Постанова

від 18.03.2011 по справі 2а-8341/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-8341/10/2670

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 18 березня 2011 року           16:55           № 2а-8341/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача:                     Козира М.І.;

Косигіна М.І.;

відповідача:                     Мартинюка Ю.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Нікоіл Трейд”

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И:

31 травня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Нікоіл Трейд” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Нікоіл Трейд”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19 березня 2010 року №0007362303/2 та №0007372303/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2010 року по справі №2а-8341/10/2670 позовну заяву ТОВ “Нікоіл Трейд” залишено без руху у зв'язку не доданням до позовної заяви копій всіх документів, що приєднуються в якості додатків, та встановлено строк для усунення недоліків до 29 червня 2010 року.

23 червня 2010 року позивач усунув недоліки шляхом подання копій необхідних документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-8341/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13 серпня 2010 року.

В судовому засіданні 13 серпня 2010 року суд оголосив перерву до 15 жовтня 2010 року.

В судовому засіданні 15 жовтня 2010 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив доповнити раніше заявлені позовні вимоги вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03 червня 2010 року №0007362303/3; від представників сторін надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів; суд ухвалив зупинити провадження у справі до 17 грудня 2010 року.

17 грудня 2010 року суд задовольнив клопотання сторін про зупинення провадження у справі для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом та зупинив провадження у справі до 21 січня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

28 лютого 2011 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій додатково просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03 червня 2010 року №0007362303/3 та №0007372303/3.

В судовому засіданні 03 березня 2011 року оголошено перерву до 18 березня 2011 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 18 березня 2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19 березня 2010 року №0007362303/2 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення абзацу другого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Нікоіл Трейд” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 122 102,00 грн., в тому числі за основним платежем –81 401,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –40 701,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19 березня 2010 року №0007372303/2 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за  порушення пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Нікоіл Трейд” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 152 625,00 грн., в тому числі за основним платежем –101 750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –50 875,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2010 року №0007362303/3 та №0007372303/3 аналогічного змісту.

Податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2010 року №0007362303/2, №0007372303/2, від 03 червня 2010 року №0007362303/3 та №0007372303/3 прийняті на підставі висновків акта від 16 жовтня 2009 року №1820/23-03/346185509 “Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікоіл Трейд” код за ЄДРПОУ 34618509 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.09.06 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 28.09.06 по 31.03.09.” (далі по тексту –Акт перевірки).

Підставою для визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 101 750,00 грн. в Акті перевірки визначено два епізоди порушення.

По першому епізоду порушення в Акті перевірки встановлено, що за перевірений період позивач відносив до складу валових витрат вартість послуг з випробування хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів в лабораторії, які надавалися ТОВ “Велекс ТС” та ПП “Фірма “Фонвой Транс”.

Відповідач зазначає, що до перевірки не було надано підтверджуючі документи, які б свідчили про акредитацію ТОВ “Велекс ТС” та ПП “Фірма “Фонвой Транс”, які здійснювали хімічно-якісні випробування паливно-мастильних матеріалів та паспорти якості випробувань, а акти виконаних робіт містять інформацію лише про вартість цих робіт; згідно укладених договорів між ТОВ “Нікоіл Трейд” та постачальниками товар повинен бути сертифікований (паливно-мастильні матеріали), у разі наявності сертифікації товар не потребує хімічно-якісного лабораторного випробування.

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок, що позивач в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безпідставно відносив до складу валових витрат вартість отриманих робіт, чим завищив валові витрати на загальну суму 114 167,00 грн., в тому числі по періодах: за І квартал 2008 року –45 000,00 грн.; за ІІ квартал 2008 року –17 500 грн.; за ІІІ квартал 2008 року –34 167,00 грн.; за IV квартал 2008 року –17 500,00 грн.

По другому епізоду порушення в Акті перевірки встановлено, що позивач відносив до складу валових витрат вартість транспортно-експедиторських послуг, що надавалися ТОВ  “Мета-Агро” та ТОВ “ВПФ “Метапродакшн”.

Як зазначає відповідач, до перевірки не надано єдиний транспортний документ або комплект документів (залізничних, автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення; акти виконаних робіт містять лише інформацію про вартість наданих послуг, що не доводить причетність отриманих робіт до складу валових витрат, які пов'язані з веденням господарської діяльності.

Враховуючи викладене, в Акті перевірки зроблено висновок про те, що позивач в порушення пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” зависило валові витрати при проведенні даних операцій на загальну суму 292 833,00 грн., в тому числі по періодах: за І квартал 2008 року –17 500,00 грн.; за ІІ квартал –67 500,00 грн.; за ІІІ квартал 2008 року –95 833,00 грн.; за IV квартал 2008 року –71 167,00 грн.; за І квартал 2009 року –40 833,00 грн.

