Постанова

від 19.10.2011 по справі 6/81пд/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний го сподарський суд

Постанова

Іменем України

18.10.2011 р. справа №6/81п д/2011

Донецький апеляційний го сподарський суд у складі кол егії суддів:

головуючого:

суддів Ломовцевої Н.В.

Приходько І.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового зас ідання Пруцькіх Н.Р.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довір.

від відповідача: Чередниченко С.С. - наказ №1 від 04.08.2004р., ОСОБА_2 - довір .

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляц ійну скаргу Приватного підприємства « Схід-Авто»м.Первомайськ Луга нської області

на рішення господарського суду Луганської області

від 04.07.2011р.

по справі №6/81пд/2011 (суддя Василенко Т.А .)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганське регіо нальне управління автобусни х станцій»м.Луганськ

до Приватного підприємства «Схід-Авто»м.Первомайськ Лу ганської області

про визнання договору недійс ним.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне то вариство «Луганське регіона льне управління автобусних с танцій»м.Луганськ звернулос ь до господарського суду Луг анської області з позовом до Приватного підприємства «Сх ід-Авто»м.Первомайськ Луганс ької області про визнання до говору про надання послуг ав тостанцією перевізникові №99 /4 від 01.01.2011р.№15/793 від 23.06.2009р. з урахув анням протоколу розбіжносте й недійсним.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.07.2011р. у справі №6/81пд/2011 (суддя Вас иленко Т.А.) позовні вимоги зад оволені, визнано недійсним д оговір № 99/4 про надання послуг автостанцією перевізников і від 01.01.2011р. з урахування прото колу розбіжностей, укладеног о між ПАТ «Луганське регіона льне управління автобусних с танцій»та ПП «Схід-Авто». Стя гнуто з Приватного підприємс тва «Схід-Авто» на користь Пу блічного акціонерного товар иства «Луганське регіональн е управління автобусних ст анцій» витрати по оплаті дер жавного мита в сумі 85 грн. 00 коп . та на інформаційно-технічне забезпечення судового проце су в сумі 236 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившис ь з прийнятим судовим рішенн ям, звернувся з апеляційною с каргою, в якій просить рішенн я суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволе нні позовних вимог відмовити .

Підставами для скасуванн я рішення суду першої інстан ції апелянт зазначає порушен ня судом норм матеріального права. Посилається на те, що р ішення суду не містить інфор мацію про те, що в договорі, вс упереч вимогам ч.3 ст. 180 Господа рського кодексу України не у згоджено його ціну. Вказує на те, що чинне законодавство мі стить єдиний нормативно-прав овий акт, що визначає розмір а втостанційного збору і варті сть послуг, що надаються авто мобільним перевізникам авто станціями - Порядок регулюв ання діяльності автостанцій , затверджений наказом Мініс терства транспорту та зв' яз ку України від 27.09.2010р. №700. Крім то го, вважає безпідставним пос илання суду на невідповідніс ть п.3.3 договору вимогам закон одавства, оскільки п. 3.1 догово ру, який містить посилання на п. 3.3 договору не відповідає ви могам чинного законодавства . Також вказує на те, що жодна н орма чинного законодавства н е забороняє особам, що займаю ть монопольне становище на р инку укладати договори різно го змісту із різними суб' єк тами господарської діяльнос ті.

Водночас із апеляційною с каргою відповідач подав клоп отання про відновлення пропу щеного строку на подання апе ляційної скарги.

Ухвалою від 29.08.2011р. строк для п одачі апеляційної скарги в п орядку ст.ст. 53, 93 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни відновлено.

Представники відповідача у судовому засіданні підтрим али правову позицію, викладе ну в апеляційній скарзі.

Позивач через канцелярію с уду надав відзив на апеляцій ну скаргу, яким просив апеляц ійну скаргу залишити без зад оволення, а рішення господар ського суду Луганської облас ті від 04.07.2011р. по справі №6/81пд/2011 - без змін. У судовому засіданн і представник позивача підтр имав правову позицію, виклад ену у відзиві на апеляційну с каргу.

