Рішення

від 27.07.2006 по справі 8/70-908

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2006 р.

Справа № 8/70-908

Господарський суд Тернопільської

області

у складі   судді Жук

Г.А.            

Розглянув справу

за

позовом  Тернопільської об`єднаної

державна податкова інспекція вул. Білецька, 1, м.Тернопіль          

до

відповідача-1:  Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до

відповідача-2 : Товариства з обмеженою відповідальністю  "ЕНТЕКО-ЛТД", проспект Тичини, 16

/2, Дніпровський район, м.Київ            

За участю представників сторін:

позивача: 

Мельник О.А., довір.  віл

16.03.2006 р. № 15509/7/10-015   

відповідачі:  не

з'явилися. 

В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз'яснено їх

процесуальні права та обов'язки, передбачені 

статтями 20, 22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового

процесу не здійснювалася.

Суть справи:  Тернопільська  об'єднана 

державна податкова інспекція , м. Тернопіль , звернулася до

господарського суду Тернопільської області з позовом до суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,АДРЕСА_1, та Товариства з

обмеженою відповідальністю "ЕНТЕКО-ЛТД", проспект Тичини, 16 /2,

Дніпровський район, м.Київ, як сторін господарського зобов'язання  по 

договору на транспортне обслуговування, 

б/н, укладеного  25.09.2003 р., і

просить  визнати недійсним даний

договір,  як такий, що вчинений  з метою, 

яка завідомо суперечить  інтересам

держави і суспільства. Умисел , на думку 

Позивача,  на отримання

незаконного доходу та ухилення від сплати податку,  мало  

лише ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД", у зв'язку із чим просить застосувати

правові наслідки недійсності господарського зобов'язання  - стягнути з ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД", на

користь підприємця ОСОБА_1  2298  грн. та з підприємця ОСОБА_1 - 2298 грн. в

доход держави.

З огляду на те, що договір укладено та, як стверджує підприємець,

виконано в 2003 році 

матеріально-правовою підставою позову позивачем названі  положення ст. 49 Цивільного кодексу УРСР,

чинного на час укладення спірного договору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що  в ході проведення  Тернопільською ОДПІ планової документальної

перевірки з питань своєчасності, достовірності , повноти нарахування та сплати

податків і зборів суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,

встановлено, що між ним та ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД",, м. Київ, в особі

директора Котляра А.М. 25.09.2003 року укладено договір на транспортне

обслуговування. На виконання даного договору між сторонами укладено Акт

виконаних робіт від 30.09.2003 року, виконавцем робіт (ТОВ

"ЕНТЕКО-ЛТД") виписано податкову накладну № 30/09-1 від 30ю09.2003

року, отримано в оплату вартості виконаних робіт 2298 грн., в тому числі 383

грн. ПДВ, в підтвердження чого представлено копію прибуткового касового ордеру

б/н від 30.09.2003 року.

Як встановлено при проведені перевірки податковим органом (акт від

21.12.2005 року № НОМЕР_1) підприємець ОСОБА_1 на підставі зазначеної

податкової накладної вніс до складу податкового кредиту з податку на додану

вартість 383 грн. за вересень 2003 року.

Враховуючи, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від

31.03.2004 року установчі документи ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД" визнано

недійсними з моменту їх реєстрації (з 01.07.2003 року), позивач просить визнати

договір на транспортне обслуговування від 25.09.2003 року недійсним на підставі

ст.. 49 ЦК УРСР, у зв'язку з тим, що він укладений з боку ТОВ

"ЕНТЕКО-ЛТД" невстановленою особою з метою отримання незаконного

прибутку та ухилення від сплати податку.

В обгрунтування позовних вимог позивачем представлено: Акт

перевірки від 21.12.2005 року субьекта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2003 року по 30.09.2005 року за № НОМЕР_1, який

підписано підприємцем ОСОБА_1 без заперечень; лист ДПІ у Дніпровському районі

м. Києва від 02.12.2005 року № 9027/8/16-206, від 27.12.2005 року №

9230/7/16-206; копію Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від

31.03.2004 року по справі № 2-2091/2004р.; Акт № 19-321/169 від  20.07.2004 року про анулювання свідоцтва про

реєстрацію платника податку на додану вартість № 35611146 ТОВ

"ЕНТЕКО-ЛТД", код за ЄДРПОУ 32488921; Довідку відділу реєстрації

Тернопільської міської ради № 123 від 14.02.2006 року про реєстрацію ОСОБА_1,

як суб'єкта підприємницької діяльності з 06.08.2001 року; Договір від

25.09.2003 року, який представлено підприємцем під час перевірки; акт виконаних

робіт від 30.09.2003 року; податкову накладну від 30.09.2003 року № 30/09-1 та

квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 30.09.2003 року.

