Постанова

від 23.04.2008 по справі 10/5417

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/5417

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

23.04.08 р.                                                                                          № 10/5417          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Поліщука В.Ю. (доповідач по справі),

суддів:                              Агрикової О.В.,

Фаловської І.М.,

при секретарі судового засідання Рустам'ян Е.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №1 по вул.Шевченка, б.18а,

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.01.2008 року,

у справі № 10/5417  (суддя Шумко В.В.),

за позовом Комунального підприємства «Уманьводоканал»(м.Умань, Черкаська область),

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №1 по вул.Шевченка, б.18а (м.Умань, Черкаська область),

про стягнення 16440 грн. 94 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бабій В.А. –представник (довіреність №412 від 14.03.2008 року);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

КП «Уманьводоканал»звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №1 по вул.Шевченка, б.18а  про стягнення 16440 грн. 94 коп., що становить заборгованість за послуги по водопостачанню та водовідведенню (арк. справи 2-4).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.01.2008 року у справі №10/5417 позов Комунального підприємства «Уманьводоканал»до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №1 по вул.Шевченка, б.18а задоволено частково, присуджено до стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №1 по вул.Шевченка, б.18а на користь КП «Уманьводоканал»13659 грн. 46 коп. –боргу, в іншій частині позовних вимог відмовлено (арк. справи 86 - 87). Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю заявленої до стягнення основної суми боргу, яка підтверджена належними засобами доказування. Зокрема, в обґрунтування прийнятого рішення, господарський суд першої інстанції посилається на Закон України «Про питну воду та питне водопостачання», Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких рахунки за воду і за скидання стічних вод до каналізації виписуються водоканалом основному абонементу. Якщо субабонемент має особовий рахунок, то він розраховується за воду і скидання стічних вод з водоканалом. Надання послуг з питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання на підставі договорів, укладених, зокрема, з об'єднаннями співвласників багато квартальних будинків, а не з кожним квартиронаймачем таких будинків.

Водночас, відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, відповідно до Заяви відповідача, застосувавши строк позовної давності, дійшов до висновку, що в частині заявлених до стягнення сум боргу в розмірі 2781 грн. 48 коп. строк, протягом якого позивач має право звертатись до суду за захистом своїх прав сплинув.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№2-04/3/48/241 від 4.02.2008 року) в якій скаржник просить рішення Господарського суду Черкаської області від 3.01.2008 року у справі № 10/5417 скасувати та припинити провадження по справі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги відсутність укладеного Договору на 2004 та 2005 роки а також те, що Договір на 2006 рік підписано з умовою перередактованого змісту типового договору. Крім того, скаржник зазначає, що господарським судом першої інстанції не було прийнято до уваги копії документів на встановлені з 1.06.2004 року 6 квартирних лічильників, не взято до уваги п.10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року) відповідно до якого (пункту), оплата послуг за показниками квартирних засобів обліку проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоповерхових будинках. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Поряд з цим, заперечуючи проти позовних вимог, скаржник зазначив, що за ним нараховується переплата  в сумі 7330 грн. 80 коп. про що скаржником був наданий контррозрахунок позовних вимог.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.02.2008 року апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №1 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, склад колегії суддів було змінено на наступний: головуючий суддя –Поліщук В.Ю., судді –Фаловська І.М., Мазур Л.М.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2008 року склад колегії суддів було змінено (у зав'язку із закінченням повноважень судді Мазур Л.М.).

В судових засіданнях апеляційного господарського суду, що відбулись 17.03.2008 року та 31.03.2008 року оголошувались перерви, відповідно до 31.03.2008 року та до 23.04.2008 року.

В судових засіданнях апеляційного господарського суду, представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Черкаської області від 3.01.2008 року скасувати та припинити провадження у справі з підстав, зазначених у апеляційній скарзі. Поряд з цим, скаржником були надані додаткові докази у справі на підтвердження апеляційних вимог.

Представник позивача у судових засіданнях апеляційного господарського суду проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, спірне рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи обставинами, викладеними у Відзиві на апеляційну скаргу (№408 від 14.03.2008 року).