Судове засідання апеляці йної інстанції здійснювалос ь за допомогою звукозаписува льного технічного засобу у п орядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4- 4, 81-1, 99, 101 Господарського процесу ального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарськог о суду відповідно до ст.101 Госп одарського процесуального к одексу України, на підставі в становлених фактичних обста вин, переглядає матеріали го сподарської справи та виклад ені в скарзі доводи щодо заст осування судом при розгляді норм матеріального та процес уального права, що мають знач ення для справи. Апеляційний господарський суд не зв' яз аний доводами апеляційної ск арги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення мі сцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали гос подарської справи, апеляційн у скаргу, заслухавши повнова жних представників сторін, п еревіривши правильність зас тосування судом першої інста нції норм матеріального та п роцесуального права, судова колегія апеляційної інстанц ії встановила.

01.01.2011р. між Публічним акціоне рним товариством «Луганське регіональне управління авто бусних станцій»(далі - власн ик) та Приватним підприємств ом «Схід-Авто»(далі - переві зник) укладено договір про на дання послуг автостанцією пе ревізникові №99/4 (далі - догов ір). Договір укладено з проток олом розбіжностей.

Позивач звернувся до госпо дарського суду з позовом про визнання договору №42/1038 від 17.08.20 09р. недійсним як такого, що укл адено з порушенням діючого з аконодавства, оскільки його предмет та ціна, викладені в р едакції протоколу розбіжнос тей, які є істотними умовами д оговору, суперечать вимогам законів та іншим нормативно- правовим актам України про а втомобільний транспорт.

Обговоривши доводи апеляц ійної скарги, перевіривши юр идичну оцінку обставин справ и та повноту їх встановлення , дослідивши правильність за стосування судом першої інст анції норм матеріального та процесуального права, апеляц ійна інстанція вважає, що апе ляційна скарга не підлягає з адоволенню, виходячи із наст упного.

Статтею 11 Цивільного кодекс у України передбачено, що цив ільні права і обов' язки вин икають із дій осіб, що передба чені актами цивільного закон одавства, а також з дій осіб, щ о не передбачені актами циві льного законодавства, але за аналогією породжують цивіль ні права і обов' язки. Підста вами виникнення цивільних пр ав та обов' язків, є зокрема, д оговори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільно го кодексу України, договоро м є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або прип инення цивільних прав та обо в'язків.

Згідно вимог ст. 638 Цивільног о кодексу України, договір є у кладеним, якщо сторони в нале жній формі досягли згоди з ус іх істотних умов договору.

Істотними умовами договор у є умови про предмет договор у, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а т акож усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторі н має бути досягнуто згоди. За значені норми кореспондують ся з приписами ст.180 Господарс ького кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного ко дексу України, підставою нед ійсності правочину є недодер жання в момент вчинення прав очину стороною (сторонами) ви мог, які встановлені частина ми першою - третьою, п' ятою та шостою ст. 203 цього кодексу , зокрема: зміст правочину не м оже суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного зако нодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, я ка вчиняє правочин, повинна м ати необхідний обсяг цивільн ої дієздатності; волевиявлен ня учасника правочину має бу ти вільним і відповідати йог о внутрішній волі; правочин м ає бути спрямований на реаль не настання правових наслідк ів, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільно го кодексу України передбаче но, що недійсність правочину прямо не встановлена законо м, але одна із сторін або інша заінтересована особа запер ечує його дійсність на підст авах, встановлених законом, т акий правочин може бути визн аний судом недійсним (оспорю ваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодек су України зазначено, що зміс т правочину не може суперечи ти цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і су спільства, його моральним за садам.

