Постанова

від 16.01.2008 по справі 35/422-3/395

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 16.01.2008                                                                                          

№ 35/422-3/395

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Коваленка В.М.

 суддів:            Гарник Л.Л.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_1;

 від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від

30.01.2007р. № 714);від третьої особи: не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа

ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від

13.11.2007

 у справі № 35/422-3/395  

 за позовом                               Суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

 до                                                   Суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2

 третя особа відповідача           Товариство з обмеженою

відповідальністю "Дарницький ринок"

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 7500 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від

13.11.2007р. у справі                                       №

35/422-3/395 позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2про

стягнення 7 500,00 грн. залишено без задоволення.

Не

погоджуючись з прийнятим рішенням, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична

особа ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти

нове рішення, яким позов задовольнити.

Скарга

мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм

матеріального та процесуального законодавства. За переконанням скаржника,

місцевий господарський суд при вирішенні спору керувався підробленими

документами та неналежними доказами, у зв'язку з чим порушив положення статей

35, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 525, 526, 762, 767

Цивільного кодексу України та статті 197 Господарського кодексу України.     Скаржник зазначає, що місцевим

господарським судом при вирішенні спору не було враховано ті обставини, що:

-

приховане від власника об'єкту оренди зобов'язання відповідача про переміщення

за межі ринку орендованого павільйону на дату прийняття судового рішення по

даній справі реалізовано не було;

-

позивач був позбавлений правових підстав вимагати повернення об'єкта

оренди               до припинення

укладеного сторонами договору оренди;

- на

дату розгляду справи об'єкт оренди разом з відповідними документами знаходиться

у відповідача.

Суб'єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну

скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення

суду -  без змін, вважаючи його законним

та обґрунтованим.

В

судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 висловився за задоволення

апеляційної скарги, представник суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_2- за її відхилення.

Товариство

з обмеженою відповідальністю „Дарницький ринок” в судове засідання апеляційної

інстанції свого представника не направило, про причини неприбуття суд не

повідомило. Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю

„Дарницький ринок” про дату, час та місце слухання справи повідомлялося

належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення

місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та

без участі його представників.

Заслухавши

пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної

скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,

дослідивши правильність застосування господарським судом при прийнятті

оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів

дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Суб'єктом

підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1(далі по тексту - позивач)

пред'явлено позов до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_2(далі по тексту - відповідач) про стягнення 7 500,00 грн.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що всупереч умов укладеного сторонами договору оренди

торговельного місця від 02.10.2002р. відповідач прострочив виконання зобов'язання

в частині здійснення орендних платежів за період з 05.07.2005р.                           по 05.09.2006р.,

внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 7 500,00 грн.

Рішенням

господарського суду міста Києва від 01.03.2007р. у справі № 35/422, залишеним

без змін постановою Київського апеляційного господарського суду                          від 30.05.2007р.,

позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1залишено без

задоволення.

За

наслідками перегляду рішення в касаційному порядку Вищий господарський суд

України прийняв постанову від 06.08.2007р., якою судові рішення скасував,

справу                       № 35/422

направив на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова

Вищого господарського суду України мотивована тією обставиною, що судами

попередніх інстанцій не досліджено питання щодо демонтажу павільйону, який є

об'єктом оренди за договором оренди від 02.10.2002р.

Рішенням

господарського суду міста Києва від 13.11.2007р. у справі                                           № 35/422-3/395 у задоволенні позову

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1відмовлено.

Залишаючи

без задоволення позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1, місцевий господарський суд встановив,                            що 02.10.2002р. сторонами

укладений договір оренди торговельного місця (далі по    тексту 

- договір оренди) (Том 1 а.с. 9), предметом регулювання якого стали

відносини   сторін з приводу передачі

позивачем в оренду відповідачу торговельного павільйону, розташованого за

адресою: АДРЕСА_1. Строк дії договору - один рік, до 02.10.2003р. (пункти 1, 4

договору).

У

період з 05.07.2005р. по 05.09.2006р. договірні відносини сторін тривали на

підставі частини 4 статті 284 Господарського кодексу сторони, згідно якої у

разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору

оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він

вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були

передбачені договором.

Викладена

обставина не заперечується сторонами та підтверджується постановою Київського

апеляційного господарського суду від 21.02.2006р. у справі № 16/502 за позовом

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1до суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_2про стягнення 13 912,05 грн. (Том 1 а.с.

67-72).

