Рішення

від 04.07.2011 по справі 6/81пд/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГА НСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВ В, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.11 С права № 6/81пд/2011

За позовом

Публічного акціонерног о товариства “Луганське регі ональне управління автобусн их станцій”, м. Луганськ

до Приватного підприєм ства “Схід - Авто”, м. Первома йськ Луганської області

про визнання договору нед ійсним

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників с торін:

від позивача - ОСОБА_1., д ов.№ 1/1-13 від 10.01.2011;

від відповідача - директор Ч ередніченко С.С.,паспорт сері ї ЕН №НОМЕР_1 від 04.07.2007; адвок ат ОСОБА_2, дов.№ 28/03/11-1 від 28.03.2011, посвідч.№ 2109 від 02.09.2010;ОСОБА_3 ., дов. б/н від 11.01.2011;

Відповідно до ст. 77 Господа рського процесуального коде ксу України у судовому засід анні від 23.06.11 оголошена перерв а від до 04.07.11 до 9 год. 40 хв.

Обставини справи: п озивачем заявлено вимогу пр о визнання недійсним договор у

№ 99/4 «Про надання послуг а втостанцією перевізникові» від 01.01.11 з урахуванням протоко лу розбіжностей, укладеного між ПАТ «Луганське регіональ не управління автобусних ста нцій та ПП «Схід-Авто».

Відповідач за відзивом н а позовну заяву від 06.05.11 (арк. сп рави 54-58) проти позову запереч ує та зокрема вказує на те, що на даний момент спірний дого вір є діючим. Позивач звертав ся до відповідача з додатков ою угодою до договору, яку від повідач відмовився підписув ати посилаючись на її неправ омірність. На думку відповід ача спірний договір відповід ає вимогам чинного законодав ства у зв' язку з чим не має пі дстав застосування до нього ст. 215 ЦК України. В договорі № 99/4 врегульовані всі істотні ум ови договору та визначено по рядок розрахунку розміру авт о станційного збору саме у ві дповідності із вимогами зак ону, тобто Порядку регулюван ня діяльності автостанцій та необхідності погодження так ого збору з ЛОДА.

Позивач з доводами відпові дача не погодився та надав ві дповідні заперечення.

Розглянувши матеріали спр ави, суд

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Схід - Авто»(далі ПП «Схід - Авто») є суб' єктом підприєм ницької діяльності, що здійс нює перевезення пасажирів мі жобласними автобусними марш рутами: «Стаханов - Сєдове», «Стаханов - Харків».

Згідно із ст. 32 Закону Україн и „Про автомобільний транспо рт” відносини автомобільног о перевізника із власниками автостанцій визначаються до говором, який є обов' язкови м, а предметом договору автом обільного перевізника, що зд ійснює перевезення пасажирі в на автобусних маршрутах за гального користування, з вла сниками автостанцій є наданн я послуг та виконання робіт, п ов'язаних з відправленням і п рибуттям пасажирів.

Власником автостанцій на с ьогоднішній день у Луганські й області є ПАТ „Луганське ре гіональне управління автобу сних станцій”, яке відповідн о до законодавства здійснює діяльність щодо надання авто станційних послуг пасажирам і перевізникам.

На виконання зазначених ви мог позивач, листом № 1/1-24 від 10.01.2 011р., направив відповідачу два примірники Договору про над ання послуг автостанцією пер евізникові № 99/4 від 01 .01.2011р.

Відповідач виклав свої зап еречення у Протоколі розбіжн остей до Договору № 99/4 від 01.01.2011 р оку (лист № 3 від 16.01.2011 року), допов нивши договір п. п. 1.4, 1.5, 2.1.11, виклю чивши п.2.2.5, 2.3.7, та змінивши п. п. 2.1.6, 2.3.11, 2.3.12, 3.1, 3.3, 3.4, 3.5.

Позивачем було подано позо в до господарського суду Луг анської області з проханням врегулювати розбіжності, що виникли при укладені договор у.

Рішенням господарського с уду Луганської області від 28.0 3.2011р. по справі № 15/ 35пд/2011, Позивачу відмовлено в з адоволенні позовних вимог, в зв' язку з пропуском строку , встановленого ч. 5 ст. 181 ГК Укра їни, а тому на підставі ч.7 ст. 181 Г К України Договір № 99/4 від 01.01.2010р . діє з урахуванням протоколу розбіжностей.

На думку позивача зазначен ий договір є недійсним.

Так, щодо п. 1.4 з урахуванням п ротоколу розбіжностей позив ач зазначає, що розділом 2 Поря дку регулювання діяльності а втостанцій, затвердженого На казом Міністерством транспо рту та зв' язку України № 700 ві д 27.09.2010р., зареєстрованого в Мін істерстві юстиції України № 1068/18363 (далі - Порядок регулюван ня діяльності автостанцій) п ередбачено порядок атестаці ї автостанцій. Сертифікація автостанцій чинним законода вством не передбачена.

