Ухвала

від 07.07.2011 по справі 32/17-2011-1176

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про  повернення заяви про порушення провадження

у справі про банкрутство

"07" липня 2011 р.

№ 32/17-2011-1176

Суддя  Грабован Л.І.,  розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Одеса;

до боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про  визнання банкрутом   

ВСТАНОВИВ:   

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, посилаючись на наявність заборгованості в сумі 406 477,28 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно із ст. 47 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана до господарського суду громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Оскільки ст. 47 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не встановлює особливостей щодо документів, які мають бути додані до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця, при поданні заяви про порушення справи слід керуватись загальними положеннями встановленими ч.3 ст. 6 та ч.ч. 7,8 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Частиною 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Станом на 04.07.2011р. (дата подання заяви про порушення справи) сума у триста мінімальних розмірів заробітної плати згідно ст. 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” (№2857-VI від  23.12.2010р.) складала 288 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржник –це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неплатоспроможність боржника –це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; кредитором вважається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Стаття 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлює, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Крім того, відповідно до ч.ч. 7,8 Закону заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; докази обґрунтованості вимог кредитора; інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора. До заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Таким чином, для порушення справ про банкрутство кредитор зобов’язаний надати суду докази наявності заборгованості боржника у сумі не менше 288 000,00 грн., які складаються з основного боргу, були пред’явлені до виконавчої служби та не були задоволені протягом трьох місяців.

Однак, заявником не надано суду доказів, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а саме докази перерахування грошового займу боржника та його прийняття; доказів неможливості погашення вказаного боргу та безспірності вимог кредитора, а саме рішення суду, яким розглядав спір між сторонами, докази відкриття виконавчого провадження за таким рішенням та докази неможливості його виконання потягом трьох місяців.

Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство за відсутності доказів щодо без спірності вимог кредитора до боржника.

Вказана правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2011р. по справі №32/129-10-4924.

У частині 27 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику у справах про банкрутство” №15 від 18.12.2009р.зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов’язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”.

Враховуючи викладене, заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає поверненню заявнику, оскільки у заяві про порушення справи не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги та не додано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги, не додано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Також суд звертає увагу заявника, що згідно ч.2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, тоді як додані до заяви документи не засвідчені належним чином та не можуть розглядатись як належні докази.

Керуючись п. 3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1.Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 повернути заявнику без розгляду.

2.Матеріали заяви з додатком надіслати заявнику.

3.Видати заявнику довідки для повернення коштів з Державного бюджету України відповідно до ч. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Постановою  Кабінету Міністрів України з наступними змінами від 13.04.2007 р. N 627, та п.2 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993р. N 7-93.

Додаток: заява про порушення справи про банкрутство на 3-х арк. з додатком на 12-ти арк.

Суддя                                                                                 Грабован Л.І.