Згідно

частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти,

встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські

спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших

спорів,              в яких беруть участь

ті самі сторони.

Згідно

наявного в матеріалах справи листа Товариства з обмеженою відповідальністю

„Дарницький ринок”  від 09.11.2005р. №

326 (Том 2 а.с. 39), останнє повідомило господарський суд про таке:

-

металеві конструкції торговельного павільйону суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_2знаходились на території Дарницького ринку

за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, в 2002 році;

-

оскільки металеві конструкції павільйону псували зовнішній вигляд ринку та

перешкоджали реконструкції, суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній

особі ОСОБА_2було рекомендовано винести металеві конструкції за межі ринку;

-

згідно відповіді суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2,

останній зобов'язався самостійно винести металеві конструкції за межі ринку;

-

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дарницький ринок” не приймало участі у

демонтажу павільйону;

-

іншої інформації та документів, які б підтверджували розміщення зазначеного

торговельного павільйону на території ринку Товариство з обмеженою

відповідальністю „Дарницький ринок” не має.

В

контексті наведеного місцевий господарський суд встановив,                                         що станом на 2005

рік торговий павільйон було демонтовано і він був відсутній                          на території

Дарницького ринку.

Заслуговує

на увагу з'ясування місцевим господарським судом тієї обставини,                  що передані у 2002 році

відповідачу металеві конструкції не є торговельним павільйоном у розумінні

пункту 4.1 затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської

інтеграції України від 28.07.2004р. № 281 Методичних рекомендацій щодо базових

моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, згідно яких

торговельний павільйон - це відокремлена, закрита з усіх боків будівля або

приміщення, призначене для торгівлі протягом усього року, що обов'язково має

значних розмірів торговельний зал для покупців. У торговельних павільйонах

торговельні місця повинні влаштовуватися на стаціонарній основі.

Встановивши

наведені обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про

відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують існування та

використання відповідачем торговельного павільйону, орендованого у позивача.

Колегія

суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених

обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом

4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України № 436-ІУ                    від 16.01.2003р., що набрав

чинності з 01.01.2004р., передбачено, що положення цього Кодексу застосовується

до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати або виникли після набрання чинності

цими положеннями.

Відповідно

до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання

та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські  зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання - відповідно       

до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно

положень названого кодексу орендодавець передає орендареві за плату                  на певний строк у користування

майно за договором оренди (частина 1 статті 283);                   об'єкт оренди є істотною

умовою договору оренди (частина 1 статті 284); до відносин оренди

застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням

особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 6 статті

283).

Як

встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними

матеріалами справи, у період з 05.07.2005р. по 05.09.2006р. обумовлений

укладеним сторонами договором оренди торговельний павільйон відповідачем не

використовувався. Відповідні доводи відповідача підтверджуються згадуваним

листом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарницький ринок”  від 09.11.2005р. № 326, згідно якого на

території ринку знаходились металеві конструкції торговельного павільйону, але

не торговельний павільйон.

З

урахуванням цієї визначальної для правильного вирішення даного спору обставини,

позивач позбавлений правових підстав вимагати від відповідача здійснення

орендних платежів на підставі укладеного сторонами договору торговельного

павілйьону у період з 05.07.2005р. по 05.09.2006р.

Згідно

статті 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами                 є підприємства та організації,

що подали позов про захист свого порушеного                            чи оспорюваного

права або охоронюваного законом інтересу.                                    Юридична

заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести                як наявність спірних

матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину,                      що його права порушені і

на відповідача має бути покладено відповідальність                              на передбачених

законом підставах.

При

таких обставинах колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом,

який застосував до спірних відносин сторін частину 6 статті 762 Цивільного

кодексу України, згідно якої наймач звільняється від плати за весь час,

протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не

відповідає.

Доводи

скаржника, викладені в апеляційній скарзі, правильності позиції суду не

спростовують і тому їх належить залишити поза увагою.

На

таких підставах колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду

постановлено при повному з'ясуванні всіх обставин справи, порушення норм

матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи

скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну

скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись

статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення господарського суду міста Києва від

13.11.2007р. у справі                                      №

35/422-3/395 залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1-  без

задоволення.

Справу

№ 35/422-3/395  повернути до

господарського суду міста Києва.

Постанова

набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному

порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції

протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                         

Гарник Л.Л.

 21.01.08 (відправлено)