Відповідно до п. 1.1 договору, власник за завданням (доруче нням) перевізника надає йому на території своїх автостан цій (автовокзалів) комплекс о бов' язкових послуг, пов' яз аних з організацією і здійсн енням процесу прийняття та в ідправлення пасажирів транс портом перевізника, продажем проїзних квитків, диспетчер ським управлінням, організац ією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням вод іїв щодо умов дорожнього рух у, а також інші послуги відпов ідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспор т»і Правил надання послуг па сажирського автомобільного транспорту, затверджених По становою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997р. №176 (далі - Пр авила).

Протоколом розбіжностей с торони доповнили договір п.п . 1.4, 1.5, згідно яких обов' язки пе ревізника перед власником по виконанню предмету цього до говору поширюються виключно на послуги автостанцій, що пр ойшли сертифікацію в порядку , передбаченому вимогами роз ділу 2 Порядку регулювання ді яльності автостанцій. Обов' язки перевізника перед власн иком по виконання предмету ц ього договору поширюються ви ключно на послуги автостанці й, щодо яких власник виконав в имоги п. 2.1.11 цього договору. Обо в' язки перевізника перед вл асником по виконанню предмет у цього договору поширюються виключно на послуги автоста нцій, щодо яких власник погод ив розмір (відсоток) авто стан ційного збору і розмір (відсо ток) обов' язкових послуг, що надаються автостанцією пере візникові в порядку, передба ченому п. 3.1 цього договору.

Додаткові послуги, що можут ь бути надані власником пере візникові, які не регламенто вані вимогами ст. 36 Закону Укр аїни «Про автомобільний тран спорт», надаються власником виключно у випадку укладання іншого ніж цей договору на на дання додаткових послуг.

Згідно протоколу розбіжно стей спірний договір доповне но п. 2.1.11, відповідно до якого ви значено обов' язок власника надати перевізнику всі без в иключення документи, передба чені розділом 4 Порядку регул ювання діяльності автостанц ій (розрахунки вартості авто станційних послуг, пакет док ументів, які свідчать про меж і території автостанції (авт овокзалу), та схеми руху на них , копії свідоцтва про атестац ію автостанцій, з яких здійсн юється відправлення автобус ів згідно з розкладом руху), на підставі яких перевізник ма є контролювати правомірніст ь вставлення власником розмі ру (відсотку) обов' язкових п ослуг, що надаються автостан цією перевізникові.

Відповідно до ч. 4 ст.180 Господ арського кодексу України, ум ови про предмет у господарсь кому договорі повинні визна чати найменування (номенклат уру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а та кож вимоги до їх якості. Вимог и щодо якості предмета догов ору визначаються відповідно до обов' язкових для сторін нормативних документів, заз начених у статті 15 цього Кодек су, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додер жанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих с поживачів товарів і послуг.

Порядком регулювання діял ьності автостанцій, затвердж еного наказом Міністерства т ранспорту та зв' язку Україн и №700 від 27.09.2010р. (далі - Порядок) в изначено процедуру атестаці ї автостанцій, вимоги до них, м еханізм визначення розміру а втостанційного збору та варт ості послуг, що надаються авт омобільним перевізникам.

Сертифікація автостанцій, як про те зазначено в п. 1.4 дого вору вказаним вище Порядком не передбачена.

Згідно п. 1.3 Порядку, умовою ф ункціонування автостанції як суб' єкта надання автоста нційних послуг є наявність с відоцтва про атестацію.

Відповідно до п.3 наказу Мін істерства транспорту та зв' язку України №700 від 27.09.2010р. (зі зм інами, внесеними наказом Мін істерства інфраструктури У країни №24 від 23.03.2011р.) автостанці ї, відкриті до набрання чинно сті цим наказом, підлягають а тестації в термін до 01.01.2012р.

Доказів проходження ПАТ «Л уганське регіональне управл іння автобусних станцій»ате стації та отримання свідоцтв а про атестацію сторонами не надано.

З наведеного вище вбачаєть ся, що позивач має право надав ати послуги ПП «Схід-Авто» бе з свідоцтва про атестацію до 01.01.2012р.

