Ухвала

від 01.06.2011 по справі 5/188-на

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУ Д УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2011 р. м. Київ К-24332/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

С тепашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у відкритом у судовому засіданні

касаційну скаргу Хмель ницької міжрайонної державн ої податкової інспекції

на постанову Господарс ького суду Хмельницької обла сті від 15.02.2007

та постанову Житомирсь кого апеляційного господарс ького суду від 22.11.2007

у справі № 5/188 - НА

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові аграрні технології»

до Хмельницької міжрай онної державної податкової і нспекції Хмельницької облас ті

про визнання протиправ ними та скасування податкови х повідомлень - рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарсь кого суду Хмельницької облас ті від 15.02.2007 позов задоволено. В изнано протиправними та скас овано податкові повідомленн я-рішення Хмельницької МДПІ від 22.09.2004 № 0000332620/2 та № 0000752310/2. Стягнуто з Державного бюджету Україн и на користь Товариства з обм еженою відповідальністю «Но ві аграрні технології»3,40 грн. державного мита.

Постановою Житомирсь кого апеляційного господарс ького суду від 22.11.2007 постанову с уду першої інстанції скасова но в частині визнання протип равним та скасування податко вого повідомлення-рішення Хм ельницької МДПІ від 22.09.2004 № 0000752310/2 та відмовлено у задоволенні позову в цій частині. Стягнут о з Державного бюджету Украї ни на користь ТОВ «Нові аграр ні технології»1,70 грн. державн ого мита.

Хмельницька МДПІ подала ка саційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рі шення в частині скасування п одаткового повідомлення-ріш ення № 0000332620/2 від 22.09.2007 та ухвалити нове судове рішення про відм ову у задоволенні позову. Пос илається на порушення судами у цій частині норм матеріаль ного та процесуального права .

Сторони, належним чином пов ідомлені про дату, час та місц е касаційного розгляду справ и, своїх представників в судо ве засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, дослідивши дово ди касаційної скарги, матері али справи, перевіривши прав ильність застосування судам и попередніх інстанцій норм матеріального та процесуал ьного права, правової оцінки обставин у справі, суд касаці йної інстанції дійшов виснов ку, що касаційна скарга не під лягає задоволенню.

Судами попередніх інстанц ій встановлено такі обставин и.

Податкове повідомлення-рі шення від 22.09.2004 № 0000332620/2 про донара хування податку на додану ва ртість у сумі 2727 грн. та застосу вання штрафних (фінансових) с анкцій у сумі 109985 грн. (в тому чис лі штрафна санкція в сумі 52628,00 г рн., нарахована на податкове з обов' язання у сумі 2727,00 грн., та в сумі 57357,00 грн., що є не перерахо ваними на окремий рахунок ко штами, які також визначені як штрафна санкція), прийнято на підставі акту перевірки та з а наслідками адміністративн ого оскарження. Підставою дл я його прийняття слугували в исновки, викладені в акті пер евірки від 08.06.2004 № 396/23/23-121/30668776 за пері од з 01.03.2003 по 01.01.2004, про порушення п озивачем вимог:

п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартіс ть», в результаті якого заниж ено податкове зобов' язання з податку на додану вартість в сумі 11221 грн. та завищено пода ткове зобов' язання в сумі 1131 8 грн. (п.п. 2.2.1 та п.п. 2.2.2 акта переві рки);

п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартіс ть», яке полягало у безпідста вному віднесенні до складу п одаткового кредиту податку н а додану вартість у сумі 12238,00 гр н., сплаченого (нарахованого) у зв' язку з придбанням товар ів (робіт, послуг), що використ овувались на власні виробнич і потреби, та які, відповідно д о п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» , мали бути віднесені до подат кового кредиту спеціальної д екларації № 2 (п.п. 2.2.3 акта переві рки);

заниження податкового кре диту з податку на додану варт ість, сплаченого (нараховано го) у зв' язку з придбанням то варів (робіт, послуг) у сумі 9422 г рн. для подальшої їх реалізац ії, та який мав бути віднесени й до податкового кредиту спе ціальної декларації № 3 (п.п. 2.2.5 п . 2.2 акта перевірки);

п. 4 «Порядку акумуляції та в икористання коштів, які нара ховуються сільськогосподар ськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з про дажу товарів (робіт, послуг) вл асного виробництва, включаюч и продукцію (крім підакцизни х товарів), виготовлену на дав альницьких умовах із власної сільськогосподарської сиро вини, крім операцій з продажу переробним підприємствам мо лока та м' яса живою вагою», з атвердженого постановою Каб інету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, яке полягало у тому, що п озивач не перерахував на спе црахунок податок на додану в артість щодо операцій з прод ажу товарів (робіт, послуг) вла сного виробництва за період з 01.03.2003 по 01.01.2004 у сумі 57357 грн., тобто допустив нецільове використ ання коштів.