В судовому засіданні, що відбулось 23.04.2008 року, за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керується приписами ст. 101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу під час розгляду справи в місцевому господарському суді і зібрані апеляційним господарським судом, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить з наступних обставин у справі.

Як було вірно встановлено Господарським судом Черкаської області та підтверджується матеріалами справи, Комунальне підприємство «Уманьводоканал»за характером діяльності, визначеного в Статуті підприємства та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є підприємством питного водопостачання.

Місцевим господарським судом було вірно встановлено відсутність між сторонами підписаних договорів, які б регулювали відносини сторін щодо подачі та отримання води продовж 2004 –2005 років. Копії договорів від 2004-2005 років, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису та печатки відповідача (том 1, арк. справи 26-31).

Водночас, як було вірно встановлено господарським судом першої інстанції та самими відповідачем не заперечується, що вбачається з Відзиву на позов (том 1, арк. справі 22-24) позивач здійснював постачання води по вул.Шевченка, б.18а в м.Умань, Черкаської області протягом 2004-2005 років. А відповідач приймав ці послуги та сплачував їх вартість.

11.06.2004 року, згідно Закону України «Про реструктуризацію заборгованості квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства та ЖБК №1 (як абонентом) був укладений Договір –зобов'язання, відповідно до умов якого абонент визнає заборгованість за надані УВУВКГ послуги в розмірі 2046грн. 42 грн. станом на 11.06.2004 року (том 1, арк. справи 11).

Відповідно до п. 2 Договору, абонент зобов'язується сплатити визначену заборгованість в термін до 1.10.2004 року.

Проте, 12.01.2006 року між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (як водоканалом) та Об'єднанням співвласників багатоповерхових будинків по вул. Шевченка, буд.18-а в м.Умань, Черкаської області (як абонентом) був укладений Договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації №2001 (том 1, арк. справи 13-14).

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. В установленому порядку зазначений Договір визнаний недійсним не був, зустрічного позову про визнання Договору недійсним під час судового провадження у цій справі не подавалось. Поряд з цим, представниками сторін судових рішень щодо визнання Договору №201 недійсним надано не було.

Відповідно до умов цього Договору, позивач взяв на себе зобов'язання забезпечувати відповідача питною водою, яка відповідає чинному стандартові або дозволу Держстандарт України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого ліміту., а відповідач в свою чергу - своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні та водовідведенні, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та  прилади до них, які перебувають у нього на балансі.

Згідно з п. 5 Договору №2001, облік кількості використаної води здійснюється за показаннями водолічильника, який абонент повинен встановити своїми силами і за свої кошти за адресою вул. Шевченка, буд.18-а в м.Умань, Черкаської області.

Водночас, як було встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, такого лічильника відповідачем на спірному будинку установлено не було. Доказів щодо його встановлення, опломбування та запуску в експлуатацію відповідачем надано не було.

Пунктом 4 Договору №2001 від 12.01.2006 року встановлено, що розрахунки за воду, використану відповідачем та стоки здійснюються згідно з главою 12 «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України»(затверджено Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 1.0.7.1994 року) та чинним законодавством України і затвердженими міськвиконкомом тарифами.

Оскільки вказані в пункті 4 Договору Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України не містять глав, за суттю умов, викладених у п. 4 вказаного Договору, тому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що замість посилань на главу 12, сторони мали на увазі пункт 12 Правил, оскільки глави 12 в цих Правилах не існує.

Під час розгляду справи в апеляційному господарському суді, позивачем були надані рахунки, які були виставлені відповідачу за надання послуг по воді та каналізації за період з вересня місяця 2004 року по вересень місяць (включно) 2007 року.

Як вбачається з Розрахунку позовних вимог, внаслідок неналежної оплати отриманих від позивача послуг з водозабезпечення, за відповідачем утворилась заборгованість, що становить суму позовних вимог, а саме 16440 грн. 90 коп.

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте рішення місцевого господарського суду має бути змінено виходячи з наступного.

