Ухвала

від 12.05.2008 по справі 17/32-36/412

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/32-36/412

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

12 травня 2008 р.                                                                                   № 17/32-36/412  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді                                               Кривди Д.С.,

суддів                                                   Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши  касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ІнЕко”

на постанову Київського апеляційного господарського суду  від 04.03.2008р.

у справі № 17/32-36/412 Господарського суду м. Києва

за позовом  Прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі ДКТП “Хрещатик”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ІнЕко”

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики України

про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 77000,00 грн.,

ВстановиВ:

Касаційна скарга  Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ІнЕко” не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст.111 ГПК України, яка визначає форму і зміст касаційної скарги, до касаційної скарги додаються докази надсилання копії касаційної скарги іншій стороні. Отже даною імперативною нормою на

Товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ІнЕко”  покладено обов'язок додати докази надіслання та надіслання саме копії касаційної скарги іншій стороні.

Проте, в порушення вищенаведених правових норм процесуального закону, Товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ІнЕко” не надало жодних доказів надіслання копії касаційної скарги іншим сторонам у справі, а саме; прокурору Шевченківського району м. Києва, ДКТП “Хрещатик” та третім особам (про що працівниками Київського апеляційного господарського суду складено акт від 26.03.2008р.).  

Згідно із ч. 3 ст. 111-3 ГПК України касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги (подання) не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом державної податкової інспекції України від 22.04.1993 №15.

Відповідно до п. 14  Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом державної податкової інспекції України від 22.04.1993 №15, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника –останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Як доказ сплати державного мита за подання касаційної скарги заявником додано платіжне доручення від 12.03.2008р. №207 про сплату державного мита у сумі 427,50 грн. Проте, надане як доказ платіжне доручення не відповідає вимогам  п. 14  Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом державної податкової інспекції України від 22.04.1993 №15, а саме на зворотньому боці платіжне доручення не містить напису (помітку) кредитної установи такого змісту “Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)” та підписи посадових осіб і відтиск печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення, що є порушенням вищенаведеної процесуальної норми.

Оскільки, Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ІнЕко”  порушено приписи п. 4 ст. 111-3 ГПК України щодо порядку сплати державного мита, то на господарський суд покладено обов'язок повернути касаційну скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам зазначеної процесуальної норми.

Після усунення зазначених недоліків скаржник не позбавлений можливості подати належно оформлену касаційну скаргу у порядку, встановленому розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 3, 4  ч. 1  ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий Господарський суд України

УХВАЛИВ:

         Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “ІнЕко” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008р.  у справі №17/32-36/412 Господарського суду м. Києва повернути без розгляду.

Головуючий - суддя                                                                 Кривда Д.С.

судді                                                                                          Жаботина Г.В.

                                                                                              Уліцький А.М.