Рішення

від 04.04.2008 по справі 11/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

04.04.2008                                                            

Справа  № 11/30

   За позовом   Приватного підприємства «АБТ-Моноліт»,

с.В.Лази Ужгородського району

до

відповідача Приватного

підприємця ОСОБА_1, смт.Буштино Тячівського району

про стягнення  7118,46грн.

Представники:

від

позивача -Крутипорог

А.А.- представник, довіреність від14.01.2008.

від  відповідача -  не з'явився.

Суть

спору: Позивач

звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача  заборгованості за одержаний, згідно договору

від 30.05.2006 по накладній №РН-0001116 від 07.09.2007 товар, а також

401,42грн. пені, 70,24грн. три проценти річних та 627,80грн. втрат від інфляції

за період з 15.09.2007 по 15.02.2008 та 700грн. збитків, пов'язаних з оплатою

правових послуг.

         Відповідач письмовий відзив на позов

не подав, явку свого уповноваженого представника у судове засідання не

забезпечив, у зв'язку з чим  спір вирішується

за наявними у справі матеріалами та без його участі, відповідно до статті 75

Господарського процесуального кодексу України.

          Вивчивши матеріали справи, оцінивши

зібрані у ній докази,  заслухавши

пояснення уповноваженого представника позивача,  

СУД   ВСТАНОВИВ:

          Між сторонами у спорі 30.05.2006

укладено договір на постачання продукції, відповідно до якого постачальник

(позивач) зобов'язувався постачати 

покупцю  (відповідачу), згідно

попереднього замовлення, погодженого з останнім, продукцію, а відповідач у свою

чергу приймати та оплачувати її в строки, обумовлені даним договором.

      Відповідно до статті 173 Господарського

кодексу України господарським визнається зобов"язання, що виникає між

суб"єктом господарювання та іншим учасником  господарських відносин у сфері господарювання

з підстав, передбачених цим  Кодексом, в

силу якого один суб"єкт (зобов"язана сторона, у тому  числі боржник) зобов"язаний вчинити

певну дію господарського  чи

управлінсько-господарського характеру на користь  іншого суб"єкта (виконати роботу,

передати майно, сплатити  гроші, надати

інформацію тощо), або утриматись  від

певних  дій, а інший  суб"єкт 

(управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від

зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

          Статтею 193 Господарського кодексу

України передбачено, що  суб'єкти

господарювання  та інші учасники

господарських відносин  повинні

виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших

правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання -відповідно до вимог,

що  звичайно ставляться.

    До виконання господарських договорів

застосовуються  відповідні положення

Цивільного кодексу України з урахуванням 

особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічну вимогу  щодо належного виконання  зобов"язань містить і стаття 526

Цивільного кодексу України.

       Позивач на виконання свого зобов'язання

поставив відповідачу згідно видаткової накладної №РН-0001116 від 07.09.2007

товар на суму 7319грн., яку останній зобов'язувався оплатити.

        Відповідно до статті 530 Цивільного

кодексу України якщо у  зобов"язанні

встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей

строк (термін).

    Відповідно до п.4.1 договору покупець  зобов'язаний оплачувати поставлену продукцію

протягом семи календарних днів з дня її поставки. Однак, відповідач вартість

поставленої продукції оплатив частково, на суму 2000грн., а решта - 5319грн.

залишився борг, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

    Статтею 611 Цивільного кодексу України  передбачено правові наслідки  порушення зобов"язання, одним з яких є

сплата  неустойки. 

     Позивач, відповідно до пункту  4.2 договору, з урахуванням вимог Закону

України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та

п. 6 ст.232 Господарського кодексу України 

нарахував відповідачу пеню за прострочку платежу за період з 15.09.2007

по 15.02.2008 у сумі 401,42грн., яка також підлягає стягненню.

     Відповідно до  частини другої статті 625 Цивільного кодексу

України  боржник, який прострочив  виконання грошового зобов"язання  на вимогу кредитора  зобов"язаний  сплатити 

суму боргу з урахуванням  встановленого

індексу інфляції за весь  час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач  на підставі вказаної статті,  просить стягнути з відповідача 627,80грн.

інфляційних за період з 15.09.2007 по 01.02.2008 та 70,24грн. трьох процентів

річних за період з 15.09.2007 по 15.02.2008, які теж належить стягнути.

         Крім того, позивач просить

відшкодувати йому за рахунок відповідача 700грн. збитків, пов'язаних з наданням

правової допомоги. Свою вимогу позивач обґрунтовує тим, що в штаті підприємства

не має спеціаліста з правознавства і для підготовки позовних матеріалів, а

також представництва інтересів підприємства у суді  виникла необхідність залучення відповідного

спеціаліста, що спричинило додаткові втрати на суму 700грн, які підтверджуються

копією договору про надання правових послуг 

від 09.02.2008, платіжним дорученням №310 від 14.02.2008 про оплату  правових послуг.

        Відповідно до ст.623 Цивільного

кодексу  України, ст.ст. 220, 224, 225,

229 Господарського кодексу України боржник, що порушив зобов'язання, повинен

відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

       Під збитками розуміються витрати,

зроблені кредитором, втрата або пошкодження 

його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би,

якби зобов'язання було виконано боржником (ст.224 Господарського кодексу

України, ст. 22 Цивільного кодексу України).

         Оскільки вказані збитки виникли у

зв"язку з невиконанням  відповідачем

своїх договірних зобов"язань, внаслідок чого  позивач був змушений звернутись до суду, сума

700грн. збитків, спричинених залученням спеціаліста, для надання правових

послуг, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. 

              Керуючись ст.ст. 526, 530

Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу

України, ст. ст. 33,  34, 44, 49, 75, 82,

84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов

задоволити повністю.

2.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь

Приватного підприємства «АБТ-Моноліт» (с.Великі Лази Ужгородського району, вул.

Жовтнева, 25, код 20447513) суму 7118,46грн., з яких 5319грн. заборгованість за

отриманий товар, 401,42грн. пеня, 70,24 три проценти річних, 627,80грн. втрати

від інфляції, 700грн. збитки, пов'язані з наданням правових послуг, а також 102

грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 118грн. у

відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати

наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Рішення

набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя                                    Якимчук

Л.М.