Постанова

від 21.04.2011 по справі 2а-2955/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 21 квітня 2011 року           16:39                № 2а-2955/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання  Гладії А.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Відкрите акціонерне товариство "Український нафтогазовий інститут"

до

 Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва

про

 скасування повідомлення - рішення № 0000282320/0 від 03.02.2011року

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут»(далі –ВАТ «Український нафтогазовий інститут»або позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі –ДПІ у Святошинському районі м. Києва або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0000282320/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2011р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про плату за землю», Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлено обов’язок платника податку використовувати для розрахунку податкового зобов’язання з земельного податку коефіцієнти, встановлені органами місцевого самоврядування. З огляду на що, ставка 3%, передбачена Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944, при здійснені вказаного розрахунку врахуванню не підлягає.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що у позивача відсутні підстави для невиконання рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованими, а у задоволенні позову слід відмовити.

В судовому засіданні 21 квітня 2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

За результатами планової виїзної перевірки відповідачем складено Довідку №420/23-10/00147134 від 17.12.2010р., яким встановлено порушення п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», та, як наслідок, заниження розміру податкового зобов’язання з земельного податку, визначеного відповідним податковим розрахунком.

На підставі вказаної довідки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011р. №0000282320/0.

Під час перевірки було виявлено, що розмір податкового зобов’язання по земельному податку, який був вказаний позивачем у розрахунку за вказаний період є меншим, що призвело до заниження податкового зобов’язання на загальну суму 218 092, 22грн.

Висновок відповідача про заниження суми податкового зобов’язання позивача було зроблено на підставі ст.14 Закону України «Про плату за землю», ст.21 Закону України «Про оренду землі»та п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944.

Відповідно до Витягу з технічної документації №Ю-22640/2008 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий № 8000000000:75:383:0009) та Витягу з технічної документації №Ю-22639/2008 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №8000000000:75:041:0044), виданими Головним управлінням земельних ресурсів позивач є користувачем земельних ділянок за адресою вул. Малинська, 2, Святошинський р-н, м. Київ та просп. Академіка Палладіна, 44, Святошинський р-н, м.Київ відповідно.   

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

За правилами статті 5 вказаного Закону об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками»встановлено з 01.04.2009 плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об’єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім  присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб’єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в у установленому законодавством порядку оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі»річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Відповідно до п.п. 34, 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затверджуються відповідно до закону ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад, з огляду на наступне.

З аналізу п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вбачається, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Повноваження Київської міської ради в галузі земельних відносин визначені Земельним кодексом України, ст. 9 якого передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить в тому числі розпорядження землями територіальної громади міста та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України “Про систему оподаткування”, який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України “Про плату за землю”, преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України “Про плату за землю” вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України “Про плату за землю”. Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України “Про плату за землю” належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України “Про плату за землю”.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Порядок встановлення ставки земельного податку в населених пунктах визначається статтею 7 Закону України "Про плату за землю". Відповідно до частини першої зазначеної статті, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов’язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись  лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону  України «Про плату за землю», суд приходить до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб’єктами господарської діяльності при  використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», у повному обсязі, що представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалось.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування»ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

З огляду на те, що згідно з п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»підвищена ставка земельного податку вводилась з 01.04.2009, тобто змінювалась протягом одного бюджетного року, суд приходить до висновку про порушення Київською міською радою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування»під час прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 27 вересня 2010 року у справі №2а-332/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011р., визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п.2 Рішення Київської міської ради ІІ сесії VІ скликання №944/944 від 25.12.2008р.

За  правилами частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Наведені обставини свідчать на користь висновку про необґрунтованість доводів відповідача про необхідність використання для розрахунку податкового зобов’язання з земельного податку коефіцієнтів, встановлених Рішенням Київської міської ради.

Окрім того, в Довідці №420/23-10/00147134, складеної за результатами перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва вказує на порушення позивачем п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944, а в податковому повідомленні-рішенні, винесеному на підставі зазначеної довідки, вказано порушення п. 14. Закону України «Про плату за землю».

Судом також враховується, що відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

  ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва №0000282320/0 від 03.02.2011р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут»(04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 7) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова набирає сили відповідно  до  ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями

Суддя                                                                                                     Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –26.04.2011 р.