В обох випадках, відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Законів України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, “Про інформацію” та Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 травня 1995 року №88, в Акті перевірки зазначав, що тільки матеріальні носії та первинні документи засвідчують одержання, зберігання і поширення інформації та є підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку.

Зазначені вище порушення норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вплинули на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: на думку відповідача, позивач в порушення абзацу другого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищив суму податкового кредиту за січень-вересень 2008 року та листопад-грудень 2008 року на суму 83 276,00 грн. та за І квартал 2009 року на суму 8 167,00 грн.

Згідно наданого розрахунку сум нарахованого податкового зобов'язання та штрафних санкцій вбачається, що за вказані порушення визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 81 401,00 грн.

Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та обґрунтовує позовні вимоги наступним: за договорами про надання послуг по випробуванням хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів проведено аналіз якості та перевірка фізико-хімічних показників зразків бітуму, пального грубного побутового, нафтогазової суміші, мазуту відібраних у потенційного продавця перед продажем, про що складені відповідні акти; до актів додаються висновки по проведеним випробуванням; діючим законодавством не передбачено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на ті чи інші послуги; зазначені послуги були використані у власній господарській діяльності, а факт їх отримання підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Витрати на транспортно-експедиційні послуги підтверджуються первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог законодавства; в договорах експедирування передбачені всі істотні вимоги, складалися акти виконаних робіт, факт надання послуг підтверджується єдиним транспортним документом - залізничною накладною, оплата експедиторам здійснена у повному обсязі. До складу податкового кредиту відносились суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає висновки Акта перевірки, що стали підставою для визначення ТОВ “Нікоіл Трейд” податкового зобов'язання, необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

В частині встановлених Актом перевірки порушень пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

По першому епізоду порушення матеріали справи свідчать, що 03 січня 2008 року між ТОВ “Нікоіл Трейд” (замовник) та ПП “Фірма “Фонвой Транс” (виконавець) укладено договір без номеру, за умовами якого виконавець зобов'язується прийняти зразки товару замовника та надати останньому послуги по випробуванням та хімічно-якісному складу пред'явленого зразку, на стенді та в лабораторії виконавця, виконавець має право залучати третіх осіб для встановлення хімічно-якісного складу наданих зразків, якщо виникне  така необхідність. Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договору виконавець надає результати проведення випробувань у вигляді інформаційного звіту; при здачі результатів випробувань сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-приймання робіт по кожному наданому зразку.

На виконання вказаного договору ПП “Фірма “Фонвой Транс” провело аналіз якості та перевірило фізико-хімічні властивості наданих зразків на загальну суму 116 000,00 грн., про що свідчать акти від 28 березня 2008 року, від 26 червня 2008 року, від 31 липня 2008 року та відповідні висновки по проведеним випробуванням.

ПП “Фірма “Фонвой Транс” виписало позивачу наступні податкові накладні: від 31 березня 2008 року №89 на загальну суму 54 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –9 000,00 грн.; від 26 червня 2008 року №109 на загальну суму 21 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 3 500,00 грн.; від 31 липня 2008 року №137 загальну суму 41 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 6 833,33 грн.

01 вересня 2008 року між ТОВ “Нікоіл Трейд” (замовник) та ТОВ “Велекс ТС” (виконавець) укладено договір №27, відповідно до якого виконавець зобов'язується прийняти зразки товару замовника та надати останньому послуги по випробуванням та хімічно-якісному складу пред'явленого зразку, на стенді та в лабораторії виконавця, виконавець має право залучати третіх осіб для встановлення хімічно-якісного складу наданих зразків, якщо виникне  така необхідність. Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договору виконавець надає результати проведення випробувань у вигляді інформаційного звіту; при здачі результатів випробувань сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-приймання робіт по кожному наданому зразку.

На виконання вказаного договору ТОВ “Велекс ТС” провело аналіз якості та перевірив фізико-хімічні властивості наданих зразків на загальну суму 21 000,00 грн., що підтверджує акт від 31 жовтня 2008 року.

ТОВ “Велекс ТС” виписало позивачу податкову накладну від 31 жовтня 2008 року №283 на загальну суму 21 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –3 500,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За визначенням пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як встановлено відповідачем та не заперечується позивачем, видами діяльності ТОВ “Нікоіл Трейд” є, зокрема, роздрібна торгівля пальним, посередництво в торгівлі паливом, оптова торгівля паливом.

Позивач пояснив, що послуги з випробування хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів замовлялися ним з метою аналізу якості зразків паливно-мастильних матеріалів, відібраних у потенційних покупців, з метою подальшого продажу таких паливно-мастильних матеріалів.

