Ухвала

від 22.06.2011 по справі 23/55-63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/55-63

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                            У  Х  В  А  Л  А  

         22.06.11 р.                                                                                             № 23/55-63                                                                                                                                                                 

За позовом Приватного акціонерного товариства ”Мукачівське АТП-12106” м. Мукачеве  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ”Інтертранс, лтд” м. Єнакієве    

про стягнення 20 867, 78 грн.    

Суддя                М.І. Забарющий

Позивач, приватне акціонерне товариство ”Мукачівське АТП-12106” м. Мукачеве, звернувся до суду з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю ”Інтертранс, лтд” м. Єнакієве, про стягнення 20 867, 78 грн. боргу.

Відповідно до ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До позовної заяви в якості доказу сплати державного мита позивачем додано платіжне доручення № 690 від 14.06.2011р. на суму 208, 67 грн. Вказане платіжне доручення суд не розцінює як належний доказ сплати державного мита, оскільки всупереч вимогам п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, цей платіжний документ не містить напису (помітки) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)", який скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Пунктом 3-1 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2005р. № 1258, передбачено, що: документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення; у разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи (п.12).

До позовної заяви в якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачем додано платіжне доручення № 691 від 14.06.2011р. на суму 236 грн., яке  не містить відтиску печатки установи банку (на вказаному платіжному документі є лише відмітка про дату виконання платіжного доручення, а замість печатки проставлено штамп установи банку).  

Крім того, господарський суд зазначає наступне: Управління Державного казначейства України у Київському районі м. Донецька ГУДКУ у Донецькій області повідомило, що з 21.06.2010р. діють нові реквізити для зарахування відповідних надходжень до Державного бюджету України, а саме: одержувач - УДК в Київському районі м. Донецька, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, призначення платежу: ”Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах”, код бюджетної класифікації 22050003, символ банківської звітності 264 (за платіжним дорученням № 691 від 14.06.2011р. відповідні грошові кошти перераховані на інший рахунок).

За таких обставин, платіжне доручення № 691 від 14.06.2011р. не є належним доказом сплати позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.57, п. п. 4, 10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суд-                                                   

                                                     У Х В А Л И В:

Позовні матеріали повернути  позивачу.

Повернення позовної заяви згідно ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає повторному зверненню з  нею  до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Додаток (позивачу): позовна заява та додані до неї документи, у т.ч. платіжні доручення від 14.06.2011р. № 691 та № 690.   

Суддя                                                               Забарющий М.І.