Рішення

від 22.04.2008 по справі 12/90

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/90

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  12/90

22.04.08

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап"

До                              Приватного підприємства "Компанія Полімікс"

Про                              стягнення 21 438,11 грн.

                                                                                                                            Суддя       Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача        Кузьменко Н.О. –предст. (дов. № 7 від 08.01.08 р.)

Від відповідача    не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Компанія Полімікс»про стягнення заборгованості у розмірі 21 438,11 грн. (20 868,40 грн. - основного боргу та 3% річних –41,43 грн., пені –276,22 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами –252,05 грн.), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі –продажу № ТГ-89 від 15.09.08 р.

Ухвалою суду від 24.03.08 р. за зазначеною вище позовною заявою, порушено провадження у справі № 12/90 та розгляд справи призначено на 22.04.08 р.

В судовому засіданні 22.04.08 р. представник позивача надав суду заяву № 138-юр про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 555, 27 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 506,68 грн., 3% річних у розмірі 83, 29 грн. та збитки від інфляції у розмірі 755 грн. Стосовно основного боргу, то позивач повідомив, що станом на день розгляду спору він відповідачем повністю погашений.

Відповідач відзиву на позов не надав; представник відповідача до судового засідання 22.04.08 р. не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.04.08р. оголошено повний текст рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.07 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі –продажу № ТГ-89, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу паперову продукцію.

На підставі вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 24 868,40 грн. згідно з накладною № ТГ-0000626 від 29.01.08 р.

Згідно п. 5.2 договору розрахунки за кожну партію здійснюються на підставі рахунку – специфікації, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у повному обсязі, або частками у строк, вказаний у рахунку –специфікації.

Відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку, розрахувався частково на суму 4 000 грн., в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку, складає 20 868, 40 грн. основного боргу.

На день подання позову сума основного боргу складала 20 868, 40 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач повністю погасив суму основного боргу.

За таких обставин, позивач ставить вимоги про стягнення пені у розмірі 555, 27 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 506,68 грн., 3% річних у розмірі 83, 29 грн. та збитків від інфляції у розмірі 755, 00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

До правовідносин сторін суд застосовує положення нових Цивільного та Господарського кодексів України, що набули чинності 01.01.04 р., так як згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п. 4 Прикінцевих положень ГК України до цивільних (господарських) відносин, що виникли до набрання чинності кодексами, їх положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

По суті спору суд вважає за необхідне зазначити таке.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем підтверджено належним чином факт виконання ним зобов'язання перед відповідачем.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано заперечень стосовно факту порушення ним зобов'язань з оплати отриманої продукції.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Стосовно основного боргу, то провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1.-1 ст. 80 ГПК України, оскільки станом на день розгляду спору основний борг відповідачем погашений.

Що стосується пені, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до п. 4 ст. 231 ГК України  у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно п. 10.2 договору відповідач за порушення термінів оплати виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 555, 27 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно п. 3 ст. 696 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати поставленого товару, відповідач зобов'язаний сплатити повну вартість товару, а також сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі  0,05%  від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Тому позовні вимоги в частині стягнення 506,68 грн. за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 83,29 грн. та збитків від інфляції у розмірі 755 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Компанія Полімікс»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, р/р 26004210672980 у ВАТ Банк "Фінанси та кредит", МФО 300937, ЄДРПОУ 33105877, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (03150, м. Київ, вул.. Горького, 95, р/р 260040131899 у ЗАТ "Банк НРБ", МФО 320627, ЄДРПОУ 35137937) пеню у розмірі 555, 27 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 506,68 грн., 3% річних у розмірі 83, 29 грн., збитки від інфляції у розмірі 755, 00 грн., державне мито у розмірі 227, 69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

3.          Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 20 868,10грн.

4.          Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

          Суддя                                                                                          Л.В.Прокопенко