Враховуючи характер здійснюваної позивачем діяльності, суд приходить до висновку, що послуги випробування хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів придбавалися позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, тобто є такими, що безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ “Нікоіл Трейд”.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що законодавство не встановлює переліку первинних документів для підтвердження надання тих чи інших послуг, а тому, в даному випадку первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій є акти приймання-передачі виконаних робіт, зміст яких повністю відповідає вимогам зазначеної статті Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

На підтвердження оплати придбаних у ТОВ “Велекс ТС” та ПП “Фірма “Фонвой Транс” послуг позивач надав в матеріали справи відповідні виписки банку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Доводи відповідача про не надання позивачем підтверджуючих документів, що свідчили б про акредитацію ТОВ “Велекс ТС” та ПП “Фірма “Фонвой Транс”, які здійснювали хімічно-якісні випробування паливно-мастильних матеріалів, та паспорти якості випробувань, не приймаються судом до уваги, оскільки документи про акредитацію та паспорти якості не є первинними документами в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”; крім того, за умовами договорів ТОВ “Велекс ТС” та ПП “Фірма “Фонвой Транс” мають право залучати третіх осіб для встановлення хімічно-якісного складу наданих зразків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “Нікоіл Трейд” правомірно відносило до складу валових витрат вартість послуг з випробування хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ “Велекс ТС” та ПП “Фірма “Фонвой Транс”.

По другому епізоду порушення матеріали справи підтверджують, що 04 січня 2008 року між ТОВ “ВПФ Метапродакшн” (експедитор) та ТОВ “Нікоіл Трейд” укладено договір №ТЕО-37/ПС-01 на транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів та забезпечення об'ємів перевезень рухомим складом, відповідно до якого експедитор виконує експедиторські послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів позивача, інших транспортних послуг, проводить взаєморозрахунки, а позивач оплачує надані експедитором послуги; експедитор за винагороду укладає угоди по організації перевезень вантажів позивача залізницею та інших транспортних послуг, шляхом укладання відповідних договорів з підприємствами залізниці або іншими юридичними особами; зазначені угоди укладаються від імені експедитора за рахунок ТОВ “Нікоіл Трейд”. Відповідно до пункту 3.1.2 договору експедитор виставляє рахунок-фактуру за надані послуги та проведені витрати по виконанню своїх зобов'язань за 5 днів до закінчення звітного періоду (кварталу); позивач зобов'язується оплатити експедитору його витрати, комісійну винагороду та надані послуги на основі акта виконаних робіт.

На виконання вказаного договору ТОВ “ВПФ Метапродакшн” надало позивачу експедиторські послуги на загальну суму 42 000,00 грн., про що свідчать акти виконаних робіт від 31 березня 2008 року та від 30 травня 2008 року.

ТОВ “ВПФ Метапродакшн” виписало податкові накладні від 31 березня 2008 року №74 на загальну суму 21 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –3 500,00 грн., від 30 травня 2008 року №109 на загальну суму 21 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 3 500,00 грн.

04 квітня 2008 року між ТОВ “Мета-Агро” (експедитор) та ТОВ “Нікоіл Трейд” укладено договір №ТЕО-08 на транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів та забезпечення об'ємів перевезень рухомим складом, відповідно до якого експедитор виконує експедиторські послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів позивача, інших транспортних послуг, проводить взаєморозрахунки, а позивач оплачує надані експедитором послуги; експедитор за винагороду укладає угоди по організації перевезень вантажів позивача залізницею та інших транспортних послуг, шляхом укладання відповідних договорів з підприємствами залізниці або іншими юридичними особами; зазначені угоди укладаються від імені експедитора за рахунок ТОВ “Нікоіл Трейд”. Відповідно до пункту 3.1 договору конкретне надання послуг та їх оплата оформляються окремими актами, які є невід'ємною частиною даного договору; виконана робота за кожний звітний період оформляється актом виконаних робіт.

На виконання вказаного  договору ТОВ “Мета-Агро” надало позивачу експедиторські послуги на загальну суму 309 400,00 грн., про що свідчать акти виконаних робіт від 29 квітня 2008 року, від 30 червня 2008 року, 30 липня 2008 року, 29 серпня 2008 року, 29 вересня 2008 року, 30 жовтня 2008 року, 28 листопада 2008 року, 29 грудня 2008 року, 29 січня 2009 року, 26 лютого 2009 року, 30 березня 2009 року.