Частиною 1 статті 28 Закону Ук раїни «Про автомобільний тра нспорт»визначено, що на авто станціях забезпечується при йом та відправлення автобусі в і пасажирів; організація пр одажу квитків населенню; дис петчерське управління і регу лювання руху автобусів; конт роль екіпіровки та санітарно го стану автобусів, дорожньо ї документації водіїв та дот римання визначеного режиму р оботи підприємств, установ і організацій, розташованих н а їх території; організація п обутового обслуговування па сажирів і водіїв.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про автомобільний транспорт», до обов'язкових п ослуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільно му перевізнику, належать: про даж квитків; організація при буття та відправлення автобу са з облаштованих платформ; і нформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.

Крім того, надання послуг па сажирських автостанцій та ав товокзалів організовується згідно з вимогами технологі чного процесу, який розробля ється власниками автостанці й з урахуванням рекомендацій Типового технологічного про цесу надання послуг автостан цій та автовокзалів, затверд женого наказом Міністерства транспорту України №565 від 28.08.20 01р. (далі - Типовий технологіч ний процес).

Згідно п. 1.2.2 Типового технол огічного процесу, до обов'язк ових послуг, що надаються пер евізникам, відносяться послу ги: кас автостанції; з організ ації посадки пасажирів в авт обус; з диспетчеризації руху автобусів; з надання платфор м для посадки та висадки паса жирів і місць на майданчику в ідстою автобусів; кімнат кор откотермінового відпочинку водіїв; з інформування водії в щодо дорожніх умов і безпек и дорожнього руху; проведенн я технічного огляду та приби рання автобусів.

Частиною 4 статті 32 Закону Ук раїни «Про автомобільний тра нспорт»передбачено, що відпр авлення чи прибуття автобусі в приміських, міжміських та м іжнародних автобусних маршр утів загального користуванн я здійснюється тільки з авто станцій, а в разі їх відсутнос ті - із зупинок, передбачени х розкладом руху.

З наведеного вбачається, що п. 1.4 та п. 1.5, якими доповнено спі рний договір згідно протокол у розбіжностей порушує прав о позивача надавати ПП «Схід -Авто»та пасажирам автостанц ійні послуги, передбачені ст .ст. 28, 32, 36 Закону України «Про ав томобільний транспорт» та п. 1.2.2 Типового технологічного п роцесу надання послуг автост анцій та автовокзалів, затве рдженого наказом Міністерст ва транспорту України №565 від 28.08.2001р.

При таких обставинах, колег ія суддів апеляційної інстан ції вважає правомірним та об ґрунтованим висновок госпо дарського суду щодо невідпов ідності предмету договору, в изначеного розділом 1 догово ру нормам діючого законодавс тва.

Відповідно до п. 3.1 договору, викладеного в редакції прото колу розбіжностей, розмір (ві дсоток) автостанційного збор у визначається власником на підставі вимог розділу 3 Поря дку регулювання діяльності а втостанцій та погоджується і з Луганською ОДА.

Розмір (відсоток) обов' язк ових послуг, що надаються авт останцією перевізникові вст ановлюється на підставі вимо г розділу 3 Порядку регулюван ня діяльності автостанцій і підлягає погодженню із перев ізником, шляхом обміну листа ми. У випадку відсутності зго ди перевізника на узгодження вартості обов' язкових посл уг, що надаються автостанціє ю перевізникові, спір переда ється на розгляд суду. Власни к перераховує перевізнику гр ошові кошти в сумі, що дорівню є сумі грошових коштів, отрим аних власником від продажу к витків за вирахуванням сум а втостанційного збору і варто сті обов' язкових послуг, що надаються автостанцією пере візникові на розрахунковий р ахунок перевізника.