Здійснюючи перегляд судового рішення у повному обсязі, судова колегія господарського суду апеляційної інстанції дійшла до висновку, що спір в цьому випадку виник внаслідок того, що (за переконанням позивача) відповідачем було спожито протягом спірного періоду вересень місяць 2004 року  - вересень місяць 2007 року послуг з надання водопостачання на загальну суму 71802 грн. 46 коп. (розрахунок том 1, арк. справи 9-10).

Водночас, за переконанням відповідача, вартість спожитих послуг протягом спірного періоду становила 46895 грн. 88 коп. (контррозрахунок том 1, арк. справи 48). При цьому, як вбачається з наведених розрахунків сторін, сторони погоджуються щодо розміру оплачених грошових коштів відповідачем протягом спірного періоду в сумі 58143 грн. 00 коп. В наслідок зазначеного, як вбачається з Відзиву на позовну заяву (том 1, арк. справи 22-24) враховуючи, що відповідачем було сплачено позивачу 58143 грн. 00 коп., тому, сума 11247 грн. 12 коп. (різниця між 58143 грн. 00 коп. та 46895 грн. 88 коп. - вартістю спожитих послуг за переконанням відповідача) на думку скаржника є переплатою відповідача.

Як було досліджено судовою колегією апеляційного господарського суду, що вбачається з тексту позовної заяви та письмових пояснень позивача (том 1, арк. справи 2-3, 71) в зв'язку з тим, що відповідачем не було встановлено загально-будинкового лічильника, нарахування за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню відповідачу провадились по нормі споживання та списку власників квартир по вул. Шевченка, буд.18-а в м.Умань, Черкаської області.

Однак, заперечуючи проти здійсненого нарахування, відповідач зазначає, що різниця між вартістю наданих послуг з постачання води виникла внаслідок того, що позивачем не було здійснено облік наданих послуг з врахуванням показань квартирних лічильників, які були встановлені в окремих квартирах в будинку по вул. Шевченка, буд.18-а в м.Умань, Черкаської області.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 21.06.2004 року відповідач звернувся до позивача із Листом №46, відповідно до якого зазначив про встановлення в будинку по вул. Шевченко, 8-а в м.Умань Черкаської області 6 (шести) квартирних лічильників холодної води, в зв'язку з чим просив здійснити виключення із списків для нарахування оплати по тарифу цих квартир (том 1, арк. справи 32). На підтвердження опломбування та технічної готовності зазначених лічильників, відповідачем надані Акти опломбування лічильників холодної та технічної готовності водомірного вузла (том 1, арк. справи 33-45 та надані під час розгляду справи в апеляційному господарському суді).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»балансоутримувач має право, зокрема, укладати договори на надання житлово-комунальних послуг.

Таким чином, відповідно до вказаних норм Законів, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, правовідносини щодо постачання води можуть бути врегульовані між постачальником послуг (яким в цьому випадку є позивач) та фізичною особою, як споживачем послуг, лише у випадку володіння фізичною особою будинком на праві приватної власності. Оскільки, будинок в який надавались послуги з водопостачання не є таким, що належить одній фізичній особі, тому, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що у спірних відносинах позивач позбавлений права укладати відповідні договори з мешканцями спірного будинку, проте таке право має лише відповідач. Дане твердження підтверджується також Листом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №5/2-153 від 8.02.2005 року (том 1, арк. справи 73).

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (як виконавцем) і фізичною та юридичною особою (як споживачем), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»(затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року). Згідно з загальними положеннями цих Правил, терміни, значення яких Правилами не наведені, вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до преамбули Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:

виконавець –це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Оскільки, як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання»не передбачена можливість укладення договору на водопостачання у спірних правовідносинах між постачальником таких послуг, який є виробником послуг (позивачем) та безпосередніми споживачами води у будинку №18 (фізичними особами), то колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що виконавцем житлово-комунальних послуг населенню (у нашому випадку мешканцям будинку) згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення є відповідач, а споживачем –мешканці спірного будинку.

