Постанова

від 06.07.2011 по справі 30/342-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/342-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2011 року                                    Справа №  30/342-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                                Стрелець Т.Г., Швець В.В.

при секретарі судового засідання       Литвин А.П.

з участю представників сторін :

позивача –Машлятіна О.А.

відповідача –Гумірова О.І.

розглянувши апеляційну скаргу приватної фірми “Партнер” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 8.12.2010р. у справі

за позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ

до відповідача Приватної фірми “Партнер”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 52408,88гр.

В С Т А Н О В И В :

   1.11.2010р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (далі ТОВ “Лізинг”) про стягнення з приватної фірми “Партнер” (далі ПП “Партнер”) 60133,52,4гр. та вилученні майна. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 8.05.2007р. між ТОВ “Лізинг” та ПП “Партнер” укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого відповідач отримав у користування бетононасос. Натомість відповідач зобов'язався здійснювати платежі. В порушення умов договору відповідач платежі сплачував не в повному обсязі, внаслідок чого з квітня по жовтень 2010р. виникла заборгованість в сумі 21757гр. Крім вказаної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача річні відсотки, неустойку, пеню, штраф інфляційні збитки та вилучити у ПП “Партнер” бетононасос.

    Під час розгляду справи позивач уточнив позов (т1 а.с.50-56) та просив стягнути з відповідача борг в сумі 15257гр., річні відсотки –146,41, штраф –17043гр., неустойку –19039,13, пеню –846,78гр., інфляційні збитки –76,56гр. та вилучити предмет лізингу.

    Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 8.12.2010р. (суддя Євстигнеєва Н.М) позов задоволено частково : провадження в частині стягнення 5000гр. припинено. Стягнуто з відповідача борг в сумі 10257гр., річні відсотки –146,41, штраф –8521гр., неустойку –1704,3, пеню –846,78гр., інфляційні збитки –76,56гр.

    Не погодившись з рішенням, ПП “Партнер” звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянт послався на те, що висновки суду про порушення відповідачем умов договору не відповідають обставинам справи.

    У своєму відзиві позивач зазначив, що рішення є законним та обґрунтованим.

    Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

    З матеріалів справи вбачається, що 8.05.2007р. сторони уклали договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого відповідач отримав у користування бетононасос (т1 а.с.19-33). Натомість ПП “Партнер” зобов'язалось здійснювати лізингові платежі у розмірах та строки, обумовлені договором та графіком платежів.

    При цьому в п.3.4.1 договору сторони обумовили, що розмір лізингових платежів визначається за формулою, що враховує курс гривні до долару США. Про те, що розмір вказаних платежів повинен коригуватися в залежності від вищезазначених курсів також вказано у графіку сплати, який є невід'ємною частиною договору.

    Розрахунки, надані позивачем, відповідають умовам договору, в той час як посилання відповідача про незмінність відображених у графіку сплаті розмірів лізингових платежів є помилковим.

    З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що всупереч умовам договору ПП “Партнер” здійснювало виплату лізингових платежів не в повному обсязі та несвоєчасно, що відповідно до ст.526,549 ЦК України та ст.173,193,230 ГК України є підставою для задоволення позову.

    Крім того, колегія суддів враховує, що не зважаючи на припинення дії договору, відповідач, зловживаючи своїми правами, починаючи з жовтня 2010р. безоплатно використовує майно позивача.

    З огляду на викладене колегія суддів вважає відсутніми передбачені ст.104 ГПК України підстави для скасування чи зміни рішення суду.

    Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу приватної фірми “Партнер” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 8.12.2010р. –без змін.

   Головуючий                                                                                                     А.О. Логвиненко

   Суддя                                                                                                               В.В. Швець             

   Суддя                                                                                                                Т.Г. Стрелець

Повний текст постанови виготовлено 8.07.2011р.