Зі змісту договору про нада ння послуг автостанцією пере візникові №99/4 від 01.01.2011р. вбачаєт ься, що останній за правовою п риродою є договором про нада ння послуг, що підпадає під пр авове регулювання глави 63 Цив ільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивіль ного кодексу України, за дого вором про надання послуг одн а сторона (виконавець) зобов'я зується за завданням другої сторони (замовника) надати по слугу, яка споживається в про цесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльност і, а замовник зобов'язується о платити виконавцеві зазначе ну послугу, якщо інше не встан овлено договором.

Згідно ч. 3 ст. 903 Цивільного ко дексу України, якщо договоро м передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язан ий оплатити надану йому посл угу в розмірі, у строки та в по рядку, що встановлені догово ром.

Частиною 5 статті 180 Господар ського кодексу України визна чено, що ціна у господарськом у договорі визначається в по рядку, встановленому цим код ексом, іншими законами, актам и Кабінету Міністрів України . За згодою сторін у господарс ькому договорі може бути пер едбачено доплати до встановл еної ціни за продукцію (робот и, послуги) вищої якості або ви конання робіт у скороченні с троки порівняно з нормативн ими.

Відповідно до ч. 1 ст.632 Цивіль ного кодексу України, ціна в д оговорі встановлються за дом овленістю сторін. У випадку, в становлених законом, застосо вуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади аб о органами місцевого самовря дування.

Пунктом 114 Правил надання по слуг пасажирського автомобі льного транспорту, затвердже них постановою Кабінету Міні стрів України №176 від 18.02.1997р. визн ачено, що між перевізником та автостанцією укладається до говір, яким визначаються пер елік та обсяги послуг, їх варт ість і порядок проведення ро зрахунків. Примірну форму до говору затверджує Мінтранзв ' язку. Порядок розрахунку в артості послуг, що надаються автостанцією перевізникові , визначає Мінтрансзв' язку.

Пунктом 7.1.1 Типового техноло гічного процесу надання посл уг автостанцій та автовокзал ів, затвердженого наказом Мі ністерства транспорту Украї ни №565 від 28.08.2001р. визначено, що за договором перевізник здійсн ює перевезення пасажирів, а а втостанція надає йому певний обсяг послуг і продає квитки протягом всього терміну до в ідправлення автобуса в рейс. Частка підприємства автоста нцій у виторгу від продажу кв итків у разі укладення цього договору, складає певний від соток, який обумовлюється ци м договором і не може перевищ увати встановлених законода вством граничних розмірів.

Пунктами 4.1., 4.2, 5.2 Порядку регул ювання діяльності автостанц ій, затвердженого наказом Мі ністерства транспорту та зв' язку України №700 від 27.09.2010р. визна чено, що вартість обов'язкови х послуг, що надаються автост анцією перевізникові, визнач ається у відсотках від загал ьної суми вартості за тарифо м від реалізованих через кас и автостанцій власника квитк ів та вартості перевезення б агажу на автобуси відповідно го перевізника. Вартість обо в'язкових послуг визначаєтьс я за договором перевізника з власником, але не може бути ви щою від вартості, розрахован ої за цим Порядком. На обумовл ений сторонами строк договор ом визначаються, в тому числі , вартість обов'язкових послу г у відсотках від загальної с уми вартості проїзду від реа лізованих через каси автоста нцій квитків та порядок пров едення розрахунків.

Відповідно до ст. 36 Закону Ук раїни «Про автомобільний тра нспорт»за надання пасажиру о бов' язкових послуг автоста нції з нього справляється ав тостанційний збір, що входит ь до вартості квитка.

Згідно п.2 Правил надання по слуг пасажирського автомобі льного транспорту, затвердже них постановою Кабінету Міні стрів України №176 від 18.02.1997р. авто станційний збір - це плата з а надання обов' язкових посл уг автостанціями, що справля ється з осіб, яки придбавають квитки на проїзд автобусами і включається до вартості кв итка.

