Постанова

від 03.04.2008 по справі 30-21-1/464-06-12185

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03"

квітня 2008 р.

Справа

№ 30-21-1/464-06-12185

Одеський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого

судді: Л.В. Поліщук

Суддів: Л.І. Бандури, Л.І. Бойко,

при

секретарі судового засідання -О.О.

Соломахній,

за

участю представників сторін:

від

позивача -не

з'явився

від

третіх осіб на стороні позивача -не

з'явилися

від

відповідачів - Л.В.

Кучма (МО України)

від

третіх осіб на стороні відповідача -не

з'явилися

від

військової прокуратури Одеського гарнізону -І.С. Свентицький,

розглянувши

апеляційну скаргу

Міністерства оборони України

на

рішення господарського

суду Одеської області від 04.12.2007р.

у

справі № 30-21-1/464-06-12185

за

позовом ТОВ

„Балтеко”,

треті

особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

ТОВ „Металлприват”;

ТОВ „ЗАРС”;

ОСОБА_1,

до

Міністерства оборони

України ;

Центрального

спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) в особі філії

Центрального будівельного управління 

„Укроборонбуд”;

треті

особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет

спору: ДП

„Виробничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і

Честь”; ТОВ „Істок-2001”

про

визнання договору

дійсним,

встановив:

Рішенням

господарського суду Одеської області від 28.11.2006р. (суддя Л.Л. Гарник) позов

задоволений. Визнано дійсним договір, укладений Міністерством оборони України в

особі філії ЦСБУ „Укроборнбуд” з ТОВ “Балтеко”, від 10 травня 2006 року за №

19\05-06\01\1 „Про компенсацію пайової участі (паю) МО України у договорі від

10 травня 2006 року              

№19\05-06\01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного

призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно

до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової

участі сторін”, та визнано право власності ТОВ „Балтеко” на об'єкт нерухомого

майна, який знаходиться за адресою: м. Одеса Італійський бульвар, 1 і згідно

технічного паспорту від 02.10.2006р. складається з будівлі типографії загальною

площею 1968,80кв.м., що розташована на земельній ділянці площею 0,35га.

Постановою

Одеського апеляційного господарського суду                       від 15.02.2007р. рішення

суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою

Вищого господарського суду України від 23.05.2007р. рішення господарського суду

Одеської області від 28.11.2006р. та постанова Одеського апеляційного

господарського суду від 15.02.2007р. скасовані, справа передана на новий

розгляд до господарського суду Одеської області.

В

процесі нового розгляду справи ТОВ „Балтеко” заявою від 20.11.2007р. уточнило

позовні вимоги і просило визнати дійсним з моменту укладення договір від

10.05.2006р. № 19\05-06\01\1 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства

оборони України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне

будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної

інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у

встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін, укладений між

Міністерством оборони України та ТОВ „Балтеко”, на підставі якого ТОВ „Балтеко”

набуло право власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою:

м. Одеса, Італійський бульвар, 1 і згідно технічного паспорту від 02.10.2006р.

складається з будівлі типографії загальною площею 1980,80кв.м, що розташована

на земельній ділянці площею 0,35 га. (т.3 а.с.81-82).

Рішенням

господарського суду Одеської області від 04.12.2007р. (суддя Н.В. Рога) позов

задоволено. Визнано дійсним з моменту укладення вищевказаний договір від

10.05.2006р. №19\05-06\01\1. Рішення мотивовано тим, що відбулося повне

виконання сторонами зазначеного договору, що відповідно до ст.220 Цивільного

Кодексу України є підставою для визнання його дійсним.

Міністерство

оборони України, не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, звернулося із

апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, в позові відмовити,

посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Ухвалами

від 17.01.2008р., 31.01.2008р. і 21.02.2008р. суд апеляційної інстанції залучив

до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача ТОВ „Металлприват”, ТОВ „ЗАРС” та фізичну особу Романюка

Віктора Володимировича, котрі виступили наступними набувачами будівлі

типографії у м. Одесі, Італійський бульвар, 1 за договорами від 21.12.2006р.,  26.12.2006р., 08.01.2007р.

