Рішення

від 11.07.2011 по справі 5013/1031/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/1031/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "11" липня 2011 р.Справа № 5013/1031/11

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1031/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів", м. Городок Львівська область  

до відповідача: дочірнього підприємства "Полімерсевіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазифікація Південь", м. Кіровоград     

про стягнення  8 123,94 грн.  

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 8 123,94 грн.

Свої вимоги позивач з посиланням на ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 13, 14, 526 Цивільного кодексу України в позові обґрунтовує тим, що на підставі усної домовленості між сторонами згідно з видатковою накладною № РК КР-0089 від          10.06.08 р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 10 498,75 грн., за який останній розрахувався лише частково. Вказане є підставою пред'явлення позивачем позову до господарського суду.

Представник позивача у судовому засіданні участі не брав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, що підтверджується підписом повноважного представника товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" на судовому повідомленні про наступне засідання від 04.07.11 р. (а.с. 31).

Відповідач також участі в судовому засіданні не брав, вимог суду не виконав, письмових заперечень або будь-яких пояснень по суті спору суду не надав.

Поштова кореспонденція господарським судом направлялась на адресу відповідача, зазначену позивачем у позові та вказану у довідці Головного управління статистики у Кіровоградській області № 14-75-18 від 22.06.11 р. (а.с. 19), а саме: м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 75, кв. 14, однак повернулась до суду з поштовою відміткою про невручення, у зв'язку з відсутністю підприємства за вказаною адресою (а.с. 18, 32).

Оскільки інші відомості про місцезнаходження відповідача у господарського суду відсутні, господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, господарський суд встановив наступне.

За твердження позивача, товариством з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" (далі - Продавець) на підставі довіреності на одержання товару серії ЯОМ № 310427 від 10.06.08 р. та видаткової накладної № РК КР-0089 від 10.06.08 р. поставлено дочірньому  підприємству "Полімерсевіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазифікація Південь" (далі - Покупець) трубу SDR 21 110х 5,3 питтєва (товар) на загальну суму 10 498,75 грн. (а.с. 8-9).

Позивач зазначає, що відповідач поставлений товар оплатив частково в сумі                            2 374,81 грн., про що вказано позивачем в розрахунку заборгованості (а.с. 14).

Фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару, вказаного в  накладній від 10.06.08 р. № РК КР-0089

Правовідносини поставки регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором  купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання вимог статті 530 Цивільного кодексу України позивачем 23.12.10  р. на адресу відповідача направлено вимогу № 601/3 про сплату заборгованості на суму                         8 123,94 грн. (а.с.10).

Так як за доводами позивача, Покупцем заборгованість в сумі 8 123,94 грн. сплачена не була, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарський суд дослідивши обставини справи, перевіривши їх наданими позивачем у справі доказами, дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, враховуючи наступне.

Господарським судом встановлено, що відповідно до банківської виписки від               10.06.08 р., дата якої співпадає з датою поставки Продавцем товару згідно видаткової накладної № РК КР-0089 від 10.06.08 р., відповідачем на рахунок позивача перераховано кошти в розмірі 10 498,75 грн.  з призначенням платежу: за трубу sdr 21 110*5,3 питна зг. рах. ек-0000208 від 09.06.08 р. ПДВ 1749,79 (а.с. 21).

Тобто, з наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідач єдиним платежем від 10.06.08 р. повністю розрахувався за поставлений позивачем за видатковою накладною № РК КР-0089 від 10.06.08 р. товар в сумі 10 498,75 грн.

Відповідно до норм ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач, в супереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не довів належними доказами у справі про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 8 123,94  грн., що виникла на підставі видаткової накладної № РК КР-0089 від 10.06.08 р.

Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 20.10.07 р. по 30.06.11 р. (а.с. 23), на який посилався позивач в ході судового розгляду справи, не є належним та допустимим доказом існування у відповідача заявленої позивачем до стягнення заборгованості в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, зазначений акт відповідачем не підписаний.

Заборгованість ж відповідача, що виникла на підставі інших видаткових накладних, датованих 2007 роком, не є предметом розгляду пред"явленого позивачем позову. При  цьому, позивач не позбавлений права звернутися до господарскього суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості в загальному порядку.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає безпідставними вимоги позивача, правові підстави для задоволення позову з підстав, викладених у позові, відсутні.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача і не стягуються.

Керуючись ст.ст. 33-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                                 ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

Суддя                                                                                               Л.С. Коротченко