Представник підприємця ОСОБА_1, який діє за довіреністю від

17.01.2006 року № 104, позов не визнає. У відзиві на позов та в судовому

засіданні стверджує, що Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від

31.03.2004 року по справі № 2/2091/2004р про визнання недійсними установчих

документів ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД" оскаржено підприємцем ОСОБА_1 в

апеляційному порядку( долучив копію апеляційної скарги від 23.02.2006 року) у

зв'язку з чим просить зупинити провадження у даній справі до розгляду справи №

2/2091/2004р.

Разом з тим стверджує, що сторони мали реальні господарські

взаємовідносини, про що свідчать укладений договір, акт на виконання робіт та

оплата підприємцем ОСОБА_1 С.О. вартості виконаних робіт. В обґрунтування

заперечень відповідачем представлено Договір від 25.09.2003 року, квитанцію до

прибуткового касового ордеру б/н від 30.09.2003 року.

Враховуючи заперечення позивача щодо зупинення провадження у

справі, відсутність доказів прийняття апеляційної скарги до розгляду, суд

відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (протокол

судового засідання від 03.04.2006 року.).

Представник відповідача 2 -ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД" в судові

засідання не з'являвся, відзиву на позов не представив, хоча про час і місце

слухання справи товариство було повідомлено належним чином, в порядку ст.ст.

64, 77 ГПК України (ухвали про порушення провадження у справі та про

відкладення розгляду справи надсилалися відповідачу на адресу яка значиться в

довідці статуправління про включення підприємства до Єдиного державного реєстру

підприємств та організацій України, відомостей про зміну місця знаходження

підприємства в реєструючи органі не надавалося). За таких обставин, справа

розглядається  без участі даного

відповідача за правилами статті 75 Господарського процесуального кодексу України,

за наявними у ній матеріалами. 

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані

сторонами  докази, суд   встановив:

Як випливає з ст. 1 , та ч. 3 ст. 5  Господарського Кодексу України між суб'єктами

господарювання виникають  господарські

відносини, які повинні відповідати конституційним основам правопорядку  України. 

Частиною 1 с. 55 ГК України надається визначення суб'єкта

господарювання, як особи - учасника господарських відносин, який здійснює

господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність

господарських прав та обов'язків), що має відокремлене майно і несе

відповідальність за  своїми

зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Одним із основних принципів господарювання є свобода

підприємницької діяльності  у межах,

визначених законом. ( ч. 1 ст. 6 ГК України.)

Утверджуючи право суб'єктів господарювання самостійно і без

обмежень здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству,

законодавець, разом з тим, встановлює підвищені вимоги до здійснення

господарської  діяльності через систему

державного контролю та нагляду за такою діяльністю

Правом  на звернення до суду

з позовом  до  підприємств, 

установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення

в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках -

коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення

заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх

майна наділена  згідно пункту 11 статті

10  Закону України від 04.12.90 р. N 509

„Про державну податкову службу  в

Україні”  ( з наступними змінами ).

Відповідно до ст. 3 цього Закону органи Державної податкової

служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами

України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також

рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради Міністрів Автономної

Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування,

виданими у межах їх повноважень.

Таким чином, Позивач, будучи органом державної влади, як суб'єкт

владних повноважень, при здійсненні ним владних (управлінських функцій )на

основі законодавства, має право на звернення до суду з позовом про визнання

недійсними угод з підстав визначених ЦК України, ГК України, а враховуючи, що

спірний правочин вчинено між відповідачами у справі в 2003 році ( до набрання

чинності ЦК України та ГК України) позивач правомірно звертається до суду з

вимогою про визнання договору недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

По суті заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що  господарське зобов'язання  вчинене  

виконавцем робіт за договором , який 

діяв  з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, адже  від імені ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД"

діяли невстановлені особи, і Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від

31.03.2004 року по справі № 2/2091/2004р установчі документи ТОВ

"ЕНТЕКО-ЛТД" визнані недійсними.

Вказане Рішення мотивоване тим, що 

державна реєстрація товариства була здійснена невідомими особами на ім'я

ОСОБА_2, але ніяких дій по здійсненню підприємницької діяльності він, як

директор не здійснював, звітних документів не підписував, не здавав звітності

до податкового органу, документів стосовно діяльності підприємства не підписував.  Однак, в матеріалах справи позивач представив

договір від 25.09.2003 року, акт виконаних робіт від 30.09.2003 року, податкову

накладну від 30.09.2003 року які від імені ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД"

підписано, як значиться в даних документах , директором ОСОБА_2

Суд звертає увагу, також, на те, що копія договору на транспортне

обслуговування від25.09.2003 року, яку долучено до матеріалів справи позивачем,

не містить підпису приватного підприємця ОСОБА_1, дану копію договору

представлено самим підприємцем податковому органу при проведенні перевірки,

вірність копії договору його оригіналу засвідчено печаткою суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1. В той же час в заперечення позовних вимог

відповідач долучає оригінал договору від 25.09.2003 року  підписаний суб'єктом підприємницької

діяльності ОСОБА_1. При огляді оригіналів документів, долучених відповідачем до

відзиву на позов, вбачається що підписи як директора ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД"

ОСОБА_2 так и ОСОБА_1 вчинено поверх відтисків печаток.

