Рішення

від 21.05.2008 по справі 20/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/83

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.05.08 р.                                                                                                     Справа № 20/83                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув увідкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства „Фірма Атей і К”, м.Маріуполь

до відповідача: Приватного підприємства „М-ДОР”, м.Маріуполь

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління комунального господарства Маріупольської міської ради, м.Маріуполь

про  стягнення 34403,00 грн.

За участю представників:

від позивача: Піткелев Є.О. –дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

       До господарського суду Донецької області звернулось Приватне підприємство „Фірма Атей і К”, м.Маріуполь, із позовом до Приватного підприємства „М-ДОР”, м.Маріуполь, про  стягнення 34403,00 грн. – суми шкоди, заподіяної внаслідок безпідставного демонтажу відповідачем належного позивачеві об'єкту нерухомості, а також судових витрат, у тому числі 2000,00 грн. – вартість послуг адвоката.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на заподіяння йому відповідачем шкоди, на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи, на приписи ст.1166 Цивільного кодексу України.  

Відповідач свого представника до судового засідання не направив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, листами без номеру та дати складання, що надійшли до суду 08.04.08 р. та 25.04.08 р. клопотав про відкладення розгляду справи, посилаючись на знаходження свого представника у відрядженні та у щорічній відпустці, а також про залучення до участі у справі третіх осіб: Управління комунального господарства та Маріупольської міської ради. За даних обставин справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 10.04.08 р. до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Управління комунального господарства Маріупольської міської ради.

У відзиві на позов третя особа просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість.

Судом задоволені вищезазначені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи від 23.04.08 р. № 01/646 про ознайомлення з матеріалами справи від 13.05.08 р.

Судом задоволенні клопотання позивача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.   

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідно до умов біржового контракту № 2179 (договір купівлі-продажу) від 04.09.98 р., позивач придбав торговельний павільйон за адресою: м.Маріуполь, пр.Луніна, б/н.

Згідно із реєстраційним свідоцтвом Маріупольського бюро технічної інвентаризації, вищезазначений об'єкт зареєстровано за позивачем на праві приватної власності та записано в реєстрову книгу за реєстровим № 797 від 21.09.98 р.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26.12.2007 р. біржовий контракт № 2197 (договір купівлі-продажу) від 04.09.98 р. визнано дійсним.

05 березня 1999 р. позивачем та Маріупольською  міською радою укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до якого міська рада надає, а позивач приймає у тимчасове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,002100 га на умовах довгострокової оренди строком на 5 років для обслуговування торгового павільйону по пр.Луніна, б/н, в Приморському районі м.Маріуполя.

Договір зареєстровано в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 05.03.99 р. за № 848.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.07.06 р. по справі № 3/209пн за позовом прокурора Приморського району м.Маріуполя в інтересах держави до Приватного підприємства “Атей і К”, м.Маріуполь, позовну заяву задоволено, Приватне підприємство “Атей і К”, м.Маріуполь, зобов'язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0021 га, розташовану за адресою: м.Маріуполь, пр.Луніна (біля зупинки громадського транспорту “Морвокзал”) та привести спірну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знос будівлі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.06 р. по зазначеній справі рішення від 10.07.06 р. скасовано, у задоволені позовних вимог прокурора Приморського району м.Маріуполя – відмовлено.

В постанові Донецького апеляційного господарського суду зазначено, що на підставі вказаного договору відповідач користувався земельною ділянкою 21 кв. м. по пр.Луніна без номера. Строк дії договору закінчився 05.03.04 р. Відповідач продовжував користуватися земельним участком, щомісячно здійснював оплату за користування у вигляді орендної плати. Протягом місяця від дня закінчення договору письмового повідомлення-заперечення не поступало, отже, згідно із ст.34 Закону України “Про оренду землі”, він вважається поновленим на той самий строк, у даному випадку 5 років, і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.06 р. по справі № 3/209пн касаційну скаргу Маріупольської міської ради на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.06 р. повернуто скаржнику без розгляду.

15 жовтня 2007 р. відповідачем (Підрядник) та третьою особою (Замовник) укладено договір підряду № 18, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів, механізмів, обладнання й транспорту, а Замовник зобов'язався прийняти та сплатити роботу: розбирання будівель та споруд в районі зупинки “Морвокзал” в строк з 15.10.07 р. по 10.07.08 р. згідно із кошторисною документацією (п.п.1.1, 4.13 договору).

Відповідно до постанови Приморського РВ ММУ УМВС України в Донецькій області про відмову в порушенні кримінальної справи від 261207 р., встановлено, що відповідачем та третьою особою укладено вищезазначений договір підряду, а також, що роботи з демонтажу будівель розпочалися у присутності представників міськради, райдержадміністрації, виконавчої служби тощо 25.10.07 р.

Як зазначено у постанові від 26.12.07 р., відповідач продовжив роботу 19.12.07 р., демонтуючи будівлі павільйонів, в тому числі й того, що належить позивачеві.

