Постанова

від 20.06.2011 по справі 5008/300/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5008/300/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

20.06.11                                                                                           Справа  № 5008/300/2011

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Зварич О.В.,

                                                    Юрченка Я.О.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача –не з'явився

від відповідача (скаржник) –не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карпати-М», вих.№77 від 19.05.2011 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 10.05.2011 року (підписане 16.05.2011 року, суддя Мокану В.В.

у справі № 5008/300/2011

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Скан Тек», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карпати-М», м.Мукачево

про стягнення 3150 грн. штрафу за порушення умов договору

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.05.2011 року по справі №5008/300/2011 позов ТзОВ «Скан Тек»задоволено, стягнено з ТзОВ «Транс-Карпати-М»на користь ТзОВ «Скан Тек»3150 грн. штрафу.

Суд враховуючи умови договору №27/05/10 від 27.05.2010 року, укладеного між сторонами, договір-заявку №12/11/10 від 12.11.2010 року, лист контролю надійності перевізника (відвантаження) та положення ст.920, 926 ЦК України, Статуту автомобільного транспорту УРСР, прийшов до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за подачу під завантаження транспортного засобу, який не відповідає умовам заявки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Транс-Карпати-М»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 10.05.2011 року по справі №5008/300/2011, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що у транспортних документах, а саме у подорожньому листі відсутні будь-які записи позивача щодо встановлених ним подій, чим порушено ст.158 Статуту автомобільного транспорту УРСР. Поряд з цим, на думку скаржника, господарським судом безпідставно взято до уваги лист контролю перевізника, оскільки такий зі сторони позивача складено комірником, а зі сторони відповідача водієм, який не уповноважувався на складання такого документу. Разом з тим, апелянт вказує, що автотранспортний засіб відповідача подавався під загрузку засобів гігієни, а відтак, на його думку, запах не міг зашкодити вказаному вантажу.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Від позивача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить про розгляд апеляційної скарги за відсутності свого представника.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Поряд з цим, від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вих.№16-06 від 08.06.2011 року), в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін. Зокрема, зазначає, що відповідач подав під завантаження автомобіль, проте під час огляду вантажного відсіку перед завантаженням в присутності водія виявлено сторонній різкий запах у причепі, про що складено лист контролю надійності перевізника. Крім того, звертає увагу суду, що посилання скаржника на те, що позивачем у транспортних документах не внесено записи щодо встановлених позивачем подій, чим порушено ст.158 Статуту автомобільного транспорту УРСР не заслуговує на увагу суду, оскільки основним перевізним документом при перевезеннях по Україні є товарно-транспортна накладна, а при міжнародних перевезеннях - СМR, проте такий документ не був виданий, так як машина завантажена не була. Одночасно, позивач відзначає, що вантаж, який мав бути перевезений відповідачем –це гігієнічні засоби, які вбирають у себе запах.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2010 року між ТзОВ «Скан-Тек»(в тексті договору –клієнт) та ТзОВ «Транс-Карпати-М»(в тексті договору –перевізник) укладено договір № 27/05/10 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, відповідно до умов якого відповідач (перевізник) зобов'язувався подавати транспортні засоби для здійснення перевезення у технічно справному стані та відповідно до вимог, зазначених у заявці.

Пунктом 10.3 вказаного договору встановлено, що факсимільні копії договорів і заявок мають силу оригіналу.

12.11.2010 року сторонами підписано договір-заявку № 12/11/10 (факсимільним зв'язком) на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якого відповідач зобов'язувався подати 17.11.2010 року до завантаження автомобіль для перевезення вантажу –засобів гігієни по маршруту Бориспіль (Україна) (Romani). Вимоги до транспортного засобу викладені у п. 2 договору-заявки, яким, зокрема, наголошено на відсутності у вантажному відсіку різких запахів. Вартість перевезення становить - 10500 грн.

У п.1.1 договору перевезення від 25.05.2010 року визначено терміни, які вживаються у даному договорі, зокрема у вказаному пункті передбачено, що зрив перевезення -  це подача під завантаження транспортного засобу, який не відповідає умовам заявки чи в несправному стані.