Згідно з п. 1.3 Порядку р егулювання діяльності автос танцій умовою функціонуванн я автостанції як суб' єкта н адання автостанційних послу г є наявність свідоцтва про а тестацію, яке видається за ре зультатами проходження атес тації (п. 2.3 Порядку).

Пунктом 3 Наказу Мініс терства транспорту та зв' яз ку України № 700 від 27.09.2010р., зареєс трованого в Міністерстві юст иції України № 1068/18363 (з внесеним и Наказом Міністерства інфра структури України № 24 від 23.03.2011р . змінами), передбачено, що авт останції, відкриті до набран ня чинності цим наказом, підл ягають атестації в термін до 01.01.2012р.

Всі автостанції Пози вача відкриті до 01.01.2011р., а тому і підлягають атестації в стро к до 01.01.2012р.

На сьогоднішній день автостанції ПАТ „Луганське регіональне управління авто бусних станцій” не пройшли а тестацію і можуть законно на давати послуги ПП „Схід-Авто ” до 01.01.2012 року без проходження атестації та отримання свід оцтва про атестацію.

В той же час позивача з азначає, що абзац 1 п. 1.4 Договор у № 99/4 від 01.01.2011р. з урахуванням пр отоколу розбіжностей порушу є його право щодо надання ПП „ Схід-Авто” та пасажирам авто станційні послуги, передбаче ні ст. 28, ст. 36 Закону України „Пр о автомобільний транспорт”, п. 1.2.2 Типового технологічного процесу, без проведення атес тації в строк до 01.01.2012 року.

Абзац 2 п. 1.4 Договору № 99/4 від 01.01.2011р. з урахуванням протоколу розбіжностей встановлює вим огу щодо виконання предмету договору за умови виконання вимог, передбачених п. 2.1.11 Дого вору №99/4 від 01.01.2011р. з урахування м протоколу розбіжностей. Ал е вказане на думку позивача є неприпустимим.

Вимоги відповідача щодо на дання документів, передбачен их п. 2.1.11 Договору №99/4 від 01.01.2011р. з у рахуванням протоколу розбіж ностей, суперечать нормам чи нного законодавства.

Також позивач зазн ачає, що пункти 3.1, 3.4 з урахуванн ям протоколу розбіжностей су перечать положенням діючог о законодавства, зокрема Роз ділом 3 Порядку регулювання д іяльності автостанцій не вст ановлено порядок розрахунку обов' язкових послуг, що над аються автостанцією перевіз никові, так як зазначеним роз ділом встановлено порядок ро зрахунку розміру автостанці йного збору, який не стосуєть ся відповідача, і утримуєтьс я з пасажира, при придбані ним квитка.

Чинним законодавство м не передбачено погодження з перевізником розміру варто сті обов' язкових послуг, що надаються автостанцією пере візникові. Вартість обов' яз кових послуг лише розраховує ться відповідно до розділу 4 П орядку регулювання діяльнос ті автостанцій.

Крім цього, позивач є м онополістом в сфері надання певних послуг. У зв' язку з чи м умови договорів різним кон трагентам не повинні різнити ся один від одного.

Виходячи з наведеног о позивач звернувся до суду і з даним позовом.

Відповідач позовні в имоги оспорив з підстав наве дених у відзиві та вказаних в ище.

Оцінивши матеріали с прави та доводи представникі в сторін у їх сукупності суд п рийшов до наступного.

Між сторонами у справ і був підписаний договір № 99/4 про надання послуг автостанц ією перевізникові від 01.01.11 з пр отоколом розбіжностей.

Згідно з приписами стат ей 6, 627, 628 та 638 ЦК сторони вільні в укладенні договору, виборі к онтрагента та визначенні умо в договору з урахуванням вим ог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, з вичаїв ділового обороту, вим ог розумності та справедливо сті. Зміст договору становля ть умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ни ми, та умови, які є обов'язкови ми відповідно до актів цивіл ьного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в на лежній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору . Істотними умовами договору є умови про предмет договору , умови, що визначені законом я к істотні або є необхідними д ля договорів такого виду, а та кож усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторі н має бути досягнуто згоди.

Водночас у ст. 180 ГК визначено , що при укладенні господарсь кого договору сторони зобов' язані у будь-якому разі погод ити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно розділу 1 договору № 99/4 визначено, що «Власник»- поз ивач за завданням (доручення м) Перевізника надає йому на т ериторії своїх автостанцій к омплекс обов' язкових послу г, пов' язаних із організаці єю і здійсненням процесу при йняття та відправлення пасаж ирів транспортом Перевізник а, продажем проїзних квитків , диспетчерським управлінням , організацією прибуття і від правлення автобусів тощо.

