Постанова

від 03.04.2008 по справі 20-5/527

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 03 квітня 2008 р.                                                                                   

№

20-5/527 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого     

Дерепи

В.І.

суддів                                                          

Грека

Б.М.                                                                     

Стратієнко Л.В.

з

участю представників:

позивача:  відповідача: скаржника:

 ОСОБА_2., ОСОБА_3 не з'явився ОСОБА_4

розглянувши  у    

відкритому              судовому

засіданні  касаційну  скаргу

                            ОСОБА_1

на

рішення

господарського

суду м.Севастополя

у

справі

№

20-5/527

за

позовом

товариства

з обмеженою відповідальністю "Сомит"

до

товариства

з обмеженою відповідальністю "Інвест-Капітал"

про

визнання

договору комісії недійсним

ВСТАНОВИВ:

У

листопаді 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним

укладеного 04.03.2004 р. між ним та відповідачем  договору комісії № К-7 та застосування

наслідків, передбачених чинним законодавством, в зв'язку з тим, що 1 360 штук

простих іменних акцій ВАТ завод "Южреммаш", мінімальною вартістю 7

480 грн., які за дорученням позивача (комітента) зобов'язувався продати

відповідач (комісіонер), на момент 

укладення договору не були власністю комітента, оскільки за договорами

купівлі-продажу від 01.03.2004 р. вони були продані ОСОБА_5 таОСОБА_6., що є

порушенням вимог ч.3 ст. 1012 ЦК України. Крім того, генеральний директор ТОВ

"Сомит".

Угода

була укладена зі сторони ТОВ "Інвест-Капітал" внаслідок обману зі

сторони генерального директора ТОВ "Сомит" Хаустова В.Я.

В

подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати договір

недійсним у зв'язку з його невідповідністю його вимогам ст. 4 Закону України

"Про власність" і ст. 319 ЦК України (а.с.61), а також просив

поновити позовну давність у зв'язку з пропуском її з поважних причин (а.с.69).

Рішенням

господарського суду міста Севастополя ( суддя Євдокимов І.В.) поновлено позовну

давність та задоволено позов.    

Визнано

недійсним договір комісії № К-7 від 04.03.2004 р., укладений між ТОВ

"Сомит"  (комітент) і ТОВ

"Інвест-Капітал" (комісіонер) на продаж 1360 простих іменних акцій

ВАТ завод "Южреммаш" з моменту його укладення, з поверненням сторін у

первісне становище.

В

касаційній скарзіОСОБА_1., посилаючись на те, що рішення  стосується її прав і обов'язків, оскільки на

підставі оспорюваного договору між нею та ТОВ "Інвест-Капітал" було

укладено 04.03.2004 р. договір купівлі-продажу цінних паперів № К -7/1,  проте суд не залучив її до участі у справі,

крім того, рішення постановлено з порушенням норм матеріального і

процесуального права, просить скасувати рішення суду.

Заслухавши

пояснення представників скаржника, позивача, обговоривши доводи касаційної

скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає

задоволенню з таких підстав.

Як

вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 04.03.2004 р. між ТОВ

"Сомит" (комітент) і ТОВ "Інвест-Капітал" було укладено

договір комісії № К-7, відповідно до умов якого комісіонер зобов'язувався від

свого імені, в інтересах і за рахунок коштів комітента продати цінні папери

третім особам -1360 простих іменних акцій ВАТ завод "Южреммаш"

номінальною вартістю 3,5 грн. за акцію.

Але

на момент укладення цього договору позивач не був власником вказаних акцій,

оскільки за договорами купівлі-продажу цінних паперів від 01.03.2004 р. продав

їхОСОБА_1 та ОСОБА_5

Задовольняючи

позов, суд виходив з того, що за вказаних обставин оспорюваний договір в

порушення вимог ч.3 ст. 1012 ЦК України грунтувався на недостовірних відомостях

про істотні умови договору -наявності майна у власності ТОВ "Сомит" і

був здійснений з порушенням діючого законодавства, що є підставою для визнання

його недійсним.

Також

суд зазначив про порушення позивачем при укладенні договору вимог ст. 4 Закону

України "Про власність" та ст. 319 ЦК України.

Задовольняючи

клопотання про поновлення позовної давності, суд виходив з того, що оспорюваний

договір комісії був укладений від імені позивача його генеральним

директором  Хаустовим В.Я. одноосібно,

без повідомлення інших членів виконавчого органу та загальних зборів учасників

ТОВ "Сомит", а тому останньому стало відомо про укладення договору

комісії лише 03.06.05 р.

Проте,

погодитись з такими висновками неможливо з таких підстав.

Відповідно

до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у

тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без

створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта

підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації) мають право

звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських

справ за захистом своїх порушених  або

оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття

передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом

при розгляді справи не встановлено і не вказано у рішенні які права або

охоронювані законом інтереси позивача порушені внаслідок укладення спірного

договору комісії, на підставі якого відповідачем були укладені 04.03.2004 р.

договори купівлі-продажу цінних паперів з ОСОБА_1. та ОСОБА_5., оскільки

наданий позивачем пакет документів для реєстрації права власності на акції за

ОСОБА_1. та ОСОБА_5. на підставі укладених з ними аналогічних договорів

купівлі-продажу від 01.03.2004 р. безпосередньо з ТОВ "Сомит" був

05.03.2004 р. повернутий   ЗАТ

"Південний реєстратор" у зв'язку з його невідповідністю вимогам

Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів,

затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26.05.1998 р. №60 (а.с.100).

Крім

того, відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України при визнанні договору недійсним суд

мав зазначити в резолютивній частині рішення не про повернення сторін в

первісний стан, а вказати, що кожна з них повинна повернути другій.

Також

суперечливими є висновки суду щодо поновлення позовної давності, оскільки

встановивши, що позивач дізнався про порушення його права лише 03.06.2005 р., а

звернувся з позовом 16.11.2007 р., тобто в межах передбаченого ст. 257 ЦК

строку, суд  все ж поновлює позовну

давність.

Крім

того, при вирішенні цього питання суд не врахував, що відповідно до ст. 92 ЦК

України  юридична особа набуває цивільних

прав і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих

документів та закону.

Зазначаючи,

що договір був укладений зі сторони позивача генеральним директором

Хаустовим  В.Я. одноосібно, суд не вказав

яким нормам закону чи статуту товариства суперечили такі дії та чому відсутні

підстави вважати, що позивач дізнався про наявність оспорюваного договору не в

день його укладення.

Враховуючи,

що саме на підставі оспорюваного договору комісії ТОВ "Інвест-Капітал"

були укладені 04.03.2004 р. договори купівлі-продажу цінних паперів № К-7/1 з

ОСОБА_1. та № К-7/2 з ОСОБА_5., рішення суду стосується прав і обов'язків цих

осіб.

Враховуючи

викладене, рішення суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При

новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, зокрема, з'ясувати в чому

полягає порушення прав позивача внаслідок укладення оспорюваного договору,

початок перебігу позовної давності та у випадку її спливу наявність підстав для

поновлення, ретельніше з'ясувати коло осіб, прав і обов'язків яких стосується

даний спір.

На

підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119

-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну

скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення

господарського суду міста Севастополя від 22 січня 2008 р. у справі за №

20-5/527 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції

в іншому складі суду.

Головуючий                                                              

В.І. Дерепа

Судді                                                                          

Б.М. Грек

          Л.В. Стратієнко