Постанова

від 08.07.2011 по справі 12/14/1557

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/14/1557

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2011 р.                                                           Справа № 12/14/1557  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш" на  рішення  господарського суду Хмельницької області від 23.12.10 р. у справі № 12/14/1557

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод"  

про стягнення 22626грн. основного боргу, 13123,08 грн. інфляційних втрат, 677,41 грн. 3% річних

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмаш" звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" про стягнення заборгованості за поставлене за договором підряду №609-15-02 від 15.09.2006р. опалювальне обладнання в розмірі 15221,46 грн., з яких: 5258,00 грн. основного боргу, 7992,24 грн. встановленого індексу інфляції, 1349,02 грн. 3% річних, 622,20 грн. пені; зобов'язання ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" виконати договірні зобов'язання, передбачені договором підряду №07-18-01 від 18.07.2006р.,  та підписати акт здачі-приймання виконаних робіт по монтажу та пуско-налагоджуванню поставленого опалювального обладнання; стягнення грошових коштів за виконані монтажні та пуско-налагоджувальні роботи поставленого опалювального обладнання в розмірі 40187,67 грн., з яких: 22626,00 грн. основного боргу, 13123,08 грн. встановленого індексу інфляції, 1761,18 грн. 3% річних, 2677,41 грн. пені.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.11.2009 року (том 1 а.с. 96-98), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.08.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" на користь ТОВ "Спецмаш" 27884,00 грн. основного боргу, 21115,32 грн.  інфляційних,  3110,20 грн. - 3% річних. В решті позову відмовлено (том 1 а.с. 154-157).

Постановою  Вищого господарського суду України від 19.10.2010 року рішення господарського суду Хмельницької області від 20.11.2009 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.08.2010 року скасовано в частині стягнення з ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" на користь ТОВ "Спецмаш" суми основного боргу,  інфляційних втрат та 3 %  річних з оплати передбачених договором монтажних та пусконалагоджувальних робіт. Справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області (том 1 а.с. 178-181).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.12.2010 року (суддя Шпак В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" на користь ТОВ "Спецмаш" 11313 грн. заборгованості, 7146,32 грн. інфляційних, 961,45 грн.  3% річних. В стягненні 11313 грн. основного боргу, 5976,76 грн. інфляційних та 799,73 грн.- 3% річних відмовлено.

          Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що на підставі п.п. 3.3., 3.4, 5.2. відповідач зобов'язаний був здійснити попередню оплату в розмірі 50% вартості робіт (11313 грн.) в залежності від виконання наладки в вересні 2006 року, тобто до 01.10.2006 року. Позивачем в порушення взятого зобов'язання вказані кошти перераховані не були, у зв'язку з чим судом було задоволено позовні вимоги про стягнення основного боргу саме в указаній частині. В частині стягнення 11313 грн. судом відмовлено, оскільки позивачем не надано суду належних доказів виконання монтажних робіт –акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами підписаний не був. Виходячи із встановленої судом суми заборгованості  11313 грн., суд провівши перерахунок на підставі ст. 625  ЦК, стягнув з відповідача також 7146,32 грн. інфляційних, 961,45 грн. –3 % річних.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга нормативно обґрунтована положеннями ч.1 ст.837, ч. 1 ст.854, ч. 1, ч. 4 ст. 882 ЦК України. Окрім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції при повторному розгляді справи не прийнято до уваги положення п. 6.1 –п. 6.3. договору підряду № 609-15-02 від 15.09.2006 року. Відповідач мотивованої відмови від приймання робіт не заявляв, перелік необхідних доробок не робив. Акт здачі-приймання виконаних робіт неодноразово направлявся відповідачу, в тому числі з претензією –вимогою. Вважає, що позивач надав суду достатньо доказів виконання робіт за договором.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про місце, день та час розгляду апеляційної скарги, до суду не з'явився.

Відповідач своїм правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, явку повноважного представника для участі в розгляді апеляційної скарги не забезпечив, хоча про місце, день та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази,  перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Хмельницької області від 22.12.2010 року підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позову. При цьому суд виходив із наступного.

Як слідує із змісту ст. 84 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Судом першої інстанції при винесенні вказаного рішення указаних вимог дотримано не було.

Апеляційним судом встановлено, що 15 вересня 2006 року між ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" (замовник) і ТОВ "Спецмаш" (підрядник) укладено договір підряду №609-15-02, відповідно до п.1 якого замовник доручає і сплачує, а підрядник приймає на себе обов'язки по поставці опалювального обладнання згідно зі специфікацією обладнання (додаток №1 до даного договору), а також монтажу та пуску-налагоджуванню поставленого опалювального обладнання (том 1 а.с. 18-20).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором також передбачено порядок та строк оплати вартості монтажних та пуско-налагоджувальних робіт поставленого опалювального обладнання. Згідно з п.п. 3.3 і 3.4 договору передоплата 50% вартості монтажних  та пуско - налагоджувальних  робіт опалювального обладнання в розмірі 11313,00грн. проводиться шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника у вересні 2006 року. Оплата 50% вартості монтажних  та пуско - налагоджувальних  робіт опалювального обладнання в розмірі 11313,00грн. проводиться шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 6 місяців, починаючи з жовтня 2006 року. Оплата проводиться  рівними частинами (1885,50грн.) до 20 числа кожного місяця.

Отже, повна оплата вартості робіт за змістом договору не перебуває в залежності від її фактичного виконання, оскільки договір не містить про це відповідного положення. Тобто, в даному разі зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати сторонами погоджено не було.   

Окрім того, п. 5.3. договору містить строк виконання лише монтажних робіт. Договором строк виконання пуско - налагоджувальних робіт не визначено взагалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України саме на замовника покладено обов'язок прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Обов'язок замовника щодо негайного прийняття виконаних робіт після одержання повідомлення підрядника про готовність до передання робіт передбачено також і в ч. 1 ст. 882 ЦК України. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1 договору підряду №609-15-02 від 15 вересня 2006 року, після виконання робіт підрядник надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт, а замовник повинен на протязі трьох робочих днів підписати акт. В разі мотивованої відмови замовника від приймання робіт, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. в разі наявності претензій до якості виконаних робіт, підрядник усуває їх згідно актів виявлених недоліків за власний рахунок.

Як встановлено апеляційним судом, 01.07.2009 року позивачем для відповідача рекомендованим листом було надіслано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно якого позивач пропонував відповідачу погодити виконання монтажних та пуско-налагоджувальних робіт відповідно до договору № 609-15-02 від 15.09.2006 року загальною вартістю 22626 грн. (том 1 а.с. 26).

08.07.2009 року позивачем для відповідача було надіслано претензію (вимогу) про сплату заборгованості за вказаним договором (том 1 а.с. 28-29).

Згідно з умовами п.3.3., п. 3.4. договору підряду від 15.09.2006 року, відповідач зобов'язався провести передоплату 50% вартості робіт по монтажу та пуско-налагодженню опалювального обладнання в розмірі 11313 грн.. Оплату інших 50% вартості таких робіт в сумі 11313 грн. відповідач повинен був провести шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок отримувача протягом шести місяців, починаючи з жовтня 2006 року рівними частинами до 20 числа кожного місяця.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не взяв до уваги вище викладене й, зокрема, те, що остаточний розрахунок за виконані роботи по монтажу та пуску-налагоджуванню опалювального обладнання мав бути проведений 20.03.2007 року.

Судом також не прийнято до уваги, що ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" будь-яким чином не мотивував свою відмову від підписання акту здачі-прийняття робіт, з вимогою про визнання такого акту недійсним, як це визначено ч. 4 ст. 882 ЦК України, до суду не звертався, претензій щодо якості виконаних робіт не заявляв.

Отже, сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 22626 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що зобов'язання по оплаті монтажних та пуско-неалагоджувальних робіт у відповідача виникло відповідно до положень п. 3.3., п. 3.4. договору підряду, а саме: попередня оплата вартості робіт повинна бути проведена до 01.10.2006 року,  у зв'язку з чим збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції, відповідно до вірно проведеного позивачем розрахунку, становить 7149,82 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання становлять - 967,08 грн., а остаточний розрахунок мав бути проведений до 20.03.2007 року, у зв'язку з чим збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції відповідно до розрахунку позивача, з яким погодився суд становить 5973,26 грн., а 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по проведенню остаточного розрахунку становить 794,10 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого не застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню до даних правовідносин, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування прийнятого у справі рішення та винесення нового рішення з задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст. 101, ст. 103, ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш" задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2010 року у справі № 12/14/1557 скасувати і прийняти нове рішення.

Позов в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод"  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш" 22626 грн. основного боргу, 13123,08 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 1761,18 грн. задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" (м. Запоріжжя, вул. Дяківська, 3, код 32875218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш" (м. Київ, вул. Печерський узвіз, 17, код 24264436) борг по оплаті виконаних монтажних та пуско-налагоджувальних робіт в сумі 37510,26 грн., з яких: 22626 грн. –основний борг, 13123,08 грн. інфляційні втрати та 3 % річних у сумі 1761,18 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" (м. Запоріжжя, вул. Дяківська, 3, код 32875218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш" (м. Київ, вул. Печерський узвіз, 17, код 24264436) судові витрати по оплаті державного мита в сумі 465,55 грн. та 212,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.