Постанова

від 01.07.2011 по справі 4/145-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/145-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2011 р.                                                           Справа № 4/145-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                    Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського  апеляційного господарського суду апеляційні скарги прокурора м. Вінниці, Вінницької міської ради на  рішення  господарського суду Вінницької області від 12.04.11 р. у справі № 4/145-10

за позовом заступника прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради

до  приватного підприємства "Аміго"

про припинення права користування земельною ділянкою і знесення торгово-посадочного комплексу

за участю представників:

прокурора - не з'явився,

позивача - Федчишин В.А.,

відповідача -  Дудчик О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся з позовом до Приватного підприємства "Аміго" про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,0040 га для комерційного використання, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе (зуп. трол. "вул. Чехова" напрямок у житловий маси "Тяжилів") за ПП "Аміго" і знесення торгово-посадочного комплексу розміщеного на земельній ділянці площею 0,0040 га, за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе (зуп. трол. "вул. Чехова" напрямок у житловий маси "Тяжилів") за рахунок ПП "Аміго".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.04.2011 року (суддя  Білоус В.В.) п.9 договору оренди земельної ділянки від 29.01.2009 р. між Вінницькою міською радою і приватним підприємством "Аміго",  зареєстрованим у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі" в Державному реєстрі земель 04.06.2009 р. за № 040900300067, в частині висловів: "...з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою." і "...та діє до 11.11.2009 р." визнано недійсним. У задоволенні позовних вимог про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,0040 га для комерційного використання, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе (зуп. трол. "вул. Чехова" напрямок у житловий масив "Тяжилів") за ПП "Аміго" і знесення торгово -посадочного комплексу розміщеного на земельній ділянці площею 0,0040 га, за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе (зуп. трол. "вул. Чехова" напрямок у житловий масив "Тяжилів") відмовлено.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав, що договір оренди земельної ділянки від 29.01.2009 року діяв до 04.06.2011 року, оскільки початок строку його дії слід відраховувати з моменту його державної реєстрації, яка була проведена 04.06.2009 року й Вінницька міська рада в строк, що визначений в ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не зверталась до відповідача з письмовими запереченнями щодо поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах. Своє рішення суд першої інстанції в цій частині нормативно обґрунтував, зокрема положенням ст. 18, ст. 20 Закону України "Про оренду землі". Окрім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність зі сторони прокурора та позивача порушень відповідачем вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України.  

Прокурор та позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодились та подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційні скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. Прокурор, зокрема вказує, що відповідачем не виконано п. 6 рішення Вінницької міської ради № 2654 від 25.12.2009 року, не враховано, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, так як термін дії договору оренди закінчився; відповідачем було допущено значні відхилення від погоджених архітектурних та конструктивних рішень встановленої малої архітектурної форми; судом не надано належної оцінки акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, в якому встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів; суд вийшов за межі позовних вимог без клопотання про це заінтересованої сторони.

Відповідач надав відзив на апеляційні скарги, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Представник Вінницької міської ради в суді апеляційної інстанції з викладених у апеляційній скарзі підстав її підтримав, просив рішення суду скасувати і винести нове рішення про задоволення позову.

Прокурор на розгляд апеляційної скарги не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, хоча про місце, день та час судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача підтримав свій відзив на апеляційні скарги та просив апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Розглянувши апеляційні скарги та відзив на них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 12.04.2011 року слід залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення, виходячи з наступного.

Суб'єктом права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст. 80 Земельного кодексу України), що також резюмується ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Стаття 4 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначені підстави припинення договору оренди землі, в тому числі в разі закінчення строку, на який договір оренди землі був укладений.

Разом з тим, в ч. 3 ст. 33 цього ж Закону зазначено, що при наявності двох обставин: продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, та при відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, договір оренди підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідно органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди. При цьому, згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування оформлюються у вигляді рішень.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Вінницької міської ради від 11.11.2008 р. № 2148 з додатком № 1 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок і укладення з ПП "Аміго" договорів оренди земельних ділянок терміном на 1 рік за умови укладення інвестиційної угоди і благоустрою територій, на яких розташовані торгово-посадочні комплекси, в тому числі по вул. Немирівське шосе (зуп. трол. "вул. Чехова" напрямок у житловий маси "Тяжилів"), площею 0,0040 га для комерційного використання (обслуговування торгово-посадочного комплексу).

На підставі вказаного рішення, позивачем, як орендодавцем, і відповідачем, як орендарем, 29.01.2009 р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0040 га, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе (зуп. трол. "вул. Чехова" напрямок у житловий маси "Тяжилів") для комерційного використання з виділенням в натурі строком на один рік з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою і набуває чинності з  дня його державної реєстрації та діє до 11.11.2009 р. (а.с. 12-15).

У пункті 39 договору оренди також вказано, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

04.06.2009 р. вказаний договір оренди був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі" й цього ж дня сторонами за договором було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 16).

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що на підставі аналізу змісту положень ст. ст. 18, 20, 31 Закону України "Про оренду землі", п. 9, п. 39 договору оренди земельної ділянки моментом, з якого між сторонами виникають відповідні правовідносини по оренді земельної ділянки є момент державної реєстрації договору, а тому річний строк дії договору від 29.01.2009 року розпочав свій перебіг з 04.06.2009 року й закінчив, відповідно 04.06.2010 року, тому укладати новий договір та повторно проводити його державну реєстрацію відповідно до п. 6 рішення Вінницької міської ради № 2654 від 25.12.2009 року –не було потреби.

За змістом п.9, 9.1 договору оренди, по закінченні його терміну, орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово другу сторону про бажання продовження дії договору на новий термін за два місяці до його закінчення.