ТОВ

„Металлприват”, ТОВ „ЗАРС” та ОСОБА_1 належним чином були повідомлені про час і

місце розгляду справи, але не скористалися належними їм процесуальними правами,

передбаченими ст. 22 ГПУ України.

Клопотання

ТОВ „ЗАРС” про припинення провадження у справі в порядку п. 1 ст. 80 ГПК

України у зв'язку з залученням до участі у справі в якості 3-ї особи без

самостійних вимог на предмет спору фізичної особи ОСОБА_1 апеляційна інстанція

відхилила, оскільки третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору, хоча й наділяється процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки

сторони (стаття 27 ГПК України), не є стороною (позивачем чи відповідачем) зі

справи, а виступає як окремий учасник судового процесу поряд зі сторонами, прокурором,

іншими особами, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК

України. (Інформаційний лист ВГСУ від 14.12.2007р. №01-8/973).

Заслухавши

представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність

застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального

права, апеляційна інстанція встановила наступне.

10.05.2006р. між Міністерством оборони України

(сторона 1), в інтересах якого діяла філія Центрального спеціалізованого

будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” в особі директора

Мельника В'ячеслава Леонідовича, що діяв на підставі довіреності Міністерства

оборони України від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ

„Балтеко” (сторона 2) укладено договір №19/05-06/01 про спільне

будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної

інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у

встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін. Відповідно до умов

договору сторони спрямовують свої сумісні дії та зусилля на матеріально

технічне забезпечення проектування і будівництва об'єкту, під яким розуміються

будівлі та споруди житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими

приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного

призначення, а також інженерними мережами, розташовані на земельній ділянці,

площею 0,35га за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1 (територія

військового містечка №2). (т.1 а.с.14-18).

Пунктом

9.1 даного договору визначено, що за взаємною згодою сторін, або у разі

порушення стороною 1 зобов'язань, визначених у п. 5.1 договору, сторона-2 має

право здійснити викуп паю сторони-1, що полягає в укладенні між ними

цивільно-правової угоди (правочину) щодо купівлі стороною-2 майна сторони-1,

міни, тощо, яка підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та за якою

буде здійснено перехід права власності на майно, що складає пай сторони-1 за

даним договором; підставами для здійснення цих дій є справжній договір або

витяг із справжнього договору, в даному випадку будь-яких додаткових дозволів

або доручень від сторони-1 не вимагається.

Викуп

стороною-2 паю сторони-1 за даним договором може бути здійснений тільки за

ринковими цінами на майно, не нижчими ніж оціночна вартість майна, що складає

розмір пайової участі сторони-1 за даним договором (п.9.2 договору).

Того

ж дня, 10.05.2006р. між Міністерством оборони України                  (сторона-1), в інтересах

якого діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління

(госпрозрахункового) „Укроборонбуд” в особі директора Мельника В'ячеслава

Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від

09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ „Балтеко” (сторона-2)

укладено договір №19/05-06/01/1 про компенсацію пайової участі (паю)

Міністерства оборони України у договорі №19/05-06/01 про спільне будівництво

об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури

для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому

порядку шляхом пайової участі сторін, відповідно до умов якого сторона-2

компенсує стороні-1 вартість пайової участі останньої у договорі від

10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного

призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно

до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі

сторін, за ціною та в строки, що визначені даним договором.(т.1 а.с. 12-13).

Згідно

з п. 2 договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1 компенсація вартості паю

сторони-1 здійснюється стороною-2 шляхом купівлі-продажу нерухомого майна, що

становить розмір пайової участі (паю) сторони-1 у договорі від 10.05.2006р. за

№19/05-06/01, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,35 га, за адресою:

м. Одеса, Італійський бульвар,1.

Згідно

з експертною оцінкою ринкова вартість майна (будівлі типографії загальною

площею 1968,80кв.м.) становить 2506282грн. з врахуванням ПДВ (п.3 договору).

Відповідно до п. 4 договору сума договору складає 2800000грн., у тому числі ПДВ

-466666,67грн.