Згідно із п.13 договору-заявки №12/11/10 від 12.11.2010 року за зрив, за недоставляння вантажу до місця розвантаження, за відмову від перевезення після підтвердження заявки перевізник сплачує штраф у розмірі 30 % від вартості плати за перевезення.

Факт підписання договору-заявки відповідачем не заперечується.

Як зазначає позивач, обстеженням поданого відповідачем 17.11.2010 року під завантаження автомобіля РЕНО АО 4403 АС встановлено факт недотримання перевізником вимог до транспортного засобу, викладених клієнтом у договорі–заявці від 12.11.2010 року. Листом контролю надійності перевізника (арк. справи 20), складеним товаровідправником за участю водія автомобіля державний номер АО 4403 АС/АО 1575 ХХ, підтверджено наявність стороннього різкого запаху у причепі, що призвело до відмови від використання автомобіля. Вказаний лист контролю підписано водієм без зауважень.

Враховуючи наведене, умови договору № 27/05/10 від 27.05.2010 року та договору-заявки №12/11/10 від 12.11.2010 року, позивач пред'явив відповідачу претензію №123-11 від 26.11.2010 року, з вимогою сплати суми штрафу в розмірі 30% від плати за перевезення, що становить - 3150 грн. Зазначена претензія отримана ТзОВ «Транс-Карпати-М»- 06.12.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 23).

Поряд з цим, ТзОВ «Скан-Тек»направляв відповідачу вимогу від 21.01.2011 року про сплату суми штрафу –3150 грн.

Проте, штраф відповідачем не оплачено.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 908 Цивільного кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст.909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи наведене, судом першої інстанції відзначено, що за відсутності нормативно встановленої відповідальності за подачу транспортного засобу, який не відповідає умовам заявки, узгодження сторонами спору такої умови як стягнення штрафу при укладенні договору є правомірним.

Посилання скаржника на те, що сторони неналежно оформили факт невідповідності поданого під завантаження автомобіля умовам заявки не заслуговують на увагу суду, так як в матеріалах справи наявний підписаний представником вантажовідправника і водієм автомобіля лист контролю надійності перевізника, який, як відзначено господарським судом, за своєю суттю є актом, укладеним за участю перевізника.

Разом з тим, слід зазначити, що повноваження водія представляти перевізника вбачаються з п. 13-6 договору-заявки, згідно якого перевізник в особі водія являється експедитором.

Одночасно, слід зазначити, що в Статуті автомобільного транспорту УРСР відсутні вимоги щодо складання сторонами документа про підтвердження подачі непридатного для перевезення автомобіля. Відповідно до ст. 158 Статуту автомобільного транспорту УРСР „обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми. Перелік обставин, що підлягають засвідченню записами в товарно-транспортних документах, форми актів і порядок їх складання встановлюються Правилами”. Проте, норми Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не розповсюджуються на перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно, зазначаючи, що питання оформлення допущеного відповідачем порушення нормативно не врегульовано, враховуючи наявність підпису водія у листі контролю надійності перевізника, вказує, що доведеним є факт невиконання перевізником вимог до транспортного засобу, викладених у договорі-заявці.

Разом з тим, судом правомірно відхилено посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності, з огляду на положення ст. 926 ЦК України, ст.ст. 165, 166, 167 Статуту автомобільного транспорту УРСР, якими встановлено, що претензії про сплату штрафів автотранспортному підприємства або організації можуть бути пред'явлені протягом 45 днів; для розгляду заявленої претензії про сплату штрафу автотранспортному підприємству надається 45 днів; позови пред'являються у двохмісячний строк з дня одержання відповіді автотранспортного підприємства або організації або з дня закінчення строку, встановленого для відповіді та беручи до уваги надіслання позивачем 02.12.2010 року на адресу відповідача претензії про сплату штрафу, строк відповіді на яку закінчився 16.01.2011 року, а також те, що позовна заява ТзОВ «СканТек»вих.№ 06-02 від 15.02.2011 року надіслана останнім на адресу суду згідно поштового штампу на конверті - 14.03.2011 року, тобто в межах передбаченого статутом строку звернення з позовом.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,                                                         

                                                      постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.05.2011 року по справі №5008/300/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карпати-М»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                                                                   Якімець Г.Г.

Судді:                                                                                                           Зварич О.В.

Юрченко Я.О.