Постанова

від 24.06.2011 по справі 22/89

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2011                                                                                           № 22/89

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Жук  Г.А.

суддів:            Тарасенко К.В.

          Яковлева  М.Л.

при секретарі:           Марченко Ю.І.

  за участю представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_1. –дов. № 044/24-24 від 10.01.2011 року,

від відповідача:  не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 07.04.2011 року  Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району», на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року           

у справі         № 22/89 (суддя – Самсін  Р.І.),

за позовом            Комунального підприємства  з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

до         Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району»

про                  стягнення   10 357, 43 грн.

ВСТАНОВИВ:

  21.02.2011 року Комунальне підприємство  з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до  Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району»  (відповідач) про стягнення  суми  10 357, 43 грн.  – боргу за оренду житлового приміщення  (а.с. 2-4).  

          Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року у справі № 22/89 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» на користь Комунального підприємства  з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» 10 357, 43 грн. заборгованості по орендній платі та судові витрати (а.с.58-60).  

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району»,   через місцевий господарський суд подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.69-70).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт вважає помилковим висновок суду, що у відповідача є обов’язок по оплаті 10 357, 43   грн. боргу за оренду. Крім того, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.77 ГПК України, оскільки в судове засідання 01.04.2011 року відповідач не з’явився, але судом розгляд справи не відкладено, чим порушено право апелянта  на захист  прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району»  на рішення господарського суду від 01.04.2011 року у справі № 22/89 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні (а.с.62-63).

Ухвалою від 07.06.2011 року розгляд скарги відкладався у зв’язку із клопотанням апелянта.

У судове засідання 24.06.2011 року представник апелянта не з’явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позивач у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

15.04.2005р. між позивачем (орендодавець) та Комунальним підприємством «Голосіїво-житло», правонаступником якого є відповідач (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 3674, згідно до умов якого відповідачу в користування було передано жиле приміщення: квартира АДРЕСА_1 житловою площею –15, 2 кв. м., загальна площа 30,9 кв.м..

15.04.2005 року  між сторонам, у відповідності до п. п. 1.2.3 договору, підписано акт прийому-передачі жилого приміщення (додаток № 1 до договору) (а.с.19), згідно якого відповідач прийняв в користування квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 15,5 м.кв, загальною - 30,9 м. кв. для тимчасового проживання родини ОСОБА_2., в тому числі обладнання , за переліком зазначеним в акті.            

Відтак, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі  виникли зобов’язання, які мають ознаки договору оренди, згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній, оплатний. Двосторонній - оскільки кожна із сторін цього договору несе обов’язки по відношенню до іншої сторони.  

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили строк його дії - до 01.10.2005 року.  

Можливість продовження дії договору передбачена п. 6.2 договору.

Дія договору продовжувалась сторонами додатковими угодами, згідно з угодою № 8 від 10.09.2008р. договір оренди житлового приміщення від 15.04.2005р. № 3674 продовжено на строк з 01.10.2008р. по 28.02.2009р. на загальну площу 32, 90 кв. м., квартири АДРЕСА_1.

Пунктами 2.1.5, 2.1.7 договору сторони визначили, що орендні платежі сплачуються орендарем, починаючи з моменту підписання договору та акту прийому-передачі жилого приміщення; орендні платежі та оплата комунальних послуг сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю жилого приміщення за актом прийому-передачі.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той саме термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.  

Як вбачається із матеріалів справи, документів, що підтверджують розірвання договору оренди в період, за який заявлено до стягнення борг по орендній платі не надано, строк дії договору, в силу положень закону, було пролонговано з 01.03.2009р. по 29.07.2009р., з 30.07.2009р. по 27.12.2009р. (151 день).

14.01.2010 року позивач направив відповідачу заяву про припинення строку дії договору.

Як вбачається із розрахунку нарахувань/сплат за період з 01.01.2007р. по 31.05.2010р., з врахуванням сплачених відповідачем протягом строку оренди коштів, борг станом на 27.12.2009р. складав 10 357, 43 грн., який несплачений відповідачем.

Місцевий господарський суд правомірно посилаючись на норми ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зазначив, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

 Нормами ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1.2 договору сторони передбачили, що розрахунок за орендоване приміщення мав бути здійснений відповідачем шляхом перерахування суми грошових коштів у вигляді орендних платежів щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Додатковою угодою від 10.09.2008р. № 4 до договору розмір орендної плати було встановлено у сумі 339 грн. 00 коп. за один місяць; згідно з угодою від 10.09.2008р. № 6 до договору, розмір орендної плати погоджено в сумі 361 грн. 90 коп. за один місяць.

На думку колегії судів апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином свого грошового зобов‘язання за договором оренди і його заборгованість перед позивачем по оплаті орендних платежів, відповідно до представленого в матеріалах справи розрахунку  становить  10 357, 43 грн. за період з 01.01.2007 по 27.12.2009.   

Тведження апелянта про те, що судом першої інстанції порушено його право на захист своїх прав та інтересів, колегією суддів не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявне повідомлення поштової установи про вручення  ухвали про порушення провадження у справі, отже, відповідач знав, що судом призначено справу до розгляду, але він не скористався процесуальним правом участі в судовому засіданні або надати свої заперечення суду.          

Колегія суддів звертає увагу на те, що місцевий господарський суд  надав  вірну характеристику  приміщення, що є предметом оренди за спірним договором, лише помилково в назві договору  допустив описку назвав приміщення нежитловим, що не призвело до прийняття неправильного рішення.

Твердження апелянта, що в житловому приміщені проживає сім’я ОСОБА_2, якого не було залучено до участі у справі, хоча спір безпосередньо впливає на його права та обов’язки, колегія суддів визнає необґрунтованими, з огляду на те, що предметом спору є порушення зобов’язання за договором оренди, який укладено між сторонами у справі, правовідносини за даним договором виникли саме між позивачем та відповідачем у справі, а громадянин ОСОБА_2 не є стороною у справі і не відповідає за зобов’язаннями сторін по договору. Крім того, відповідач, укладаючи договір оренди житлового приміщення для проживання сім’ї ОСОБА_2, всі обов’язки за договором оренди взяв на себе, що випливає із змісту договору.

          Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року. у справі № 22/89 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає вимогам чинного законодавства України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

   Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» залишити без задоволення.

          2.          Рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року у справі № 22/89 залишити без змін.

          3.          Матеріали справи № 22/89 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя                                                                      Жук  Г.А.

Судді                                                                                          Тарасенко К.В.

                                                                                          Яковлев  М.Л.