Таким чином автостанційни й збір утримується з пасажир а за надані йому послуги авто станції і жодним чином не сто сується перевізника.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством встан овлення ціни договору у вигл яді авто станційного збору н е передбачено.

Ціна договору є його суттєв ою умовою і повинна бути визн ачена у спірному договорі у в ідсотках від загальної суми вартості за тарифом.

Враховуючи те, що п. 3.1 догово ру №99/4 від 01.01.2011р. в редакції прот околу розбіжностей не містит ь конкретної ціни у відсотка х від загальної суми вартост і проїзду, що суперечить норм ам діючого законодавства, го сподарський суд дійшов вірно го висновку щодо визнання вк азаного пункту недійним.

Апеляційна інстанція тако ж погоджується з висновком с уду про невідповідність п. 3.3 д оговору, викладеного в редак ції протоколу розбіжностей, оскільки останній містить по силання на п. 3.1 договору.

Безпідставним є посилання відповідача на те, що жодна но рма антимонопольного законо давства України не забороня є особам, які займають монопо льне становище на ринку, заст осовувати різні умови до рів нозначних договорів з однако вими суб' єктами з огляду на наступне.

Рішенням Адміністративної колегії Луганського обласно го територіального відділен ня антимонопольного комітет у України №01-29/13 від 04.08.2006р. визнан о, що ТОВ «Луганське регіонал ьне управління автобусних ст анцій»займає монопольне (дом інуюче) становище на товарни х ринках обов'язкових автост анційних послуг, що надаютьс я перевізникам.

Відповідно до ч. З ст. 17 Закон у України «Про приватизацію державного майна»та ч.2 ст. 108 Ци вільного кодексу України ПАТ «Луганське регіональне упра вління автобусних станцій»є правонаступником усіх прав та зобов'язань в тому числі і м айнових ТОВ «Луганське регіо нальне управління автобусни х станцій».

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону Украї ни «Про захист економічної к онкуренції»суб'єкти господа рювання зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не в чиняти будь-яких неправомірн их дій, які можуть мати негати вний вплив на конкуренцію.

Згідно п.2 ст. 50, ч.2. ст. 1З Закону України «Про захист економі чної конкуренції»дії позива ча щодо укладення (всупереч д іючому законодавству) різних за переліком та вартістю обо в'язкових автостанційних пос луг договорів з перевізникам и є порушенням законодавства про захист економічної конк уренції у вигляді зловживанн я монопольним (домінуючим) ст ановищем на ринку, що може при звести до обмеження конкурен ції, які були б неможливим за у мов існування значної конкур енції на ринку.

З наведеного вбачається, що оскільки власник займає мон опольне становище на ринку н адання автостанційних послу г, він не може змінювати суттє ві умови для кожного окремо п еревізника.

За таких обставин, апеляцій ний господарський суд вважає , що судом першої інстанції по вно, всебічно і об' єктивно з ' ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідн ості до норм матеріального і процесуального права, тому а пеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення госпо дарського суду Луганської об ласті від 04.07.2011р. у справі №6/81пд/201 1 підлягає залишенню без змін .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків в икладених у рішенні суду пер шої інстанції.

Відповідно до ст. 49 Господар ського процесуального кодек су України витрати по сплаті держаного мита за подання ап еляційної скарги покладають ся на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Гос подарського процесуального кодексу України, Донецький а пеляційний господарський су д, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прив атного підприємства «Схід-Ав то»м.Первомайськ Луганської області на рішення господар ського суду Луганської облас ті від 04.07.2011р. у справі №6/81пд/2011 зал ишити без задоволення.

Рішення господарського су ду Луганської області від 04.07.20 11р. у справі №6/81пд/2011- залишити бе з змін.

Постанову апеляційної інс танції може бути оскаржено д о Вищого господарського суду України протягом двадцяти д нів з набрання постановою ап еляційного господарського с уду законної сили.

Головуючий Н.В. Лом овцева

Судді: І.В. Прих одько

О.А. Скаку н

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСЛО