Рішення

від 25.06.2011 по справі 5005/5087/2011-5023/3532/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5005/5087/2011-5023/3532/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2011 р.                                                            Справа № 5005/5087/2011-5023/3532/11

вх. № 3532/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача -  не з"явився;

відповідача- не з"явився;          

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м. Дніпропетровськ           

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання Економ-Сервіс", м. Харків   

про стягнення 377 164,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Дизельний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з  відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання Економ-Сервіс", 350 000,00 грн. основного боргу, 3 861,36 грн. 3% річних, 13 650,00 грн. інфляційних витрат, 9 653,43 грн. процентів за неправомірне користування коштами та судових витрат,  обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 193 від 02.11.10 р. не виконав свої зобов"язання щодо поставки товару та не повернув грошові кошті.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 червня 2011 р.

В судовому засіданні 01 червня 2011 р. було оголошено перерву до 10 червня  2011р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 червня 2011 р. було відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та розрахункові рахунки відповідача .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня  2011р. було відкладено розгляд справи на 20 червня 2011 р.

17 червня 2011 р. позивач надав до суду заяву, в якій зазначив, що під час розгляду справи відбулись зміни у назві позивача та від 19.05.11 р. підприємство має назву Публічне акціонерне товариство "Дизельний завод", м. Дніпропетровськ, в підтвердження чого надав витяг з ЄДРПОУ та свідоцтво про реєстрацію.

17 червня 2011 р. відповідач надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк.

20 червня 2011 р. позивач надав до суду зміни до позовної заяви, в яких просить суд стягнути з відповідача  369 880 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 28 672 грн. пені, 1 750 грн. штрафу та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача надав додаток до уточнених позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача 350 000,00 грн. - суму основного боргу, інфляційних в сумі 19 880,00 грн., 3% річних в сумі 5 961,00 грн. Разом з тим, позивач відмовляється від заявленої раніше у змінах до позовної заяви суми стягнення пені та штрафу

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.   

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 червня  2011р. було відкладено розгляд справи на 25 червня 2011 р.  Здійснено заміну сторони її правонаступником: Відкрите акціонерне товариство "Дизельний завод", м. Дніпропетровськ, Публічним акціонерним товариством "Дизельний завод", м. Дніпропетровськ .

22 червня 2011 р. позивач надіслав до господарського суду Харківської області заяву- факсограмму вих. № 31-1103 від 21.06.11 р., в якій просив суд стягнути з відповідача 350 000 грн. основного боргу, 23 030 грн. інфляційних витрат, 6 265,48 грн. 3% річних та судові витрати.

Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог, суд не приймає її до розгляду, оскільки позивачем не було надано доказів направлення заяви про збільшення позовних вимог відповідачу.

Пунктом 14 Інформаційного листа ВГС України від 12.03.2009р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що з огляду на визначені законом засади рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності (відповідно статті 4 і 4 ГПК України) господарський суд повинен вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу одержали можливість ознайомитися з відповідними заявами (клопотаннями), повідомити свої доводи та можливі заперечення щодо них і за необхідності подати суду додаткові докази.

Представники сторін у призначене судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справі повідомлені були належним чином.

          Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

                    Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

02 листопада 2010 р. між Відкритим акціонерне товариство "Дизельний завод", м. Дніпропетровськ, (позивач) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання Економ-Сервіс" (відповідач) був укладений договір поставки № 193 (далі - договір), у відповідності до умов якого відповідач зобов"язався передати у власність позивача товар згідно специфікацій до договору, а позивач, в свою чергу, прийняти  та оплатити його на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка  товару здійснюється в строк і на умовах поставки, вказаних в специфікації. Пунктом 5.7 договору передбачено, що оплата товару здійснюється по кількості товару, вказаному  у рахунку кожної конкретної специфікації до договору, на підставі рахунків, виставлених відповідачем на умовах платежу, вказаних у специфікаціях до договору. Пунктом 11.3 договору передбачений строк його дії, а саме договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до виконання своїх зобов"язань.

Сторони до договору уклали специфікацію № 1 від 02.11.10 р., відповідно до якої умови оплати: 50% передплати/ 50% протягом 10 календарних днів з моменту поставки, та строк поставки- протягом 5-ти календарних днів від дати 50% попередньої оплати.

Відповідачем був виставлений до оплати позивачу рахунок № 305 від 08.11.10 р. на загальну суму 350 000,00 грн.

На виконання умов договору позивачем були перераховані грошові кошти передплати на суму 350 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 35 від 08.11.10 р. та № 65 від 11.11.10 р.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк поставки товару- протягом 5-ти календарних днів від дати 50% попередньої оплати.

Таким чином, відповідач грошові кошти отримав, проте товар не поставив.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до відповідача з вимогою поставити товар, відповідно до якого була здійснена передплата.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та поставку не здійснив.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків поставки товару, він на вимогу позивача повинен повернути перераховані грошові кошти протягом 3-х банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 0118 від 18.01.11 р. про повернення грошових коштів передплати протягом 3-х банківських днів.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов"язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 350 000,00 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 693 ЦК, у випадку якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а також приймаючи до уваги звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення грошових коштів передплати, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 350 000,00 грн. попередньої оплати за поставку товару , належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахування інфляційних в сумі 19 880,00 грн. та 3% річних в сумі 5 961,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було вже вищезазначено, згідно з п. 9.3 договору, відповідач повертає грошові кошти передплати протягом 3-х днів з моменту отримання вимоги, та судом з"ясовано, що позивач направив вимогу № 0118 від 18.01.11 р. про повернення коштів 04.06.11 р., проте позивачем заявлені періоди нарахування річних та інфляційних - з 12.11.10 р. по 10.06.11 р. та з 16.11.10 р. по 10.06.11 р., тобто до направлення вказаної вимоги.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними нарахування інфляційних витрат та 3% річних  за вказані періоди, оскільки на той період ще не було прострочення виконання грошового зобов"язання з боку відповідача, тому дійшов висновку про відмову в задоволенні 19 880,00 грн. інфляційних витрат та  3% річних в сумі 5 961,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. .  

Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст.  526, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49,  ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання Економ-Сервіс", м. Харків (61142, м. Харків, вул. Тимурівців, буд. 29-г, кв. 40, р/р № 26007060250793 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанку", м. Харків, МФО 305589, код ЄДРПОУ 36033051) на користь  Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м. Дніпропетровськ (50106, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34, р/р № 26003000112062 у філії АТ "Укрексімбанку" в м. Кривий Ріг, МФО 305589, код 00190957)  350 000,00 грн. - суми основного боргу, 3 500,00 грн.  державного мита   та 219,77  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні   інфляційних в сумі 19 880,00 грн. та 3% річних в сумі 5 961,00 грн.  відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.    

Суддя                                                          Смірнова О.В.

 Повний текст рішення підписано 30 червня  2011 року.