Сторони в спірном у договорі визначили що він р егулює оплату послуг та поря док розрахунків.

Відповідно до проток олу розбіжностей пункт 3.1 був викладений таким чином:

«Розмір (відсоток) автост анційного збору визначаєтьс я Власником на підставі вимо г розділу 3 Порядку регулюван ня діяльності автостанцій та погоджується із Луганською ОДА.

Розмір (відсоток) обов' язк ових послуг, що надаються авт останцією перевізникові вст ановлюється на підставі вимо г розділу 3 Порядку регулюван ня діяльності автостанцій і підлягає погодженню із Перев ізником, шляхом обміну листа ми. У випадку відсутності зго ди Перевізника на узгодження вартості обов' язкових посл уг, що надаються автостанціє ю перевізникові, спір переда ється на розгляд суду.

Власник перераховує Перевізнику грошові кошти в сумі, що дорівнює сумі грошов их коштів, отриманих Власник ом від продажу квитків за вир ахуванням сум автостанційно го збору і вартості обов' яз кових послуг, що надаються ав тостанцією перевізникові на розрахунковий рахунок Перев ізника»

Наведений вище тек ст свідчить про те, що сторона ми фактично не було погоджен о певної ціни договору, а лише був визначений порядок розр ахунку вартості послуг, що на даються позивачем відповіда чу.

Крім цього є не зрозум ілим посиланням на Порядок р егулювання діяльності автос танцій, яка правова природа з азначеного документу, ким за тверджений цей документ та й ого чинність.

Також, в п. 3.3 договору в редакції протоколу розбіжно стей є посилання на п. 3.1 та зазн ачено, що «у разі продажу квит ків водієм Перевізника на те риторії автостанції самості йно, відповідно до п. 2.4.3 цього д оговору, Перевізник сплачує Власнику 50% вартості австоста нційного збору визначеного п . 3.1 договору у касу Власника…» .

Але як було наведено в ище власно розмір автостанці йного збору сторонами узгодж ений не був.

Наведене вище свідчи ть про те, що при укладанні дог овору № 99/4 від 01.01.11 сторонами не б уло узгоджено такої істотної умови як ціна договору.

В той же час, матеріала ми справи підтверджено та ви знано сторонами, що ними факт ично виконуються умови догов ору № 99/4 та позивачем надаютьс я послуги, а відповідачем зді йснюється оплата цих послуг із розрахунку 15% від отримани х коштів за перевезення паса жирів та 50% від реалізації кви тків на перевезене багажу. За значене також підтверджуєть ся підписаними між сторонами актами виконаних робіт від 30. 04.11, 31.03.11.

Тобто в даному випадк у спірний договір відбувся т а є укладеним сторонами, але в ін не відповідає вимогами за кону.

Крім цього, Рішенням Адмі ністративної колегії Луганс ького обласного територіаль ного відділення антимонопол ьного комітету України № 01-29/13 04 серпня 2006р. визнано, що ТОВ «Луг анське регіональне управлін ня автобусних станцій»займа є монопольне (домінуюче) стан овище на товарних ринках обо в'язкових автостанційних пос луг, що надаються перевізник ам.

Відповідно до ч. З ст. 17 Зако ну України «Про приватизацію державного майна»та ч.2 ст. 108 Ц ивільного кодексу України ПА Т «Луганське регіональне упр авління автобусних станцій» є правонаступником усіх прав та зобов'язань в тому числі і майнових ТОВ «Луганське регі ональне управління автобусн их станцій».

Дії позивача щодо укладен ня (всупереч діючому законод авству) різних за переліком т а вартістю обов'язкових авто станційних послуг договорів з перевізниками є порушення м законодавства про захист е кономічної конкуренції у виг ляді зловживання монопольни м (домінуючим) становищем на р инку, що кваліфікується за п.2 ст. 50, ч.2. ст. ІЗ Закону України «П ро захист економічної конкур енції»як суб'єкта господарюв ання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринк у, що можуть призвести до обме ження конкуренції, які були б неможливим за умов існуванн я значної конкуренції на рин ку.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону Украї ни «Про захист економічної к онкуренції»суб'єкти господа рювання зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не в чиняти будь-яких неправомірн их дій, які можуть мати негати вний вплив на конкуренцію.

Таким чином, оскільки влас ник займає монопольне станов ище на ринку надання автоста нційних послуг, він не може зм інювати суттєві умови для ко жного окремо перевізника.

Також, до матеріалів справ и позивачем долучено висново к Державної інспекції з конт ролю за цінами в Луганській о бласті по розрахунку витрат з обслуговування перевізник ів на автостанціях Лугансько ї області, а також сам розраху нок витрат з обслуговування перевізників в цілому по ПАТ “ЛРУАС”.

Згідно із статтями 4, 10, 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим за конам України, які приймають ся відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'я зковість яких надана Верх овною Радою України, актам

Президента України, постан овам Кабінету Міністрів Укра їни, актам інших органів дер жавної влади України, органі в влади Автономної Республік и Крим у випадках і в межах, в становлених Конституцією У країни та законом, а також мор альним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про ви знання угод недійсними, сл ід врахувати наявність тих о бставин, з якими закон пов'я зує визнання угод недійсни ми і настання відповідних н аслідків, а саме: відповідніс ть змісту угод вимогам закон у; додержання встановленої ф орми угоди; правоздатність с торін за угодою; у чому конкре тно полягає неправомірність дій сторони та інші обставин и, що мають значення для прави льного вирішення спору.

З цього приводу слід зазнач ити, що пункти 1.4, 1.5 договору в ре дакції протоколу розбіжност ей суперечить положенням ст. ст. 28,32,36 Закону України «Про авт омобільний транспорт», у зв' язку з чим в даному випадку с лід погодитися з доводами по зивач за позовною заявою та з азначити, що предмет договор у за розділом 1 не відповідає нормам діючого законодавств а.

Також як було наведено вище , сторонами не було дотримано вимог закону щодо істотних у мов договору, а саме предмету та ціни договору.

Наведені вище обставини св ідчать про те, що договір № 99/4 в ід 01.01.11 є недійсним.

Відповідно до діючого зако нодавства угоди, які містят ь порушення закону, не поро джують будь-яких бажаних сто ронами результатів, незалеж но від рішення суду і волі сто рін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Право ві наслідки таких угод наст ають лише у вигляді повернен ня сторін у початковий стан або в інших формах, передбач ених законом.

Відповідно до частини пер шої статті 215 ЦК підставою н едійсності правочину є не додержання стороною (сторо нами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вч инення правочину. Не може бут и визнаний недійсним правочи н, який не вчинено.

Вимога про застосу вання наслідків недійсності правочину може бути заявле на як одночасно з вимогою пр о визнання оспорюваного прав очину недійсним, так і у вигл яді самостійної вимоги в ра зі нікчемності правочину та наявності рішення суду пр о визнання

правочину недійсним. Насл ідком визнання правочину ( договору) недійсним не може б ути його розірвання, оскільк и це взаємовиключні вимоги.

Правочин може бути визн аний недійсним лише з підст ав, визначених законом, та із застосуванням наслідків н едійсності, передбачених зак оном.

Виходячи з наведено го, позовні вимоги щодо визна ння недійсним договору № 99/4 ві д 01.01.11 про надання послуг автос танцією перевізникові є обґр унтованими та підлягають зад оволення. В той же час, доводи відповідача за відзивом відх иляються як такі, що супереча ть нормам діючого законодавс тва, положення яких були наве дені в даному рішенні.

З системного аналізу норм діючого законодавства виходить, що недійсний право чин є недійсним з моменту укл адення.

Вимога про заст осування наслідків недійсно сті правочину може бути зая влена як одночасно з вимого ю про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочи ну та наявності рішення су ду про визнання

правочину недійсним.

В даному випадку вимо га про застосування наслідкі в недійсності договору № 99/4 ві д 01.01.11 не заявлялася.

Крім цього, за змісто м статті 216 ЦК та виходячи із з агальних засад цивільного з аконодавства суд може заст осувати з власної ініціативи реституцію як наслідок н едійсності оспорюваного пр авочину. Але на цей момент у с уду не має підстав для застос ування наслідків недійсност і правочину.

За таких обставин, позов с лід задовольнити з віднесенн ям судових витрат на відпові дача.

З урахуванням викладеного , керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 ГПК Укр аїни суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволь нити.

2. Визнати недійсни м договір № 99/4 про надання посл уг автостанцією перевізник ові від 01.01.11 з урахування прото колу розбіжностей, укладеног о між ПАТ «Луганське регіона льне управління автобусних с танцій»та ПП «Схід-Авто».

3. Стягнути з Приватно го підприємства «Схід-Авто», м. Первомайськ Луганської об ласті, вул. Щорса, 10, код 32815599, на ко ристь:

- Публічного акціонерного товариства «Луганське регіо нальне управління автобусни х станцій», м. Луганськ, вул.. Оборонна, 101, код 33009052 витрати по о платі державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та на інформаційно -технічне забезпечення судов ого процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу

Відповідно до ст. 92 Господ арського процесуального код ексу України рішення може бу ти оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиде нного строку.

Дата виготовлення п овного тексту та підписання рішення - 08.07.2011.

Суддя Т.А.Василен ко