Згідно з п.10 цих Правил, яким (пунктом) скаржник обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Розглядаючи вказану норму, як обґрунтування апеляційних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що обов'язковість щодо врахування показань засобів обліку, встановлена п.10 Правил, розповсюджується на відносини виконавця (яким є відповідач) та безпосередніх споживачів при визначенні вартості послуг з водопостачання, необхідної до сплати споживачем. А тому, посилання скаржника щодо необґрунтованого неврахування позивачем при здійсненні щомісячних розрахунків, показань квартирних лічильників спростовується зазначеним.

Зазначена обставина підтверджена також п.4.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України»(затверджено Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 1.0.7.1994 року), відповідно до яких, показники квартирного лічильника води використовуються при розрахунках за воду і каналізацію тільки мешканців будинків з ЖЕО.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку щодо необґрунтованості заперечень відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до п.9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Даний пункт поєднується з п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких, споживач має право на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік.

Водночас, як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідачем не було надано доказів щодо прийняття у встановленому порядку в експлуатацію на абонентський облік засобів обліку води, як це передбачено п. 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

При цьому, наявні у справі Акти технічної готовності водомірного вузла не приймаються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки, як вбачається з їх тексту, вони містять лише висновок щодо готовності лічильників до опломбування та прийняття в експлуатацію (том 1, арк. справи 33-45, а також надані під час розгляду справи в апеляційному господарському суді).

Відповідно до п.17 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

Згідно з п.14 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця. Водночас, засоби обліку води, встановлені у квартирі підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку: з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці. Обов'язок щодо здійснення періодичної повірки квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлений п.31 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Водночас, як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, матеріали справи не містять документів на підтвердження того, що відповідачем були здійснені заходи щодо здійснення обліку періодичних показань квартирних лічильників у визначному Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення порядку протягом всього спірного періоду, а саме вересень місяць 2004 року-вересень місяць 2007 року.

Крім того, відповідно до п.20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Згідно з п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Водночас, як було встановлено колегією суддів, матеріли справи не містять відповідних Договорів, які були б укладені між споживачами (мешканцями квартир) та відповідачем на встановлення засобів обліку, не було надано також платіжних документів за спірний період (вересень місяць 2004 року –вересень місяць 2007 року) із вказаними показниками, на підставі яких колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла б до висновку про сплату споживачами 11 квартир протягом спірного періоду вартості послуг з водопостачання згідно з показниками лічильників.

Поряд з цим, спростовуючи доводи відповідача щодо неправомірності неврахування позивачем показників квартирних лічильників при обрахунку загальної вартості отриманих послуг з водопостачання, колегією суддів апеляційного господарського суду прийнято до уваги Лист Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №5/2-153 від 8.02.2005 року, відповідно до якого зазначено, що видача технічних умов на встановлення індивідуальних (квартирних) лічильників в житлово-будівельних кооперативах при відсутності будинкових лічильниках не передбачена (том 1, арк. справи 73). Водночас, як було встановлено судовою колегією (та самими сторонами не заперечується) відповідачем не було встановлено таких технічних засобів, як будинкові лічильники (прилади обліку води).

Враховуючи викладені вище обставини, колегія судів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що наведені (відповідно до контррозрахунку (арк. справи 46-48) відповідачем розрахунки вартості спожитої теплової енергії згідно з показниками квартирних лічильників не підтверджені належними засобами доказування, а тому були правомірно відхилені місцевим господарським судом.

Згідно з ст.32 Закону «Про питну воду та питне водопостачання», за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Стаття 41 вказаного Закону встановлює, що підприємства питного водопостачання незалежно від форми власності ведуть первинний облік якості та кількості питної води, безстроково зберігають первинні дані та безоплатно надають їх центральному органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених законами України. Облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

Відповідно до п.4.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (дотримання яких відповідно до п.1.2 є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу) абонент повинен придбати й встановити водолічильник, який буде перебувати у нього на балансі й обслуговуванні. Встановлення водолічильника може бути виконано Водоканалом за рахунок абонента. Технічне обслуговування, ремонт і заміну водолічильників, встановлених в жилих будинках місцевих Рад, ЖБК, котельних, що опалюють ці будинки, дошкільних та шкільних закладах, лікарнях, об'єктах соцкультпобуту, благодійних організаціях, здійснюють спеціалізовані організації або Водоканал за рахунок коштів абонентів. На ці види робіт складається договір між Водоканалом та абонентами. При цьому, вказаним пунктом визначено, що абонент повинен виконувати усі рекомендації Водоканалу, спрямовані на поліпшення якісного обліку води в його мережі. У разі відмови абонента виконати ці рекомендації його водокористування вважається безобліковим і витрата води розраховується згідно з п.9.6 цих Правил.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду (що самими сторонами не заперечується), відповідачем не було встановлено таких технічних засобів (будинкових лічильників), наявність та обов'язковість встановлення якого відповідачем передбачена п.5 Договору від 12.01.2006 року. Тому, визначення вартості послуг наданих відповідачеві правомірно здійснено позивачем розрахунковим шляхом, згідно з установленими нормами. Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували те, що відповідач повідомляв позивача про показники квартирних лічильників, продовж спірного періоду.

Згідно з п.4.23 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, показники водолічильників субабонента можуть враховуватися водоканалом у разі, коли тарифи на воду, що відпускається, у основного абонента й субабонента різні або при віднесенні водокористувачів до різних груп водоспоживачів. Водоканал має право враховувати при розрахунках за воду показники тільки тих водолічильників субабонента, які зареєстровані у водоканалі і робота яких ним контролюється.

Відповідно до п.4.24 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, повірка водолічильників субабонента здійснюється згідно з п. 4.15 цих Правил, а також на вимогу основних абонентів і субабонентів у порядку, встановленому п. 4.18 цих Правил.

Пунктом 10.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, знімання показників водолічильників представником водоканалу здійснюється не рідше як один раз на місяць у присутності представника абонента, який повинен сприяти представникові водоканалу у цьому, а також в забезпеченні безпечного проведення робіт. У разі необхідності знімання показників водолічильників можливе також в інші строки.

Водночас, як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, матеріли справи не містять доказів того, що позивачем здійснювався контроль та облік квартирних лічильників, спірного будинку, при цьому, щодо відсутності такого контролю з боку позивача підтверджується вимогами позовної заяви та Відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно із ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України. Зокрема, такими підставами є договори та інші прочини а також інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, при цьому, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно зі ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, встановлено наступний розрахунок за воду: з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖЕК - один раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання. Рахунки або інші платіжні документи за воду підлягають оплаті абонентами у триденний строк після їх подачі Водоканалом. У випадках пред'явлення Водоканалом в банк платіжних документів без виписки рахунків триденний строк відраховується з наступного дня після подання в банк цих документів.  

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, позивачем щомісячно здійснювалось нарахування відповідачу вартості послуг з водопостачання, що вбачається з рахунків, наданих апеляційному господарському суду. Водночас, як вбачається з копій зазначених рахунків, вони не містять будь-яких відомостей щодо того, що ці рахунки були отримані відповідачем. Відсутні в матеріалах справи докази щодо того, що вказані рахунки були направлені відповідачу.

Враховуючи, що Договір на подачу води між сторонами був укладений 12.01.2006 року, тому (за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду), відповідач зобов'язаний був сплачувати послуги з водопостачання до 12.01.2006 року виходячи згідно із ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»щодо оплатності води та з наведених вище приписів Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України щомісячно. Водночас, оскільки умовами Договору визначено, що оплата за послуги з водопостачання здійснюється відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, то такий порядок здійснення розрахунків розповсюджується на правовідносини між сторонами, після 12.01.2006 року.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які  виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Вимога щодо застосування у цій справі строків позовної даності була заявлена відповідачем до прийняття місцевим господарським судом рішення у справі, у Доповненнях до відзиву на позов (арк. справи 54).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевим господарським судом було неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності виходячи з наступного.

Згідно із ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 ЦК України встановлює, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. При цьому, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідно до розрахунку позовних вимог (арк. справи 9) відповідачем протягом спірного періоду з вересня місяця 2004 року по вересень місяць 2007 року здійснювались щомісячні платежі. При цьому, як вбачається з контррозрахунку, наданого відповідачем (арк. справи 48) розмір та періодичність оплат грошових коштів вказана відповідачем повністю збігається з розміром та періодичністю, вказаних позивачем.

Враховуючи зазначене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що ці платежі відповідача є тією обставиною, з якою ст.264 ЦК України пов'язує переривання строку позовної давності та відсутністю підстав стверджувати, що позивачем було пропущено строк, протягом якого його право на отримання грошових котів у повній мірі може бути відновлено.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Доказів щодо оплати заборгованості відповідачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді надано не було. Також не було спростовано відповідачем наявність боргу під час апеляційного провадження у цій справі.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до 12.11 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, претензії до Водоканалу за неправильне виписування рахунків або інших платіжних документів (обчислення суми, тарифікація тощо) пред'являються підприємствами у порядку, встановленому Арбітражно-процесуальним кодексом України, а спори між абонентами - громадянами та Водоканалом вирішуються у судовому порядку. При встановленні правильності претензій надлишки сум, одержаних Водоканалом, повертаються підприємству або за його бажанням зараховуються у наступні платежі за воду (12.12).

Водночас, як вбачається з наявних у справі матеріалів, доказів щодо того, що відповідач намагався врегулювати розбіжності у нарахуванні за послуги з водопостачання відсутні.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимоги щодо стягнення заборгованості відповідача перед позивачем за отримані протягом вересня місяця 2004 року –вересня місяця 2007 року послуги з водопостачання є обґрунтованим та доведеним, проте, за переконанням судової колегії підлягають до стягнення у повному обсязі.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В цьому випадку це стосувалось відповідача, який мав би довести належне виконання грошових зобов'язань за отримані послуги з водопостачання, або підстави відсутності такого зобов'язання, чого під час розгляду справи зроблено не було.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом було надано належну оцінку наявним у справі матеріалам, відповідно з якою господарський суд дійшов до вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, водночас були невірно застосовані норми матеріального права в частині строків позовної давності, в зв'язку з чим, рішення Господарського суду Черкаської області від 3.01.2008 року має бути змінено, поряд з цим, за переконанням колегії суддів, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та недоведеними, відповідно з чим –мають бути залишені без задоволення.

Зважаючи на наведене вище, керуючись ст.ст.43,33,34,43,99,101, п.4) ст.103, ст.ст.104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №1 по вул.Шевченка, б.18а на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.01.2008 року у справі №10/5417  –залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.01.2008 року у справі № 10/5417 змінити.

3.          Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 03.01.2008 року у справі №10/5417 в наступній редакції:

«Позов Комунального підприємства «Уманьводоканал»до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №1 по вул.Шевченка, б.18а задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №1 по вул.Шевченка, б.18а (Черкаська область, м.Умань, вул.Шевченка, б.18, код ЄДРПОУ 22800511, р/р 260063005159 в Уманському відділенні Ощадбанку №225) на корить Комунального підприємства «Уманьводоканал»(Черкаська область, м.Умань, вул.Залізняка, б.16, код ЄДРПОУ 03357174, р/р 26008028983801 в ЧФ АБ «Брокбізнесбанк», МФО 354897) 16440 грн. 94 коп. основної суми боргу, 164 грн. 40 коп. –в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом, 118 грн. 00 коп. - в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

4.          Доручити Господарському суду Черкаської області на виконання постанови апеляційного господарського суду видати відповідний виконавчий документ.

5.          Копію цієї постанови надіслати сторонам у справі.

6.          Матеріали справи №10/5417 - повернути до Господарського суду Черкаської області.

Повний текст постанови було виготовлено та підписано 28.04.2008 року

Головуючий суддя                                                            Поліщук В. Ю.

судді                                                                                Агрикова О.В.                    

Фаловська І.М.

Дата відправки  28.05.08