Рішення

від 28.05.2008 по справі 2/40

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/40

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

28.05.2008                                                                                              Справа  № 2/40

За позовом прокурора Виноградівського району в інтересах держави в особі Виноградівської районної ради, м.Виноградів та відділу з питань приватизації майна в районі, м. Виноградів

ДО приватного виробничо-комерційного підприємства „Віта”, с. Стеблівка Виноградівського району

ПРО зобов'язання відповідача повернути орендоване майно та стягнення суми 10516,11грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди від 01.04.2007р. нежитлового вбудованого приміщення площею 15,2кв.м. в м. Виноградів, пл. Миру, 3,

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача поданої в порядку вимог статті 22 ГПК України та прийнятої судом до розгляду)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача 1 – Лешко Ю.Ю. –зав відділом, посв. №49 від 27.05.04р.,

від позивача 2 – Бора Ю.В. –зав юр відділом, посв. №80/01-14 від 20.02.08р.

від відповідача – Дубровська О.М. –представник за дорученням від 15.04.08р.

від прокуратури – Андрейчин А.М. –прокурор відділу облпрокуратури

СУТЬ СПОРУ:

Представники позивачів та прокуратури просять позовні вимоги задовольнити  в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, в підтвердження своєї позиції вказують на те, що відповідачем з часу укладання договору оренди не сплачується орендна плата, розмір якої був визначений на конкурсній основі за результатами проведеного конкурсу на право оренди комунального майна. Заперечують позицію відповідача щодо невикористання орендованого майна та не підписання акту приймання-передачі з тих підстав, що згідно наявних у них відомостей приміщення, що перебуває в користуванні відповідача, було ним передано в суборенду іншій особі, якою і сплачується орендна плата.

Також позивачами в додаткове обґрунтування позовних вимог подано суду заяву у відповідності до вимог статті 22 ГПК України щодо зміни предмету позову та збільшення розміру позовних вимог. У поданій заяві позивачі просять застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення, передавши його орендодавцю за відповідним актом приймання-передачі. Також просять стягнути з відповідача суму 16775,18грн. за фактичне користування майном територіальної громади з наступних підстав.

Вважають, що факт передачі орендованого майна відповідачу підтверджується не тільки наявним у справі актом приймання-передачі, а і фактичним вступом орендаря у права користування, що підтверджується передачею

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2008 року по справі №2/40

ключів від приміщення даній особі та відсутність з його боку будь-яких претензій з приводу фактичної передачі речі. Водночас, перебування орендованого майна в користуванні відповідача, профіль та інтенсивність експлуатації майна, використання його відповідачем або ні, за відсутності у територіальної громади можливості користуватися ним в даній ситуації, вважають чинниками незалежними від районної ради та не можуть слугувати підставою для спростування факту користування орендарем приміщеннями площею 15,2кв.м. в м. Виноградів, пл. Миру, 3.

Представник відповідача заперечує з приводу обґрунтованості позовних вимог в повному обсязі по мотивах, наведених у поданому суду письмовому поясненні та вказує на те, що сторонами при укладенні договору оренди не виконано вимог чинного законодавства в частині забезпечення його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а відтак, договір оренди є неукладеним та таким, що не може породжувати у сторін жодні правові наслідки, в тому числі і по оплаті за отримане в оренду майно. Також заперечує факт підписання акту приймання-передачі орендованого майна від 02.04.2007р. та вказує на те, що хоча на даному документ і наявний відтиск печатки відповідача, однак, такий не підписано відповідною посадовою особою орендаря, що також підтверджується візуальним оглядом інших документів, що містяться в матеріалах справи та підписані директором відповідача, зокрема, самого договору оренди. Заперечує факт передачі орендованого майна в суборенду та вказує на те, що наявність тільки встановленої обставини перерахування орендних платежів за користування даним майном іншою особою ще не доводить позиції позивачів та прокурора про наявність укладеного відповідачем та цією особою договору суборенди.

Заперечує можливість прийняття судом уточнених позовних вимог позивачів з огляду на порушення при її поданні вимог статті 22 ГПК України та не доведення факту перебування в користуванні відповідача майна територіальної громади району.

Аналізуючи позицію сторін з приводу наявності підстав для прийняття судом заяви позивачів про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, слід зазначити наступне.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до завершення розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову. Тобто, за аналізом даної статті вбачається право позивача альтернативно застосовувати надане йому право як на зміну предмету, так і на зміну підстав позову.

В даному випадку вимога позивача про стягнення з відповідача суми 16775,18грн. в якості відшкодування за фактичне користування майном не може бути прийнята судом до уваги, оскільки стосується як зміни предмету позову, тобто цивільно-правової вимоги до відповідача, так і підстав її подання, тобто аналізу обставин та цивільно-правових норм, на яких позовні вимоги не ґрунтувались.

В решта частині вимог заява позивачів підлягає прийняттю судом, оскільки спрямована на реальне забезпечення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади району.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між сторонами, а саме відділом з питань приватизації майна в районі, м. Виноградів та приватним виробничо-комерційним підприємством „Віта”, с. Стеблівка Виноградівського району (далі –ПВКП «Віта») 01.04.2007 року за результатами

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2008 року по справі №2/40

проведеного конкурсу на право оренди комунального майна району, було укладено договір оренди нежитлових приміщень площею 15,2кв.м. у м. Виноградів, пл. Миру, 3 зі строком дії договору у відповідності до пункту 10.1 до 01.04.2017р. з метою використання в сфері надання послуг, факт укладення якого та його підписання не заперечується сторонами.

Згідно пункту 2.1 договору зазначено, що орендар вступає в строкове платне користування приміщенням у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі приміщення.

У підтвердження виконання даних умов договору позивачем надано суду акт приймання-передачі нежитлової будівлі в орендне користування від 02.04.2007р., який підписаний та скріплений печаткою відповідача (відповідає оригіналу, поданому позивачами для огляду в засіданні суду). Відповідач заперечує підписання даного акту та підтвердження передачі йому в користування орендованого за договором майна з тих підстав, що акт приймання-передачі підписаний не уповноваженою особою, а підпис директора ПВКП «Віта» не відповідає підпису директора, який міститься у договорі оренди.

Аналізуючи позицію сторін з приводу укладення договору оренди та встановлення факту передачі орендованого майна, суд констатує наступне.

Однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину є встановлена законом його форма (ч.4 ст.203 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Так, відповідно до ст.793 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом ст.794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше трьох років, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Параграф 2 глави 16 розділу IV Цивільного кодексу України регулює правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону. Так, згідно ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Імперативні вимоги, передбачені у ст.ст.209, 210, 793, 794 ЦК України щодо державної реєстрації відповідних правочинів та дотримання нотаріальної форми при їх вчиненні повинні застосовуватися при настанні двох визначених законодавцем умов: якщо предметом договору є будівля або капітальна споруда та строк дії договору перевищує три роки.

У відповідності до пункту 10.1 договору його укладено сторонами на термін 10 років до 01.04.2017р., тобто з перевищенням терміну, встановленого законодавством, за якого нотаріальне посвідчення угоди не вимагається. Відтак,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2008 року по справі №2/40

сторонами, при укладенні договору порушено вимоги ст.ст.209, 210, 793, 794 ЦК України щодо державної реєстрації відповідних правочинів та дотримання нотаріальної форми при їх вчиненні, а відтак, договір оренди від 01.04.2007р., укладений між відділом з питань приватизації майна в районі, м. Виноградів та приватним виробничо-комерційним підприємством „Віта”, с. Стеблівка Виноградівського району оренди нежитлових приміщень площею 15,2кв.м. у м. Виноградів, пл. Миру, 3 є нікчемним.

Матеріали справи не містять відомостей про вжиття сторонами заходів, спрямованих на врегулювання питання нотаріального посвідчення договору, а також ухилення однієї зі сторін від його нотаріального посвідчення.

Водночас, матеріалами справи підтверджено як сам факт укладення договору оренди, що також підтверджується результатами проведеного аукціону на право оренди, так і фактичну передача орендованого майна за актом приймання-передачі, що випливає з наступного.

Так, твердження відповідача про те, що акт приймання-передачі підписано не директором ПВКП «Віта», однак, скріплено печаткою даного підприємства, ще не доводить факту не укладення такого документу. Відповідачем даний документ скріплено печаткою підприємства, яка у відповідності до чинного законодавства повинна зберігатись тільки у відповідальних посадових осіб підприємства. Заяви відповідача про викрадення печатки підприємства, або заволодіння нею іншою особою до відповідних правоохоронних органів не поступало (зворотного не доведено), а відтак, підписання самого акту іншою особою та скріплення такого підпису печаткою підприємства відповідає позиції статті 207 ЦК України та підтверджує факт передачі орендованого майна орендарю.

За правилами статті 216 ЦК України недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Договір оренди від 01.04.2007р. є нікчемним, а відтак, правовим наслідком припинення договору оренди є обов'язок відповідача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана..

Відтак, вимога позивачів про зобов'язання відповідача повернути отримане за договором оренди від 01.04.2007р. майно підлягає задоволенню.

Вимога позивачів про стягнення з відповідача суми 10516,11грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди від 01.04.2007р. задоволенню не підлягає з огляду на вищенаведене, оскільки за правилами статті 216 ЦК України недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що вимога позивачів про стягнення з відповідача суми 16775,18грн. в якості відшкодування за фактичне користування майном з огляду на неможливість прийняття її судом до розгляду в даному провадженні через порушення вимог статті 22 ГПК України може бути предметом окремого судового провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 28.05.2008 року по справі №2/40

СУД   ВИРІШИВ:

1.  Позовні вимоги задовольнити частково.  

Зобов'язати приватне виробничо-комерційне підприємство „Віта”, с. Стеблівка, вул. Травнева, 199  Виноградівського району у термін до 20.06.2008р. звільнити на користь відділу з питань приватизації майна в районі, м. Виноградів нежитлові приміщення площею 15,2кв.м., що знаходяться в м. Виноградів, пл. Миру, 3 та повернути їх за відповідним актом приймання-передачі.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства „Віта”, с. Стеблівка, вул. Травнева, 199 Виноградівського району (код ЄДРПОУ 20441025) в доход державного бюджету суму 85грн. державного мита та суму 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України.

                      Суддя                                     О.Ф. Ремецькі