Таким чином, суд прийшов до висновку що договір від 25.09.2003

року не є належним та допустимим доказом укладення (підписання) між

відповідачами даного договору та надання ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД" авто

послуг.

Крім того, на вимогу суду позивачем представлено листи Управління

Державтоінспекції ГУ МВС України м. Київ від 15.06.2006 року № 10/2160 та від

03.07.2006 року № 10/2351, якими повідомлено про те, що  за ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД" (код за ЄДРПОУ

32488921) транспортні засоби не реєструвалися.

Відтак , суд погоджується з доводами позивача, що відповідач ТОВ

"ЕНТЕКО-ЛТД" мав умисел на отримання незаконного доходу та ухилення

від сплати податку, адже матеріали справи таки доводи підтверджують.

Згідно пункту  6  постанови 

Пленуму  Верховного Суду України

від 28 квітня 1978 року N 3, зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня

1992 року N 13  та від 25 травня 1998

року N 15, "Про судову практику в справах про визнання угод

недійсними" при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі

статті 49 Цивільного кодексу, слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється

на угоди, які укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До

них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону

колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою,

приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів,

використання майна, що знаходиться в їх власності або користування на шкоду

правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне

відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання

всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в

обігу.

Актом перевірки № НОМЕР_1 від 21.12.2005 р., проведеної  Тернопільською ОДПІ стосовно своєчасності,

достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових

платежів) суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , і.н. НОМЕР_2, за

період  з 01.01.2003 р. по 30.09.2005 р.

, доведено, що   ОСОБА_1  О.С., як платником податку з ПДВ,  на підставі 

податкової накладної  № 30/09-1

від  30.09.2003 р., виписаної  ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД", віднесено  до податкового кредиту  у вересні 2003 р.  383 грн. ПДВ. 

Про те, що платежі до бюджету у вигляді ПДВ за наслідками спірної

господарської операції були сплачені  ТОВ

"ЕНТЕКО-ЛТД" не встановлено.

Таким чином, фактичні обставини свідчать про те, що Товариство з

обмеженою відповідальністю "ЕНТЕКО-ЛТД"”, виписуючи накладну та

квитанцію до прибуткового  касового

ордеру у вересні 2003 р., діяло без наміру сплачувати податок до державного

бюджету і подавати податкову звітність, отже діяло з наміром приховати

фінансові показники за наслідками цієї 

господарської операції.

У відповідності до приписів статті 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена

з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то

при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в

доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди

однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все  одержане нею і все належне з неї першій

стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з

сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а

одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в

доход держави.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача щодо визнання

недійсним Договору на транспортне обслуговування від 25.09.2003 року,

укладеного між суб'єктом  підприємницької

діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ "ЕНТЕКО-ЛТД", м. Київ на

суму 2298 грн., в тому числі 383 грн. ПДВ, як такого, що вчинений з метою, що

за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, суд визнає

обґрунтованими, правомірними  із

застосуванням правових наслідків у вигляді стягнення з ТОВ

"ЕНТЕКО-ЛТД", м. Київ на користь підприємця ОСОБА_1 2298 грн., а

отримане підприємцем ОСОБА_1 -в доход Державного бюджету України.

Судові витрати  в силу

положень ст.ст 44-49 ГПК України стягненню з відповідача не підлягають,

адже  позивач  користується пільгами при сплаті  державного мита.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.

1,2,4,12,22,32,43,44-49,69,75,82,84,85,115 Господарського процесуального

кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовільнити.

2. Визнати недійсним як такий, що вчинений з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства, Договір на транспортне

обслуговування від 25.09.2003 року, укладений між  Товариством з обмеженою відповідальністю

"ЕНТЕКО-ЛТД", м. Київ  та

суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1  . 

3 Стягнути 2298 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю

„ЕНТЕКО-ЛТД”( м. Київ , проспект Тичини, 16 /2, Дніпровський район, код за

ЄДРПОУ 32488921, р/р 26002349431 а ФКБ АКБ „УБТС”, м. Київ ) в користь суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_2 (АДРЕСА_1, Р\Р

НОМЕР_3 в УДК у Тернопільській області , МФОНОМЕР_4)

4. Стягнути  в доход

державного бюджету   2298 грн. з  суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної  особи ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_2

(АДРЕСА_1, Р\Р НОМЕР_3 в УДК у Тернопільській області , МФОНОМЕР_4)

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в

десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу , а прокурор внести

апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не

набрало  законної сили протягом десяти

днів з дня його  прийняття (підписання),

через місцевий господарський суд.

Рішення підписано____11 вересня 2006 року__

Суддя                                                                                         

Г.А. Жук