Платіжним

дорученням №1 від 26.10.2006р. ТОВ „Балтеко” перерахувало філії ЦСБУ

„Укроборонбуд” 2800000грн. з призначенням платежу „Оплата за нерухоме майно, що

складає пайову участь (пай) Міністерства оборони України у договорі від

10.05.2006р. №19/05-06/01 згідно з договором від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1, у

тому числі ПДВ”.(т.1 а.с.19).

01.11.2006р.

Міністерством оборони України в особі директора філії ЦСБУ „Укроборонбуд”

Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства

оборони України від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ

„Балтеко” складено акт прийому-передачі нерухомого майна, що складає розмір

пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р.

№19/05-06/01, згідно з договором компенсації пайової участі (паю) від

10.05.2006р.                

№19/05-06/01/1, за змістом якого Міністерство оборони України передає, а

ТОВ „Балтеко” приймає у власність нерухоме майно, що становить розмір пайової

участі (паю) МО України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01, яке

розташоване на земельній ділянці, площею 0,35га, за адресою: м. Одеса,

Італійський бульвар,1 (територія військового містечка №2), а саме, будівлю

типографії загальною площею 1968,80кв.м. вартістю 2800000грн.

Також

01.11.2006р. сторонами складено Акт про припинення дії договору від

10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного

призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до

розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової

участі сторін, за яким: 1) відповідно до п.9.7 договору від 10.05.2006р.

№19/05-06/01 у зв'язку з переходом до ТОВ „Балтеко” права власності на майно,

що становить розмір пайової участі МО України, дія договору від 10.05.2006р.

№19/05-06/01 припинена з моменту підписання даного Акту; 2) сторона-1 припиняє

право власності (користування) земельною ділянкою, площею 0,35га, що визначена

у п. 2.5 договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01, та дає згоду на зміну її

цільового призначення з подальшим відведенням в установленому чинним

законодавством України порядку стороні-2 під будівництво об'єктів

житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх

будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку

проекту.

З

наведеного вбачається, що МО України в особі директора філії ЦСБУ

„Укроборонбуд” Мельника В.Л. та ТОВ „Балтеко” фактично не вчиняли дій з

виконання договору про спільне будівництво №19/05-06/01 на досягнення його мети

та відповідно до його предмету і в день його укладення приступили до реалізації

його особливих умов з метою відчуження шляхом компенсації вартості паю МО

України у вигляді будівлі типографії по Італійському бульвару,1 у м. Одесі на

території військового містечка №2.

В

подальшому ТОВ „Балтеко” звернулось до господарського суду Одеської області з

позовом до МО України та ЦСБУ в особі філії ЦСБУ „Укроборонбуд” про визнання

дійсним договору №19/05-06/01/1                          від 10.05.2006р. та визнання права власності,

який був задоволений рішенням господарського суду від 28.11.2006р. по справі

№1/464-06-12185, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного

господарського суду                         

від 15.02.2007р. На підставі рішення господарського суду від

28.11.2006р. ТОВ „Балтеко” зареєструвало право власності на нерухоме майно

-будівлю типографії по Італійському бульвару, 1 у м. Одеса і здійснило

відчуження цього об'єкту ТОВ „Металлприват” за 2810000грн., що підтверджується

наявним у матеріалах справи нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу

від 21.12.2006р. (т.1, а.с.92).

26.12.2006р.

ТОВ „Металлприват” уклало договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна з

ТОВ „ЗАРС”, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського

міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за №4441. Продаж

будівлі типографії за умовами цього договору здійснено за 1100000грн.

Після

цього ТОВ „ЗАРС” продало за таку ж суму (1100000грн.) громадянину ОСОБА_1

вказане нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 08.01.2007р.,

укладеного в простій письмовій формі і визнаного дійсним рішенням Приморського

районного суду м. Одеси від 13.09.2007р. у справі № 2-7841/2007.

Із

матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір №19/05-06/01/1 від

10.05.2006р. підписаний директором філії ЦСБУ „Укроборонбуд” Мельником В.Л.,

який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності Міністерства оборони

України, виданої 09.03.2006р. Міністром оборони Гриценко А.С., зареєстрованої в

реєстрі за №610. Тобто Мельник В.Л. у спірних правовідносинах виступав

представником МО України за довіреністю, обсяг повноважень котрого визначається

змістом останньої.

Як

вбачається з довіреності Міністерства оборони України в особі Міністра оборони

Гриценка Анатолія Степановича від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №

610, вповноважено директора філії Центрального спеціалізованого будівельного

управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд” Мельника

В'ячеслава Леонідовича укладати від імені Міністерства оборони України, на

підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України за бюджетні

кошти правочини (договори, контракти) про пайову участь у будівництві житла, на

виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне

будівництво, купівлі-продажу житла (квартир); укладати від імені Міністерства

оборони України, та на підставі рішення Міністерства оборони України та за

погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за

кошти суб'єктів господарювання правочини (контракти, договори) спільної

діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення

проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво,

врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир).

Для

виконання цих повноважень Мельнику В.Л. даною довіреністю надано право

підписувати від імені Міністерства оборони України правочини, акти

прийому-передачі, інші документи необхідні для виконання зазначених правочинів

(договорів, контрактів) в тому числі, проводити передачу отриманого житла в

комунальну власність у встановленому законодавством порядку та вчиняти інші

необхідні дії, пов'язані з виконанням повноважень, що надається даною

довіреністю.

Зважаючи

на визначення у договорі №19/05-06/01 його предмету (спільне будівництво

об'єктів шляхом пайової участі сторін) та змісту зобов'язання ТОВ „Балтеко” за

власний рахунок здійснити забудову 100% загальної площі об'єкту з віднесенням

відповідних витрат на проектування та будівництво в рахунок пайового внеску

відповідача, колегія суддів вважає, що обсяг повноважень представника МО

України Мельника В.Л. встановлюється в тій частині довіреності від

09.03.2006р., де йдеться про укладення правочинів про пайову участь у

будівництві житла за кошти суб'єктів господарювання (абз.6-8 довіреності №610

від 09.03.2006р.).

Суд

апеляційної інстанції також відзначає, що перелік угод, які може укладати

представник згідно довіреності №610 від 09.03.2006р., є вичерпним і не

передбачає такого виду угод, як договір про компенсацію паю МО України, а

підставою і умовою їх підписання Мельником В.Л. названа довіреність встановлює

наявність рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту

будівництва МО України.

В

матеріалах справи відсутнє рішення Міністра оборони України та погодження

Департаменту будівництва МО України щодо надання дозволу на укладення від імені

Міністерства оборони України договору про пайову участь у будівництві житла за

кошти суб'єкта господарювання -ТОВ „Балтеко”, а посилання останнього на рішення

„Про надання права замовникам капітального будівництва МО України на

проектування та забудову території військових містечок МО України у м. Одеса”

від 09.11.2004р. не заслуговують на увагу виходячи з надання цим рішенням права

здійснити забудову військового містечка №2 у м. Одесі, Італійський бульвар,1,

Південному управлінню капітального будівництва МО України, а не ТОВ „Балтеко”.

Крім того, Наказом Міністра оборони України №772 від 26.12.2005р. „Про деякі питання

організації будівництва житла” надані Південному УКБ повноваження замовника

будівництва військового містечка №2 у м. Одесі, Італійський бульвар, 1, були

скасовані і єдиним замовником будівництва житла було визначено Міністерство

оборони України.

Таким

чином, апеляційна інстанція зазначає, що умовами спірного договору фактично

передбачено відчуження військового майна, яке є державною власністю.

Згідно

ст. 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”

військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами,

закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового

майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння,

бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство,

технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне,

ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Відповідно

до ст. 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” відчуження

військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені

Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за

результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного

частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є

придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у

повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових

комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за

поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна

визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже,

повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження

військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом,

прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.

На

виконання статті 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах

України” Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1919 від 28.12.2000р.,

якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військовою

майна Збройних Сил. Відповідно до п. 1 Положення про порядок відчуження та

реалізації військового майна Збройних Сил цим Положенням встановлюється порядок

відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими

частинами Збройних Сил.