Позивач стверджує, що відповідачем внаслідок зазначеного демонтажу безпідставно пошкоджено його майно та просить суд стягнути з відповідача суму заподіяної шкоди в розмірі 34403,00 грн., судові витрати, в тому числі 2000,00 грн., пов'язані зі сплатою послуг адвоката, посилаючись на надані суду документи та приписи ст.1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач свого представника до судового засідання не направив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Третя особа просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Маріупольською міською радою прийнято рішення від 27.06.06 р. № 5/3-360, яким, зокрема, позивачеві відмовлено у продовжені строку оренди земельної ділянки в районі зупинки “Морвокзал” у м.Маріуполь, що господарським судом Донецької області були задоволені позови прокурора про звільнення самовільно зайнятих ділянок на пл.Морвокзал, що на виконанні Приморського відділу Державної виконавчої служби знаходилися виконавчі документи за цими рішеннями, що третьою особою з відповідачем укладено договір підряду від 15.10.07 р. № 18, що відповідачем були знесені торгові павільйони, у числі яких об'єкт позивача не знаходився.  

         Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

       Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом ст.35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.  

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

       Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1192 зазначеного кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Матеріали справи (біржовий контракт, реєстраційні посвідчення, договір на право тимчасового користування землею, процесуальні документи Жовтневого районного суду м.Маріуполя, Донецького апеляційного господарського суду) свідчать про те, що позивач на законних підставах володів та користувався торговим павільйоном за адресою: м.Маріуполь, пр.Луніна, б/н, в районі зупинки громадського транспорту “Морвокзал”.

З наявних у справі документів (постанова Приморського РВ ММУ УМВС України Донецькій області, договір підряду) вбачається, що відповідач фактично не маючи будь-яких реальних правових підстав для демонтажу об'єкту позивача, здійснив ці роботи та своїми винними діями заподіяв матеріальної шкоди майну позивача.

Розмір цієї шкоди, відповідно до “Звіту про експертну оцінку матеріальної шкоди, заподіяної майну “Фірма Атей і К” за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Луніна, б/н”, складає 34403,00 грн.

Даний звіт підготовлено Донецьким обласним центром експертизи та оцінки, підписано директором Центру Курчиним С.А. та експертом Локотоцьким Г.І.

До Звіту додані копії Сертифікату № 3777/05 суб'єкта оціночної діяльності, виданого Центру Фондом державного майна України 16.06.05 р.; Сертифікату № 2004 від 04.11.2000 р., виданого на підставі рішення екзаменаційної комісії Фонду державного майна України та Українського товариства оцінювачів Локотецькому Г.І. в тому, що зазначена особа володіє достатнім рівнем професійної підготовки для самостійного проведення експертної оцінки майна, майнових прав та бізнесу на території України; Свідоцтва про реєстрацію Локотецького Г.І. в Державному реєстрі оцінювачів; Посвідчення серії МФ № 2135-ПК від 04.04.07 р., виданого Фондом державного майна України та Українським товариством оцінювачів Локотецькому Г.І. в тому, що він підвищив кваліфікацію оцінювача за напрямком “Оцінка об'єктів у матеріальній формі”.

За даних обставин суд приймає вищезазначений звіт у якості доказу розміру заподіяної шкоди.  

Відповідачем та третьою особою будь-яких заперечень щодо ціни позову, порядку та способу визначення розміру шкоди не заявлено, сумнівів щодо кваліфікації вищезазначеної особи не висловлено.

Відповідач свого представника до судового засідання не направив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, обставини, викладені позивачем у позовній заяві не спростував, проти позову не заперечив, доказів відшкодування позивачеві заподіяної майнової шкоди суду не надав, відсутності своєї вини у заподіянні шкоди майну позивача не довів

Третя особа просила суд у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у Відзиві на позовну заяву. Однак, обставини, на які посилається третя особа у своєму відзиві, позовних вимог по їх суті не спростовують, отже, судом до уваги не приймаються.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем обґрунтовано позовні вимоги посиланням на приписи матеріального права України, належними доказами доведено факт та розмір заподіяної відповідачем матеріальної шкоди, протиправний характер дій відповідача та наявність його вини у заподіянні шкоди позивачеві й причинно-наслідкового зв'язку між цими діями на шкодою, якої зазнав позивач.

В обґрунтування понесених судових витрат позивачем надано суду квитанції про сплату держмита в сумі 344,03 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., а також квитанції № 9028/0019 від 28.03.08 р. про сплату на користь Піткелева Є.О. послуг за надання правової допомоги за договором від 26.03.08 р.

До позовної заяви позивачем також додано довіреність на ім'я зазначеної особи, укладений з нею договір про надання юридичної допомоги від 26.03.08 р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2158, видане Піткелеву Є.О. 15.03.06 р.

Згідно із протоколами судових засідань, безпосередню участь у розгляді справи по суті з боку позивача приймала саме ця особа.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи Маріупольської міської ради судом залишено без задоволення у зв'язку із необгрунтуванням цього клопотання відповідачем належним чином.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1166, 1192 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „М-ДОР” (87521, Донецька область, м.Маріуполь, Приморський район, ул.Меламедиа, б.183/44; поточний рахунок 26009215156121 у Донецькому обласному державному АКБ “Укрсоцбанк” в м.Донецьку, МФО 234011, ЄДРПОУ 34372801) на користь Приватного підприємства „Фірма Атей і К” (87532, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Леніна, б.39; поточний рахунок 26002000670000 в Маріупольській філії АКІБ “УкрСіббанк”, МФО 335979, ЄДРПОУ 22036240) 34403,00 грн. – суму майнової шкоди, 344,03 грн. – суму держмита, 118,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000,00 грн. – вартість послуг адвоката.

Видати наказ у встановленому порядку.

                                                  Повний текст рішення оголошено  21.05.08 р.

               Суддя                                                                                                   Донець О.Є.                               

Надруковано 4 примірники:

1- позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

1 – третій особі