Постанова

від 03.06.2008 по справі а38/93-08(а17/280-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А38/93-08(А17/280-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27.03.08р.

Справа № А38/93-08(А17/280-06)

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сардонікс-вугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області 

до  Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області, м. Павлоград Дніпропетровська область  

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001492342/0 від 13.06.2006р.

Суддя  Бишевська Н.А.        

Представники сторін:  

від позивача Меркулова Т.П. дов. від 01.11.2007 року представник

від відповідача Марікуца О.Б. дов. № 761/10 від 15.01.2008 року представник

від відповідача Буцаєва Т.М. дов. № 6033/10 від 17.03.2008 представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.06.06 № 0001492342/0 про нарахування податку на прибуток в сумі 7334, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 2010,55 грн.

23.10.2006 року ухвалою суду по справі № А17/280-06 призначено судово-бухгалтерську експертизу.

15.05.2007 року до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи по справі № А17/280-06 у зв'язку з відсутністю оплати послуг експерта.

24.01.2008 року від представника Позивача надійшла заява про призначення справи до розгляду по суті у зв'язку з не проведенням судово-бухгалтерської експертизи.

Розпорядженням голови суду від 25.01.2008 року справу № А17/280-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сардонікс-вугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області  до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області, м. Павлоград Дніпропетровська область  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001492342/0 від 13.06.2006 року передано на розгляд судді Бишевської Н.А.

Ухвалою суду від 29.01.2008 року справа прийнята до провадження, присвоєно номер  А 38/93 ( А 17/280 -06).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем невірно визначено об'єкт оподаткування і, як наслідок, невірно донараховано 7 334, 00 грн. податку на прибуток та 2010, 55 грн. штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в ході перевірки встановлено, що придбані позивачем залізничні послуги від ПП „Асфодел”, ПП „Мегаполіс”, ПП „Металург” під час придбання товару, не в повному обсязі віднесені позивачем до вартості реалізованого в подальшому товару, тому їх не можливо розцінювати як такі, що придбані для використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим вартість цих послуг неправомірно позивачем віднесена до складу валових витрат, а суми податку на прибуток, у зв'язку з цим, нараховані невірно.

За результатами розгляду справи  відповідно до ст. 160 КАСУ  оголошено вступну та резолютивну  частини  постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведена комплексна  виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства підприємства-позивача за період з 01.07.04 по 31.12.05.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 194-23-23372224 від 29.05.06, відповідно до якого відповідачем виявлені порушення позивачем вимог пп.1.32 ст., п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями): занижено податок на прибуток в розмірі 7334, 00 грн. за 1 квартал 2005 року у розмірі 1812,50 грн., за 2005 рік у розмірі 5521,50 грн.

Такий висновок відповідачем зроблений виходячи з того, що позивач отримував залізничні послуги від підприємств-постачальників, і ці послуги віднесені ним до складу валових витрат виробництва. В подальшому при реалізації позивачем вугілля покупцям умовами відповідних договорів передбачений обов'язок покупців сплатити транспортні витрати по залізниці. Фактично позивачем одержано залізничних послуг в перевіряємому періоді на суму 168152 грн., а виставлено для оплати покупцям - 138812,80 грн., різниця складає суму 29339,20 грн.

Як зазначено відповідачем, придбані залізничні послуги, які не були віднесені до вартості реалізованого товару, не можна розцінювати як придбання їх для використання у власній господарській діяльності, а тому різниця в сплачених та реалізованих залізничних послугах безпідставно віднесена до складу валових витрат, відповідно суми податку на прибуток занижені.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 13.06.06 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001492342/0, яким визначена сума податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 9344, 55 грн., з яких 7334, 00 грн  –основний платіж та 2010, 55 грн. –штрафні санкції.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Щодо встановленого відповідачем факту порушення позивачем норм пп.1.32 ст., п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд вважає висновок відповідача з цього приводу помилковим, таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за договорами з  ПП "ТКФ "Спецмегапостач" (№ 4/01/05 від 04.01.05), ТОВ "ТГЛ "Ліга-Вест" (№ 23 від 15.09.05), МПП фірма  "АВЕК" (№ 4 від 20.01.05), ПП фірма "Віст Плюс" (№ 2 від 13.01.05) придбано вугілля на умовах оплати за поставлене вугілля, а також оплати транспортних витрат.

Крім того, позивачу у відповідності з укладеними ним договорами з  МПП "Металгруп" (№ 51 від 29.06.05),  ПП "Мегаполіс" (№ 49 від 22.06.05), ПП Покришка І.В. (№ 01/02-05),  ТЕП "Югінтертранс" (№ 4091 від 08.05.00),  ТОВ "НВК" (№ 2-22-03-05 від 22.03.05), ПП "Асфодел" (№ 19/П від 15.11.04) надані послуги з перевезення його вантажу (вугілля) та послуги, пов'язані з організацією такого перевезення, зокрема, по використанню залізничних кодів, по відправленню вантажів позивача, по експедируванню експортно-імпортних і транзитних вантажів та інші, зазначені в цих договорах.

Виходячи з умов зазначених договорів, вбачається, що розрахунки за перевезення вантажу залізничним транспортом (транспортні витрати) та розрахунки за послуги та роботи, пов'язанні з таким перевезенням, здійснюються позивачем за окремими порядками. Це обумовлено, в тому числі, різними підставами виникнення цих витрат. Відповідно до Статуту залізниць України, Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №551 від 15.11.99, плата за перевезення нараховується   у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, тарифами (ст.57 Статуту залізниць України), і зазначається в перевізних документах (квитанціях про приймання вантажу до перевезення, залізничних накладних). Витрати, пов'язані з додатковими операціями, пов'язаними з перевезенням вантажів залізничним транспортом в склад плати за перевезення не включаються. Розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, провадяться як за тарифами, врегульованими державою, так і за вільними тарифами, визначеними за домовленістю сторін.

Факт надання позивачеві додаткових послуг по організації перевезення його вантажів підтверджений актами здачі-приймання робіт (надання послуг), складеними та підписаними позивачем та його контрагентами –виконавцями, проти чого відповідач ні під час перевірки, ні в ході вирішення даного спору не заперечує.

Суми залізничного тарифу та витрат, пов'язаних з перевезенням отриманого в межах господарських договорів  товару, у відповідності з нормами ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесені позивачем до складу валових витрат, як компенсація вартості робіт, послуг, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” об'єкт оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п.1.32 ст.1 цього Закону).

Виходячи з предмету діяльності підприємства-позивача, обумовленого його статутними документами, суті укладених ним договорів купівлі вугілля та договорів про надання послуг з перевезення та організації перевезення вугілля, операції з оплати залізничного тарифу та додаткових послуг, пов'язаних з організацією перевезення, здійснені позивачем в межах власної господарської діяльності.

Подальший продаж позивачем придбаного вугілля за укладеними договорами поставки здійснювався на умовах оплати покупцями вартості вугілля, а також сплати транспортних витрат, тобто, вартості залізничного тарифу.

Фактично матеріалами справи, поданими сторонами документами підтверджено, що позивачем в повному обсязі виставлялись вимоги, виписувалися податкові накладні окремо на оплату вартості вугілля та понесених позивачем транспортних витрат, які складаються з провізної плати (залізничного тарифу), внесеної перевізнику при відправленні вантажів позивача.

Понесені позивачем витрати внаслідок надання йому послуг з організації перевезення вантажу згідно зазначених вище договорів (додаткові збори за залізничні послуги, послуги експедитора, відправка вагонів, користування залізничним кодом та інші) до відшкодування покупцями вугілля позивача останнім окремим рядком не виставлялись, як не передбачені умовами договорів купівлі.

Зазначений факт не може бути підставою для виключення зі складу валових витрат  позивача сум, нарахованих (сплачених) в складі вартості цих послуг, оскільки це суперечить зазначеним вище нормам податкового законодавства.  

Крім того, відповідачем не прийнято до уваги, що фактично вартість цих витрат врахована позивачем в складі ціни реалізованого вугілля, внаслідок чого витрати позивача, пов'язані з  придбанням вугілля, окрім залізничного тарифу, не перевищують ціни вугілля, за якою позивачем здійснювався його подальший продаж.

Таким чином, виходячи з викладеного дії позивача з придбання та подальшого продажу вугілля, а також отримання послуг, пов'язаних з перевезенням та організації перевезення  цього вугілля, знаходяться в межах його власної господарської діяльності, висновок відповідача з цього приводу є таким, що не відповідає нормам закону та фактичним обставинам.

На підставі викладеного суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним в повному обсязі.  

Керуючись ст. 94, ст.ст. 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення  Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Павлоград, Дніпропетровської області  від 13.06.06 № 0001492342/0.  

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сардонікс-вугілля", м. Павлоград, Дніпропетровської області, - 3,40 грн. судового збору.

Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                           Н.А.Бишевська           

29.05.08 р.