Пунктом

2 Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

визначено, що відчуження військового майна -це вилучення військового майна із

Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства

(організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного

замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів),

виконавцям робіт, надавачам послуг з метою проведення з ними розрахунків, а

також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та

членів їх сімей.

Реалізація

військового майна в пункті 2 Положення визначена як господарська операція, що

здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами

купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які

передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або

фізичним особам на платній або компенсаційній основі.

Відповідно

до пункту 3 Положення повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на

реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але

не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна

(крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових

комплексів та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у

встановленому порядку.

Крім

того, пункт 12 Положення (в редакції Постанови КМУ                       від 19.05.2005р., чинній

на момент укладення спірного договору) передбачав, що реалізація цілісних

майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого

військового майна здійснюється за процедурою торгів (тендерів), що визначається

Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном.

Отже,

реалізацію спірного майна у 2006 році на момент укладення спірного договору

можливо було здійснювати за процедурою торгів (тендерів), однак, вказаний

порядок реалізації спірного майна не був дотриманий.

До

того ж, як вбачається з Положення про Центральне спеціалізоване будівельне

управління та Положення про філію Центрального спеціалізованого будівельного

управління -„Укроборонбуд”, Центральне спеціалізоване будівельне управління,

якому підпорядкована філія ЦСБУ „Укроборонбуд”, є державною госпрозрахунковою

установою квартирно-будівельного комплексу Збройних Сил України. На думку суду,

ЦСБУ є державним комерційним підприємством в розумінні ст. 74 Господарського

кодексу України, оскільки є юридичною особою установою, яка веде господарську

діяльність на принципах підприємництва та отримує прибуток. При цьому

Положенням про ЦСБУ передбачено, що відчуження засобів виробництва, що є

державною власністю і закріплені за Управлінням, здійснюється за погодженням з

Міністерством оборони України.

Так,

відповідно до п. 5 ст. 75 Господарського кодексу України державне комерційне

підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим

юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне

комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери

управління  якого воно належить, і лише

на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в

інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне

підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим

Кодексом та іншими законами.

Між

тим, як з'ясовано судом, згода органом, до сфери управління якого ЦСБУ входить,

- Міністерством оборони України на відчуження спірного майна філії ЦСБУ

„Укроборонбуд” не надавалась. 

Відтак,

апеляційна інстанція вважає, що договір № 19/05-06//01/1 суперечить чинному

законодавству, зокрема вимогам Закону України „Про правовий режим майна у

Збройних Силах України” щодо порядку відчуження державного майна та ст. 75

Господарського кодексу України.

Таким

чином, вищенаведене та факт укладення вказаного договору неуповноваженою

особою, на думку суду, свідчать про його нікчемність.

Відповідно

до статті 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на

набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є

юридичним фактом та являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного

результату.

Згідно

зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або

більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав

та обов'язків.

Відповідно

до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені

договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог

цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту,

вимог розумності та справедливості.

За

договором купівлі-продажу одна сторона - продавець передає або зобов'язується

передати майно (товар) у власність другій стороні - покупцеві, а покупець

приймає або зобов'язується прийняти майно і оплатити за нього певну грошову

суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Правові

наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені

у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою

недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною

(сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203

Цивільного кодексу України. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені

загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту,

дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності

передбачуваних правових наслідків. Частина 2 цієї статті встановлює, що особа,

яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Як

випливає з частини 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, нікчемним є правочин,

недійсність якого прямо встановлена законом. У цьому разі визнання такого

правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи,

що спірний договір від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1 суперечить чинному

законодавству, і факт укладення цього договору неуповноваженою особою свідчить

про його нікчемність, у суду першої інстанції були відсутні підстави для

визнання його дійсним.

З

урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню, а в задоволенні

позову слід відмовити.

Керуючись

ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія

суддів -

постановила:

Рішення

господарського суду Одеської області від 04.12.2007р. у справі                     №  30-21-1/464-06-12185 скасувати.

В

позові відмовити.

Постанова

апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути

оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом

одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий

суддя                                                 

Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                      Л.І. Бандура

Суддя                                                                     

Л.І. Бойко