Указані положення договору оренди містять вказівку на граничний строк для звернення орендаря до міськради з клопотанням про продовження дії договору. Такий граничний строк (за два місяці до завершення дії договору) ПП "Аміго" не порушено, адже останнє звернулось з відповідним клопотанням 30.09.2009 року, тобто більше, а ніж за дев'ять місяців до закінчення строку договору оренди.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", поновлення договору оренди після закінчення строку його дії можливе лише при сукупній наявності визначених в ній умов: продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку оренди та відсутність письмового заперечення орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди.

З урахуванням клопотань суб'єктів господарювання, про що вказано в рішенні Вінницької міської ради № 2654 від 25.12.2009 року, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо наявності волевиявлення ПП "Аміго" на продовження з позивачем орендних правовідносин щодо спірної земельної ділянки, а факт продовження користування земельною ділянкою сторонами не заперечувався, у зв'язку з чим і виник спір про припинення права користування землею.

Указані обставини свідчать про продовження дії договору оренди на новий строк, тобто до 04.06.2011 року, а тому посилання прокурора та Вінницької міської ради на п. 34 ст. 26 , п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. 417 ЦК України є недоречним.

З цих же підстав, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дав вірну оцінку рішенню Вінницької міської ради № 2603 від 27.11.2009 р. про укладення угод про розірвання договорів оренди, оскільки згідно змісту ст. 651, 652, 653 ЦК України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору можливе лише в період строку його дії.

Враховуючи вищевикладене, зокрема висновок суду про продовження дії договору оренди земельної ділянки від 29.01.2009 року, прийняття Вінницькою міською радою рішення № 2654 від 25.12.2009 року про повторне укладення з ПП "Аміго" договорів оренди земельних ділянок  відповідно до умов інвестиційної угоди, внесення прокурором протесту на вказане рішення та задоволення  такого протесту  й відповідно скасування п. 7 додатку до рішення Вінницької міської ради № 2654 від 25.12.2009 року не впливало на спірні правовідносини, оскільки не припиняло їх в частині права ПП "Аміго" на оренду спірної земельної ділянки станом на момент винесення судом першої інстанції рішення у даній справі.

У рішенні позивача № 2148 від 11.11.2008 р. правомірно вказано про укладення договорів оренди з відповідачем на один рік без зазначення конкретних дат, а тому, з урахуванням норми, що міститься в ч. 1 ст. 648 ЦК України, суд першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 203,ч. 1 ст. 215 ЦК України, реалізувавши своє право визначене в п. п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, прийшов до вірного висновку про те, що положення п. 9 договору оренди земельної ділянки від 29.01.2009 року в частині висловів: "...з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою." і "...та діє до 11.11.2009 р." слід визнати недійсним.

При цьому, реалізація судом свого права, визначеного в п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України не перебуває в залежності від наявності чи відсутності клопотання заінтересованої сторони про вихід за межі позовних вимог, у зв'язку з чим відповідні доводи прокурора та апелянта в апеляційних скаргах не заслуговують на увагу.

Звертаючись до відповідача з позовною вимогою про знесення торгово-посадочного комплексу, прокурор нормативно обґрунтував свій позов положенням ч. 1, ч. 4 ст. 376, ст. 417 ЦК України та вказує на виявлення значних відхилень від погоджених архітектурних та конструктивних рішень встановленого ПП "Аміго" торгово-посадочного комплексу.

Відповідно до ч. 1 , ч. 4  ст. 376 ЦК України, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи зміст попередження від 31.05.2010 р. № 09-01-03-13021 (а.с.24), акт комісії за червень 2010 р. (а.с.25), якими прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги в частині знесення торгово-посадочного комплексу, суд першої інстанції з урахуванням змісту п.7, 8, підп. 15 п. 5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 р. № 1434, ст. 2 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", п.3, підп. 6 п. 4, підп. 1, 12 п. 5 Положення про інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях м. Києві і м. Севастополі, на думку колегії суддів, з урахуванням положення, що міститься в ч. 1 ст.43 ГПК України, суд першої інстанції дав вірну оцінку вказаним доказам, як неналежним, оскільки такі докази здобуті неналежним суб'єктом та в порушення порядку, визначеного нормативними актами, зазначеними судом першої інстанції.

Окрім того, як встановлено апеляційним судом із змісту вказаного вище попередження, Управлінням містобудування і архітектури Вінницької міської ради виявлено значне відхилення від погоджених архітектурних та конструктивних рішень встановленої малої архітектурної форми. Отже, позивачем підтверджується наявність погоджених архітектурних та конструктивних рішень при спорудженні МАФ, проте, вказані докази не містять фактичних обставин в підтвердження допущення істотного порушення позивачем Державних будівельних норм і правил при спорудженні МАФ. Прокурор та позивач не надали таких доказів під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій. Будь-який висновок експерта з цього приводу у матеріалах справи відсутній.

Згідно п.4.1, 4.9 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.12.2000 р. № 945/5166 не вимагаються отримання дозволу на виконання будівельних робіт з поточного ремонту будівель та споруд без зміни призначення приміщень, а також будівельні роботи з будівництва тимчасових будівель та споруд, зведення яких не потребує виконання робіт з улаштування фундаменту, який згідно будівельних норм і правил для кожної місцевості в залежності від промерзання ґрунту, інших обставин може бути різний, щоб вважатися фундаментом.

Суд першої інстанції при оцінці поданих прокурором та позивачем доказів, на підставі ч. 1 ст. 43 ГПК України, дійшов вірного висновку про те, що стороною позивача не надано належних, достовірних та достатніх доказів у підтвердження існування об'єктивних ознак складу цивільного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 376 ЦК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду Вінницької області від 12.04.2011 року у справі № 4/145-10 залишити без змін, апеляційні скарги прокурора м. Вінниці та Вінницької міської ради - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.