Ухвала

від 20.05.2011 по справі 5013/220/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/220/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  С У Д

Кіровоградської області

У Х В А Л А

"20" травня 2011 р.                                                  Справа № 5013/220/11

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Деревінської Л.В.  розглянув справу № 5013/220/11 від 21.02.2011 року

за заявою кредитора - Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Знам'янка Кіровоградської області

до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Росман", м. Знам'янка Кіровоградської області

про банкрутство відсутнього боржника

ПРЕДСТАВНИКИ:

від кредитора - участі не брали;

від боржника - участі не брали.

                                                       В С Т А Н О В И В:

Кредитор звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство щодо відсутнього боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Росман" з причин неспроможності останнього сплатити заборгованість по податковому боргу по штрафним (фінансовим) санкціям по податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 1190 грн.

Ухвалою від 21.02.2011 року господарський суд порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Росман".

Згідно облікової картки станом на 31.12.10 р. за товариством з обмеженою відповідальністю "Росман" рахується заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям в сумі 1190 грн.

Згідно із ст. 1 Закону, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, за приписами Закону про банкрутство, боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п.п. 1.1, 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 8 Податкового кодексу України встановлено загальнодержавні та місцеві податки і збори. Перелік цих податків і зборів міститься в статтях 9 та 10 цього Кодексу. Відповідно до п. 9.4 ст. 9 та п. 10.5 ст. 10 названого Кодексу, установлення загальнодержавних та місцевих податків і зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

За змістом ст.ст. 111, 113, 129 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції та/або пеня є мірою фінансової відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Виходячи з аналізу наведених норм, законодавство не відносить суми пені та штрафу (штрафні санкції), що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 1 Закону до складу грошових зобов'язань боржника, тобто цивільно-правових зобов'язань боржника, не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).

Відповідно до п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193 у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство  суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо.  

Проте кредитори з такими вимогами, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону (у даному випадку ч. 5 ст. 52 Закону) вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

При цьому суд враховує те, що положення ст. 52 Закону, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вищевказаного загального правила.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг боржника по штрафним (фінансовим) санкціям по податку на прибуток (доходи) приватних підприємств становить 1190 грн., згідно податкових повідомлень - рішень № 0000311510/0 від 20.08.2010 р. та № 0000701510/0 від 15.11.10 р.

Отже, грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника становлять виключно штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Таким чином, вказана заборгованість боржника перед бюджетом не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Вказану правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 11.01.2011р. у справі № П29/2139-10, від 18.01.2011р. у справі № Б24/221-10, від 02.02.2011р. у справі № 23/68.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з частиною першою зазначеної статті заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер. Проте, згідно із абз. 8 ст. 1 Закону безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника .

За Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.

Згідно ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Однак, ініціюючим кредитором не надано відповідних доказів безспірності  грошових вимог до боржника в розумінні Закону.

Керуючись ст. 5 Закону і ст. 4-1 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 7, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4-1, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

                                                       У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 5013/220/11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Росман" (код ЄДРПОУ 34611503) припинити.

2. Вважати закінченою дію мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, введеного ухвалою суду від 21.02.2011 року про порушення провадження у справі.

3. Скасувати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів в частині заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Росман" відчужувати у будь-який спосіб належні боржнику на праві власності основні засоби та вчиняти дії щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, застосовані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 21.02.2011 року.

4. Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

5. Примірники цієї ухвали направити кредитору, боржнику, сектору з питань банкрутства у Кіровоградській області Державного департаменту з питань банкрутства, Головному управлінню статистики у Кіровоградській області, Знам'янському міськрайонному суду, відділу ДВС Знам'янського міськрайонного управління юстиції, виконкому Знам'янської міської ради для державного реєстратора.

         Суддя                                                                     Л. В. Деревінська