ТОВ “Мета-Агро” виписало позивачу наступні податкові накладні: від 31 березня 2009 року №090331-06 на загальну суму 12 500,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –2 500,00 грн.; від 27 лютого 2009 року №090227-08 на загальну суму 16 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –2 666,67 грн.; від 30 січня 2009 року №090130-01 на загальну суму 18 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –3 000,00 грн.; від 30 грудня 2008 року №081230-01 на загальну суму 14 400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –2 400,00 грн.; від 26 листопада 2008 року №081128-08 на загальну суму 36 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –6 000,00 грн.; від 31 жовтня 2008 року №081031-06 на загальну суму 35 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –5 833,33 грн.; від 30 вересня 2008 року №080930-09 на загальну суму 50 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –8 333,33 грн.; від 31 липня 2008 року №080731-11 на загальну суму 50 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 8 333,33 грн.; від 27 червня 2008 року №080627-18 на загальну суму 30 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –5 000,00 грн.; від 30 квітня 2008 року №080430-03 на загальну суму 30 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –5 000,00 грн.

Як зазначає ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, до перевірки позивачем не надано єдиний транспортний документ або комплект документів (залізничних, автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення; акти виконаних робіт містять лише інформацію про вартість наданих послуг, що не доводить причетність отриманих робіт до складу валових витрат, які пов'язані з веденням господарської діяльності.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність”.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс”; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до частини першої та шостої статті 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що експедитор за плату і за рахунок клієнта виконує або організовує виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, при цьому може укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, в у відносинах з третіми особами може виступати як від свого імені так від імені клієнта.

В даному випадку експедитори за договорами ТОВ “ВПФ Метапродакшн” та ТОВ “Мета-Агро” організовували доставку вантажу, тобто здійснювали ряд дій, спрямованих на доставку вантажу позивача за пунктом призначення.

Отже, предметом договору на транспортно-експедиційне обслуговування є саме послуги по організації доставки вантажу, а не послуги з перевезення такого вантажу, а тому суд звертає увагу, що до складу валових витрат позивач відносив витрати на транспортно-експедиційне обслуговування, а не витрати на транспортування вантажу.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За визначенням пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Обставини справи свідчать, що експедиторські послуги замовлялися ТОВ “Нікоіл Трейд” для відправки пустих цистерн з метою подальшого придбання товару та з метою доставки товару (паливно-мастильних матеріалів) до покупців за господарськими операціями, та що, безумовно, підтверджує пов'язаність експедиторських послуг з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що законодавство не встановлює переліку первинних документів для підтвердження надання тих чи інших послуг, а тому, в даному випадку достатніми первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій є акти виконаних робіт, зміст яких повністю відповідає вимогам зазначеної статті Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

На підтвердження оплати придбаних послуг позивач надав в матеріали справи виписки банку, які підтверджують перерахування на рахунки ТОВ “ВПФ Метапродакшн” та ТОВ “Мета-Агро” грошових коштів.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Правил оформлення перевізних документів (ст. 6, 23, 24 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

Умови договорів на транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів передбачено, що експедитори діють від свого імені, а не від імені замовника, а тому наявність у позивача єдиного транспортного документа або комплекту документів (залізничних, автомобільних), не є обов'язковою та не є свідченням надання експедиторських послуг.

На переконання суду, надані позивачем документи повністю підтверджують правомірність віднесення ним до складу валових витрат вартості транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача в Акті перевірки на норми Закону України “Про інформацію” та висновок про те, що лише матеріальні носії та первинні документи засвідчують одержання, зберігання і поширення інформації та є підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку, є помилковими, оскільки в межах спірних правовідносин позивач не придбавав інформаційних чи подібних їм послуг.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення  ТОВ “Нікоіл Трейд” пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковими, а тому визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 101 750,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з боку ТОВ “Нікоіл Трейд” та протиправність визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 50 875,00 грн. є також протиправним.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем абзацу другого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Вище судом спростовано висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та встановлено правомірність віднесення ним до складу валових витрат вартості послуг з випробування хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів та транспортно-експедиційних послуг.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що придбані позивачем послуги з випробування хімічно-якісного складу зразків паливно-мастильних матеріалів та транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з його господарською діяльністю та підтверджуються необхідними документами.

Таким чином, підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, в межах спірних відносин застосуванню не підлягає.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум  податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Доказів того, що контрагенти-постачальники послуг на момент складання податкових накладних не були зареєстровані як платники податку на додану вартість відповідачем не надано; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “Нікоіл Трейд” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість спірні періоди, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак, визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81 401,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 40 701,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2010 року №0007362303/2 та №0007372303/2, від 03 червня 2010 року №0007362303/3 та №0007372303/3 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов  ТОВ “Нікоіл Трейд” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікоіл Трейд” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 19 березня 2010 року №0007362303/2 та №0007372303/2, від 03 червня 2010 року №0007362303/3 та №0007372303/3.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікоіл Трейд” судові витрати у розмірі 6,80 грн. (шість гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     В.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 25 березня 2011 року.