Рішення

від 29.06.2011 по справі 11/61

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/61

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.06.11 р.                                                                                 Справа № 11/61                               

за позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахтар”, ЄДРПОУ   30600388, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція”, ЄДРПОУ 24317115, м.Краматорськ

             про стягнення 6 697 грн. 15 коп.

Суддя  Соболєва С.М.

Представники:

            від позивача: Микитіна Н.Б. – за гаказом №27к від 26.09.2008р.

            від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Шахтар”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція”, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 6 697,15 грн., у тому числі основний борг в сумі 3640,46 грн., пеня в сумі 1891,89 грн., інфляція в сумі 928,32 грн. та три проценти річних в сумі 236,49 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №291 від 20.08.2007р., видаткові накладні, акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштових відправлень від 12.05.2011р., 31.05.2011р. та від 25.06.2011р.).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 20.08.2007р. між сторонами був підписаний договір купівлі-продажу товару №291, згідно з умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача відповідно до його заявки товари народного споживання, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар, на умовах даного договору за узгодженою ціною, вказаною в накладній, які є невід'ємною частиною договору.

Найменування товару – продукти харчування, кількість, асортимент та ціна, яких вказані в накладній-рахунку(п.1.2 договору).

Згідно п.1.3 договору купівлі-продажу №291 від 20.08.2007р. документи на товар, які позивач зобов'язаний передати відповідачу: накладна-рахунок, яка є підставою для здійснення платежу та підтверджує факт приймання-передачі товару відповідачем, податкова накладна (за вимогою).

Відповідно до п.1.4 договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент передачі його представнику відповідача.

Загальна сума договору складається із суми вартості товару, вказаній у накладній (п.5.1 договору).

Згідно з наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних №6410 від 24.11.2008р., №6140 від 13.11.2008р., №6585 від 01.12.2008р., №6757 від 08.12.2008р., №6934 від 15.12.2008р., №7111 від 22.12.2008р., №7295 від 29.12.2008р., №91 від 08.01.2009р. та №244 від 15.01.2009р., позивачем було передано відповідачу товар на суму 3640,46 грн.

Вказані вище видаткові накладні підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень або заперечень. Тобто, відповідач внаслідок підписання цих накладних повністю погодився з фактом та вартістю наданого позивачем товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписом п.5.2 договору купівлі-продажу товару №291 від 20.08.2007р. розрахунки за товар, який був проданий, відповідач має право здійснити в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах відстрочення платежу на 10 банківських днів з моменту постачання товару. Дата постачання вказана в накладній- рахунку.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманої сільськогосподарської техніки в сумі 3640,46  грн. не виконав.

Зокрема, згідно з наданими до матеріалів справи актів звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2009р. та на 31.01.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 3640,46 грн.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 236,49 грн. за період з 28.11.2008р. по 01.03.2011р. та інфляцію в сумі 928,32 грн. за період з грудня 2008р. по лютий 2011р.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 928,32грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 236,49грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 28.11.2008р. по 01.03.2011р. у розмірі 1891,89грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.1 договору купівлі-продажу товару №291 від 20.08.2007р. сторонами було узгоджено, що у випадку неоплати або несвоєчасної оплати за товар позивач має право вимагати сплатити основний борг з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, а також  відшкодування збитків, нанесених несвоєчасною сплатою.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, отже Позивачем невірно визначений строк нарахування пені майже за 800 днів.

Суд перевірив арифметичний розрахунок нарахування пені по кожній видатковій накладній окремо та встановив, що нарахування пені є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав, в судові засідання на виклик суду не з'явився. Поважних причин невиконання вимог суду не встановлено.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що відповідач заперечень проти позову не надав, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 6 697,15грн., у тому числі основний борг в сумі 3640,46грн., пеня в сумі 1891,89грн., інфляція в сумі 928,32грн. та три проценти річних в сумі 236,49 грн., підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахтар”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція”, м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 6 697,15 грн., у тому числі основний борг в сумі 3640,46 грн., пеня в сумі 1891,89 грн., інфляція в сумі 928,32 грн. та три проценти річних в сумі 236,49 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Союзна, 16а, рах.260076136 в обласній дирекції „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 24317115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахтар” (83007, м.Донецьк, вул.Путилівська роща, ВПУ 67, рах.26005301268 в Куйбишевському відділенні Ощадбанку №5403 м.Донецька, МФО 394040, ЄДРПОУ 30600388) основний борг в сумі 3640грн. 46коп., пеню в сумі 1891грн. 89коп., інфляційні в сумі 928грн. 32коп. та три проценти річних в сумі 236грн. 49коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансекспедиція” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Союзна, 16а, рах.260076136 в обласній дирекції „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 24317115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахтар” (83007, м.Донецьк, вул.Путилівська роща, ВПУ 67, рах.26005301268 в Куйбишевському відділенні Ощадбанку №5403 м.Донецька, МФО 394040, ЄДРПОУ 30600388) витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн. 00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 29.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 04.07.2011р.

Суддя                                                               Соболєва С.М.