1855,38 грн., серії 01АААН № 592941 від 20.08.2007р. на суму 1321,20 грн.

та № КО 2739 від 30.07.2007р., які надані позивачем в обґрунтування його вимог

по стягненню заборгованості, не вказано прізвище особи, що отримала товар, його

довіреності, або інших доказів того, що вказана особа уповноважена на його

одержання від позивача.

З огляду на

вказані документи колегія суддів також визначає, що позивачем не доведена

передача відповідачеві товару особисто, або уповноваженим ним особам.

При цьому

позивач звертає увагу колегії суддів на те, що оскільки дані

товарно-транспортні накладні підписані представниками відповідача та скріплені

штампом магазина "ВЕКТРА", тому приймання-передача алкогольної

продукції проведено у відповідності з умовами Договору та нормами чинного

законодавства.

Однак,

переглядаючи оскаржене рішення в порядку апеляційного провадження, колегією

суддів з'ясовано, що відповідач поряд з іншими особами     здійснює свою підприємницьку діяльність у

магазині "ВЕКТРА" за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 171, де займає

частину приміщення, про що свідчить наданий відповідачем суду апеляційної

інстанції договір оренди від 01.11.2006р. у відповідності ст. 101

Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, колегія суддів

вважає, що наявність штампу магазину "ВЕКТРА" на товарно-транспортних

накладних  серії 01АААН № 673710 від

30.07.2007р. на суму 1855,38 грн., серії 01АААН № 592941 від 20.08.2007р. на

суму 1321,20 грн. та № КО 2739 від 30.07.2007р. не підтверджує факт отримання

товару саме відповідачем у справі або уповноваженими ним особами.

Більш того,

товарно-транспортна накладна за № КО 2739 від 30.07.2007р. у  графі найменування товару містить посилання

щодо передачі мінеральної води, води Ситро, Груша та Лимонад на суму 81,00 грн.

Проте даний вид товару умовами Договору № 322 від 25.07.2007р. взагалі не

передбачений, а тому згадана накладна   

не може бути прийнятою колегією суддів до уваги.

Отже, з наданих

позивачем документів в підтвердження його вимог,      передача відповідачу та отримання

останнім товару за Договором № 322 від 25.07.2007р. не вбачається.

Пунктом 3.1.

Договору обумовлений порядок оплати товару, а саме відповідач здійснює оплату

партії товару протягом 15 календарних днів з моменту поставки, шляхом

перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або готівкою.

Із матеріалів

справи вбачається, що позивач в підтвердження своїх вимог в якості доказу

проведеної відповідачем часткової оплати за Договором № 322 від 25.07.2007р.

надав копії фіскальних чеків, проте вказані платіжні документи не містять

жодних посилань на Договір, що є предметом спору у даній справі, та не свідчать

про проведення саме відповідачем у справі часткової оплати товару за

накладними, тому вони не можуть вважатись належним доказом у справі у розумінні

ст. ст. 33-36 Господарського процесуального кодексу України. Вказані дані

позивачем не спростовані.

Крім того, не

приймаються до уваги колегією суддів і надані позивачем суду апеляційної

інстанції копії прибуткових касових ордерів та податкових накладних, оскільки

також не підтверджують факт передачі йому товару позивачем за умовами Договору

№ 322 від 25.07.2007р., так як відповідачем не підписувались.

Отже, позивач

ні при розгляді даного спору по суті господарським судом, ні при розгляді його

апеляційної скарги не надав жодних документів, які б містили підпис відповідача

або уповноважених ним осіб на отримання товару від позивача за Договором № 322

від 25.07.2007р.

Колегія суддів

вважає також необхідним зазначити, що хоча Договір № 322 від 25.07.2007р., який

є предметом даного судового провадження, скріплений печаткою відповідача,

підпис на ньому не є ідентичним підпису Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1, що позивачем не спростовано.

Відповідно до

ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних

вимогах звичайно ставляться.

Аналогічні

положення містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4.1.

Договору передбачено, що з метою узгодження сторонами асортименту партії

товару, відповідач з чотири робочих дні до моменту поставки подає позивачеві

заявку на товар, а у відповідності з пунктом 4.3. даного Договору поставка

товару здійснюється за умовами узгодження позивачем заявки на товар протягом

чотирьох робочих днів з моменту отримання заявки на товар.

Проте,

відповідної заявки або дозволу на поставку товару відповідач позивачеві не

надавав, а матеріали справи доказів відповідного замовлення, в тому числі і

погодженого позивачем, не містять і останнім не надані.

Згідно з

приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний

господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє   законність і обґрунтованість рішення

місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів

апеляційного господарського суду, переглядаючи оскаржене  рішення суду першої інстанції та оцінивши

надані сторонами до справи матеріали, дійшла висновку, що всупереч вимог ст. 33

Господарського процесуального кодексу України, в силу вимог якої обов'язок

доказування законодавчо покладений на сторони, позивачем не було надано суду

жодних доказів на підтвердження його позовних вимог, у зв'язку з чим фактично

не доведено їх підставність, а доводи 

відповідача навпаки підтверджуються наявними у справі доказами та є

правомірними.

Перевіряючи

законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів

апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Сумської

області при прийнятті оскарженого рішення від 19.11.2007 р. по справі №  2/570-07 було порушено норми матеріального та

процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам та матеріалам

справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а

вказане рішення  - скасуванню.  

Задовольняючи

вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з

позивача на користь відповідача судові витрати, пов'язані із розглядом

апеляційної скарги.

На підставі

викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4

ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія

суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну

скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

задовольнити.

Рішення

господарського суду Сумської області від 19.11.2007 р. по справі № 2/570-07

скасувати та прийняти нове рішення.

У позові

відмовити. 

Стягнути з

Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" в особі Сумської

філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" (40000, м.

Суми, вул. Черкаська, 1, р/р 2600471641 в Петропавлівському відділенні СОД ВАТ

"Райффайзен банк "Аваль", МФО НОМЕР_2, код 34743275) на користь

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р

НОМЕР_1 в СОД ВАТ "Райффайзен банк "Аваль", МФО НОМЕР_2, код

НОМЕР_3) 51,00 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Доручити

господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                          

Демченко В.О. 

                                 Судді                                                                   

Такмаков Ю.В. 

                                                                                                               Барбашова

С.В.