Постанова

від 20.05.2008 по справі 3/495-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/495-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2008 р.                                                                                    № 3/495-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників:

ТОВ "Суминафтосервіс"Михайловська Н.А. –(дор.№ 7 від 16.05.2008)

розглянув касаційну скаргуТОВ "Суминафтосервіс"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 08.02.2008

у справі№ 3/495-07 господарського суду Сумської області

за позовомТОВ "Суминафтосервіс"

доСумської міської ради

провизнання права на оренду земельної ділянки, зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.11.2007 (суддя: П.Левченко) позов про визнання права на оренду земельної ділянки, зобов'язання міської ради укласти договір оренди земельної ділянки під будівництво автозаправочної станції задоволено, визнано за позивачем право на оренду земельної ділянки площею 0,25 га під будівництво автозаправочної станції, визнано обов'язок міської ради укласти договір оренди земельної ділянки площею 0,25 га під будівництво автозаправочної станції на умовах визначених проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво АЗС, зобов'язано міську раду укласти з відповідачем договір про надання в оренду на 5 років земельної ділянки площею 0,25 га під будівництво АЗС.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що 05.07.2005 відповідачем прийнято рішення "Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та перепогодження технічної документації у зв'язку із зміною цільового призначення земельних ділянок, внесення змін до рішень Сумської міської ради", на підставі дозволу позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво АЗС, який пройшов державну землевпорядну експертизу з позитивним висновком; 14.09.2005 позивач звернувся із заявою про надання в оренду спірної земельної ділянки, 11.05.2007 позивач повторно клопотав про вирішення питання щодо оренди земельної ділянки, 08.07.2007 позивач знову звернувся із клопотанням вирішити питання щодо оренди земельної ділянки;  відповідач своєю бездіяльністю фактично відмовляє позивачу в наданні в оренду земельної ділянки. Відповідно до ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України відповідач повинен розглянути питання у місячний строк, але обставини свідчать про те, що відповідач протягом двох років не погоджується однак і не відмовляє у наданні земельної ділянки на праві оренди. За відсутності обґрунтованих заперечень відповідача вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.         

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 (судді: Л.Слюсарева, Н.Білоконь, В.Фоміна) рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено повністю.  

Постанова апеляційної інстанції мотивована тими обставинами, що на час прийняття оскарженого рішення господарського суду першої інстанції відповідачем не прийнято рішення про передачу в оренду позивачу спірної земельної ділянки, як того вимагає ст. 123 Земельного кодексу України, тоді як укладення договору оренди земельної ділянки є правовим наслідком прийняття рішення компетентного органу про надання земельної ділянки в оренду і саме з цього моменту у позивача виникає право на укладення договору оренди, а у відповідача обов'язок щодо його укладення.

Позивач в касаційній скарзі просить апеляційну постанову скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що апеляційний господарський суд неправильно застосував ст.ст. 5, 6 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України згідно з якими право оренди землі набувається на підставі і в порядку, встановленому Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України цим та іншими законами України, договором оренди; для використання цього права юридична особа звертається з відповідним клопотанням до міської ради, яка розглядає відповідне клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Починаючи з 2005 позивач неодноразово звертався до міської ради з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки та не отримав відмови. Таким чином порядок звернення для надання земельної ділянки в оренду позивачем дотримано, однак відповідачем порушено строки вирішення відповідного питання та не надано обґрунтованої відмови. Апеляційний господарський суд не врахував приписів ст. 641 ЦК України згідно з якими якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, а в даному випадку по-перше міська рада не відмовила надати земельну ділянку в оренду, по-друге надала згоду на розроблення проекту землевідведення, по-третє погодилася із розміщенням АЗС на земельній ділянці, отже міська рада прийняла пропозицію позивача про укладення договору оренди земельної ділянки.       

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 16 Закону України “Про оренду землі” особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 124 Земельного кодексу України визначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Оскільки апеляційною інстанцією було встановлено, що міською радою не приймалося рішення про надання або відмову в наданні спірної земельної ділянки в оренду позивачу, підстави спонукання укласти договір оренди землі відсутні, зважаючи на те, що позивач не довів набуття права на оренду у визначеному законом порядку.

Недотримання ж радою вимог земельного законодавства та неприйняття нею відповідного рішення протягом встановленого строку не може бути підставою для порушення судами земельного законодавства. При цьому порушені права позивача підлягають захисту способами передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п. 2 ст. 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Доводи скаржника про незастосування ст.ст. 641, 642 ЦК України касаційною інстанцією відхиляються з таких підстав.

Згідно із частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити  кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати  наміри особи, яка її зробила, вважати  себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Позивачем не доведено обставин звернення до відповідача із належно оформленим проектом відповідного договору, а отже посилання на те, що ним зроблена пропозиція укласти договір, яка прийнята відповідачем шляхом вчинення певних дій не може розглядатися, як пропозиція в розумінні ст. 641 ЦК України.

Касаційна інстанція враховує, що згідно висновку управління земельних ресурсів підготовлена позивачем документація не в повній мірі відповідає вимогам земельного законодавства та повернута позивачу на доопрацювання. Про неможливість розташування двох АЗС поряд зазначається також у листі Сумського міського управління земельних ресурсів від 19.05.2004 № 1690/01-27.

Враховуючи, що відповідач не дотримався приписів названої статті щодо порядку і строків укладання господарських договорів, то колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що запропонований відповідачем договір в його редакції не може вважатися пропозицією укласти договір.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 у справі          № 3/495-07 господарського суду Сумської області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін          

судді                                                                                                                             Є. Чернов

                                                 В. Цвігун