Суд касаційної інстанції з находить правильними виснов ки судів попередніх інстанці й щодо необхідності скасуван ня податкового повідомлення -рішення від 22.09.2004 № 0000332620/2 про дона рахування податку на додану вартість у сумі 2727 грн. та засто сування штрафних (фінансових ) санкцій у сумі 109985 грн. з тих пі дстав, що виявлені порушення , зафіксовані у п.п. 2.2 акта пере вірки, які, за даними податков ого органу, слугували підста вою для визначення спірним п одатковим повідомленням-ріш енням податкового зобов' яз ання у сумі 2727 грн., відображені без посилань на конкретні пе рвинні або інші документи та податковим органом перед су дом не доведені. Податковий о рган у касаційній скарзі так ож не наводить обґрунтованих доводів, які б свідчили про зв оротне.

Суд касаційної інстанції з находить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо неправомірності застос ування податковою інспекціє ю штрафних санкцій у сумі 52628 гр н. у визначеному нею порядку, о скільки нарахування штрафни х санкцій в розмірі, що переви щує загальний розмір самості йно донарахованої податково ю інспекцією суми податковог о зобов' язання з основного платежу, у даному випадку 2727 гр н., суперечить вимогам п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону Украї ни «Про порядок погашення зо бов' язань платників податк ів перед бюджетами та держав ними цільовими фондами»від 2 1.12.2000 № 2181-ІІІ (чинного на час вини кнення спірних відносин) .

Зі змісту п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 вказа ного Закону випливає, що:

обов' язок щодо сплати штр афу у платника податків вини кає виключно за умови самост ійного донараховання контро люючим органом суми податков ого зобов'язання за підстава ми, викладеними у підпункті « б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статт і 4 цього Закону, тобто у разі с амостійного донарахування п одатковим органом податкови х зобов' язань, коли дані док ументальних перевірок резул ьтатів діяльності платника п одатків свідчать про занижен ня або завищення суми його по даткових зобов'язань, заявле них у податкових деклараціях ;

розмір штрафу, який платник податків зобов'язаний сплат ити (десять відсотків), законо давцем ставиться в залежніст ь від суми недоплати (занижен ня суми податкового зобов'яз ання) за кожний з податкових п еріодів, установлених для та кого податку, збору (обов'язко вого платежу), починаючи з под аткового періоду, на який при падає така недоплата, та закі нчуючи податковим періодом, на який припадає отримання т аким платником податків пода ткового повідомлення від кон тролюючого органу, але такий розмір не може перевищувати п'ятдесяти відсотків суми не доплати сукупно за весь стро к недоплати, незалежно від кі лькості податкових періодів , що минули.

Є також правильною позиція судів щодо неправомірності визначення позивачеві подат ковим повідомленням-рішення м у якості штрафних санкцій к оштів, не перерахованих на ок ремий рахунок на виконання в имог п. 11.29 ст. 11 Закону України « Про податок на додану вартіс ть», які вважаються використ аними не за цільовим признач енням.

За відсутності підстав, вик ладених у підпункті «б»підпу нкту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, податковий орган не в праві визначати штраф у відп овідності до вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 с т. 17 Закону України від 21.12.2000 р. ві д 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Кошти, які мають обліковув атися на спецрахунку з подат ку на додану вартість згідно із приписами п.п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на дода ну вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР т а «Порядку акумуляції та вик ористання коштів, які нарахо вуються сільськогосподарсь кими товаровиробниками - пл атниками податку на додану в артість щодо операцій з прод ажу товарів (робіт, послуг) вла сного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на дава льницьких умовах із власної сільськогосподарської сиро вини», затвердженого постано вою від 26.02.1999 № 271, не відповідают ь ознакам податкового зобов' язання, встановленим п. 1.2., п. 1.3 ст. 1 Закону України Про поряд ок погашення зобов' язань пл атників податків перед бюдже тами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, а так ож ознакам штрафних санкцій, встановленим п. 1.5 ст. 1 цього ж З акону.

Зважаючи на викладене, під став для задоволення касацій ної скарги та скасування пос танови суду апеляційної інст анції - не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Код ексу адміністративного судо чинства України, суд касацій ної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Хмель ницької міжрайонної державн ої податкової інспекції зали шити без задоволення, а поста нову Житомирського апе ляційного господарського су ду від 22.11.2007 - без змін.

Ухвала набирає законної си ли з моменту проголошення та може бути переглянута Верхо вним Судом України з підстав , передбачених статтею 237 Коде ксу адміністративного судоч инства України, за заявою про перегляд даної ухвали, подан ої через Вищий адміністратив ний суд України у порядку, пер едбаченому статтями 236-2391 Кодек су адміністративного судочи нства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко