7/5009/1828/11
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.11 Справа № 7/5009/1828/11
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГО-БУД”, м.Запоріжжя
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет
Представники:
Від позивача не з'явився.
Від відповідача не з'явився.
Заявлено позов про стягнення з відповідача 84243 грн. 67 коп. заборгованості та штрафних санкцій по договору фінансового лізингу № 070522-27/ФЛ-Ю-Е від 22.05.2007р.
Ухвалою суду від 12.04.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 16.05.2011 р.
В судове засідання, розпочате 16.05.2011р., представники сторін не з'явились.
13.05.2011р. від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, в зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника до судового засідання. Клопотання судом було прийнято до розгляду.
Судове засідання відкладалось до 08.06.2011р., з метою належного виконання сторонами своїх зобов'язань та надання суду документальних доказів в обґрунтування заявлених вимог і заперечень (при наявності таких).
Ухвала суду була направлена на адреси сторін в установлений законом строк.
Сторони належним чином сповіщені про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання, продовжене 08.06.2011р. не з'явився повторно, про причини неявки представника відповідач суд не повідомив. Відповідач (повторно) без поважних причин не виконав вимоги суду, не надав витребувані судом матеріали.
Згідно зі ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобов'язаний забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засіданні або особисто прийняти участь при розгляді справи.
Позивач також без поважних причин не виконав належним чином вимоги суду, викладені в ухвалі від 12.04.2011р., не надав суду витребувані матеріали, не надав документи, які засвідчують правовий статус підприємства (оригінали суду для огляду); не надані оригінали документів доданих до позову (суду для огляду); не надані належні нормативні обґрунтування позовних вимог з посиланням на конкретні норми матеріального права та документальні докази; не обґрунтований розмір заявленої до стягнення суми; не проведена з відповідачем звірка розрахунків, для чого суд зобов'язував повноважного, компетентного представника з'явитись до відповідача, двосторонній акт звірки не наданий у судове засідання (оригінал), не направив в судове засідання, повноважного представника, поскільки довіреність №241210 від 24.12.2010р. була надана суду тільки в копії, оригінал відсутній.
Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.
Суд попереджав сторони (ухвали від 12.04.2011р., від 16.05.2011р.), що у разі невиконання вимог суду, викладених в ухвалі, суд має право, згідно з п. 5 ст. 83 ГПК України, стягнути в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140, матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами.
Зокрема, мають місце заявлення численних необґрунтованих відводів суддям господарських судів, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК), одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо.
Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004), учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судому продовж розумного строку.
Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК (1798-12) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У разі нез'явлення в судове засідання господарського суду представників сторін або однієї з них господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), де зазначено: "Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
У разі нез'явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12), або залишити позов без розгляду (пункт 5 статті 81 ГПК) (1798-12), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК (1798-12).
Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) (1798-12 ), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12) або статтею 90 ГПК" (1798-12).
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, сторони порушили ч. 3 ст.22, ст. ст. 28, 33 ГПК України, не виконали вимоги суду викладені в ухвалі від 28.04.2011р.
На підставі викладеного, та користуючись правом суду, згідно з п. 5 ст. 83 ГПК України, судом було стягнуто в доход Державного бюджету України з позивача та відповідача за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, за неповагу до суду, що виразилась в безпідставному ухиленні від виконання законних вимог суду, штраф в розмірі 340 грн. 00коп. з позивача та 510грн. 00коп. з відповідача.
В продовжене 15.06.2011р. судове засідання представники сторін не з'явились повторно, про причини неявки своїх представників суд не повідомили.
15.06.2011р. від позивача, на адресу суду, на виконання ухвали надійшли документи (копії банківських виписок).
Судове засідання, продовжене 15.06.2011р., ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
Судовий процес закінчено 15.06.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГО-БУД” (далі-відповідач) було укладено договір фінансового лізингу від 22.05.2007р. № 070522-27/ФЛ-Ю-Е (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору, предметом договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору якого наведена в специфікації (додаток №2 до договору) –далі за текстом договір –“майно” або “предмет лізингу”, для умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, в тому числі предмет лізингу був переданий в користування відповідачу, на підставі підписаного сторонами договору акту приймання-передачі майна.
Але, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання не виконав належним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем, за період з 28 травня 2010р. по 22.10.2010р. виникла заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 66658 грн. 70 коп.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.
Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно п.14.8 договору передбачає, що в разі, якщо лізингоодержувач (відповідач за договором) прострочить сплату будь-якого лізингового платежі за цим договором на строк понад 30 днів, лізингодавець (позивач за договором) має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної вимоги. Сторони дійшли згоди, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої суми лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким що настав.
В зв'язку з тим, що станом на 05.10.2010 року строк існування заборгованості відповідача перед позивачем становив 6 місяців, позивачем на адресу відповідача 06.10.2010 року була направлена вимога № 3134 про сплату всієї несплаченої вартості майна та наданий відповідачу відповідний рахунок на сплату в розмірі 29899.98 грн.
Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Аналогічна норма закріплена в п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», в якій встановлено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
П. 16.3. договору передбачено, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, коли лізингоодержувач:
п. п. 16.3.2. якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).
Пунктом 10.2. договору визначено, у випадку виникнення будь - якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1., 10.1.5. даного договору, лізингодавець направляє лізйнгоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю.
У відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, відповідачу, в зв'язку з існуванням простроченої заборгованості за період з травня 2010 року по жовтень 2010 року, строк існування якої перевищує 30 днів, позивачем «22»жовтня 2010 р. було направлено письмове повідомлення про відмову (розірвання) від договору №3406 (додається), що підтверджено описом вкладення в цінний лист.
Договір це узгоджена воля сторін, який згідно ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання по договору не виконав, на момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем складає 66658грн. 70 коп. пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.
За неналежне виконання вимог договору, позивач нарахована пеня в розмірі 4882грн. 08коп.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 11.2.1 договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 договору і графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених договором, відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати відповідачем лізингових платежів позивач, буде змушений нести збитки (в тому числі пов'язані з збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), відповідач протягом 5 днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від позивача.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що сума складає 4851 грн. 72 коп. пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню. В решті пред'явленої до стягнення суми пені слід відмовити, як пред'явлені й необґрунтовано.
Крім того, згідно п. 8.2.1. договору, відповідач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі встановленій договором (додаток № 3 до договору). Відповідно до п. 11.2.3. договору з неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізинг відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.
Звіт в установленій формі відповідач не надавав. Як зазначає позивач, звіти не здавалися на протязі чотирьох кварталів, штраф за неподання звітності за кожен квартал складає 1% від вартості майна, за чотири квартали 4% загальна сума штрафу становить: 8280грн. 00 коп.
Але, перевіривши методику нарахування позивачем суми штрафу, судом встановлено, що позивач безпідставно, замість 1% бере 4% та виводить загальну суму штрафу, тоді як умовами договору сторонами погоджено, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.
Випадки таких порушень визначені сторонами в статті 11 “Відповідальність сторін”, а саме: п.п. 11.2.3, 11.2.4, 11.2.5 договору.
Таким чином, сума штрафу яка підлягає стягненню складає 2070 грн. 00 коп. В решті пред'явленої до стягнення суми штрафу слід відмовити, як пред'явленій необґрунтовано, поскільки встановлено, що позивачем невірно було застосовано методику нарахування штрафних санкцій.
Суд звертає увагу на те, що згідно статті 8 договору “Право контролю”, лізингодавець має право:
п. 8.1.1. договору, здійснювати контроль за дотриманням лізингоодержувачем умов даного договору;
п. 8.1.2. договору, перевіряти стан майна в робочий час, ва також інспектувати умови його експлуатації. Про таку інспекцію лізингодавець повідомляє лізингоодержувача за три дні до її проведення в письмовій формі;
п. 8.1.3 договору, вимагати розірвання даного договору у випадках, коли будуть встановлені факти використання майна не у відповідності з умовами даного договору.
Крім того, згідно зі ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Позивачем не надані суду документальні докази, проведення контролю у відповідності до вищезазначених пунктів договорів. Нехтування позивачем наданого йому права контролю, призвело до надання відповідачу додаткової можливості для порушення умов договору і виникненню умов для нарахування штрафу.
Окрім цього, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий суду розрахунок, судом встановлено, що сума 3 % річних, яка підлягає стягненню складає 1112грн. 26 коп., а сума індексу інфляції складає 3307грн. 49 коп.
В решті пред'явленої до стягнення суми 3% річних слід відмовити, як пред'явлених необґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 22, 28, 33, 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГО-БУД” задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ, 04119, вул.. Дегтярівська, 21-г (п/р 26002262400276 в ВАТ “ВіЕйБі Банк” в м. Київ, МФО 380537, ідент код. 33880354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГО-БУД”, м.Запоріжжя, 69000, вул. Победи, 47/19 (п/р 26008914201 в ПАТ “ВіЕйБі Банк”, МФО 380537, ідент. код 33327538) 66658 грн. 70 коп. основного боргу, 4851 грн. 72 коп. пені, 2070 грн. 00 коп. штрафу, 3307грн. 49 коп. втрат від інфляції, 1112грн. 26 коп. 3 % річних, 780 грн. 00 коп. державного мита, 227 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.
Дата підписання рішення “22” червня 2011р.
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 15.06.2011 |
Оприлюднено | 15.07.2011 |
Номер документу | 16922439 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Кутіщева-Арнет Н.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні