Постанова

від 13.07.2011 по справі 50/85

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2011                                                                                           № 50/85

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової  Л.Г.

суддів:            Тищенко  О.В.

          Алданової  С.О.

при секретарі:           Кривошеї О.В.

від позивача: ОСОБА_1., довіреність №б/н від 14.01.2011;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тех-Протектіо”

на  рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011

у справі №50/85  (суддя  Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Шелл кардз юкрейн”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тех-Протектіо”

про  стягнення 764328,04 грн.

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Шелл кардз юкрейн” (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тех-Протектіо” (далі – відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 764 328,04 грн. заборгованості за неналежне виконання договору № КРБ00750 від 10.04.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі №50/85 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Протектіо” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шелл кардз юкрейн” основного боргу в сумі 677775 грн., індекс інфляції в розмірі 63802,79 грн., 3% річних в сумі 22750,25 грн., державне мито в сумі 7643,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що обставини на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду,  Товариство з обмеженою відповідальністю „Тех-Протектіо” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просить  рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі №50/85  скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Шелл кардз юкрейн” відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам законності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тех-Протектіо” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.06.2011.

В судове засіданні 15.06.2011з’явились представник позивача.

Представником позивача був наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що проти доводів апеляційної скарги заперечує та повністю підтримує рішення суду першої інстанції.

Відповідач був повідомлений належним чином, проте не забезпечив явку в судове засідання свого представника, направив клопотання про відкладення розгляду справи.

На підставі приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) розгляд справи був відкладений на 29.06.2011.

В судове засідання 29.06.2011 представник відповідача повторно не з’явився, направив телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи було відкладено на 13.07.2011, сторін зобов’язано надати додаткові докази по справі.

Через відділ документального забезпечення суду позивачем були надані письмові пояснення на виконання ухвали суду.  

В судове засідання 13.07.2011 з’явився представник позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тех-Протектіо”  було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, проте втретє не забезпечило явку свого представника в судове засідання.

Відповідно до п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що представник відповідача втретє в судове засідання не з’явився, а також у зв’язку з вимогами статті 69 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Шелл кардз юкрейн” проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тех-Протектіо” залишити без задоволення, рішення Господарського міста Києва від 30.03.2011 у справі №50/85 змінити.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали, заслухавши представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шелл кардз юкрейн" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тех-Протектіо"  (покупець за договором) укладено договір № КРБ-00750, відповідно до умов якого продавець зобов'язується при наданні покупцем  бланків передати товар покупцю на АЗС, а саме: здійснити заправку автотранспорту покупця на АЗС, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку і на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п.унктом 4.1. договору, сторони прийшли до згоди, що ціна товару визначається продавцем у рахунку-фактурі та встановлюється на день виставлення продавцем рахунку-фактури відповідно до цін, що діють у продавця.

Продавець, одночасно з наданням бланків, надає покупцю рахунок-фактуру, оплата товару здійснюється покупцем протягом 21 банківських днів з дати отримання покупцем бланків та рахунку-фактури в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (пункт 4.2. договору).

Відповідно до пункту 4.5. договору, передача покупцю товару здійснюється продавцем з АЗС, зазначених у додатку № 1 до цього договору, шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні покупцем бланків.

У відповідності до умов пункту 4.8. договору, товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем - з моменту фактичної заправки автомобіля покупця певною кількістю товару, яка (кількість) зазначається у бланку, при цьому продавець не може передати покупцю товар в кількості меншій ніж зазначеній в бланку. Підставою для оприбуткування товару у покупця є акт прийому-передачі товару.

Згідно з пунктом 4.6. договору, бланки видаються позивачем представнику відповідача на підставі видаткових накладних в обмін на довіреність відповідача, оформленої відповідно до вимог Наказу Мінфіну України № 99 від 16.05.1996 “Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” у офісі позивача.

Судом встановлено, на виконання умов договору позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 692 775,00 грн. відповідно до  видаткових накладних:

- № ОТ-КРБ002745 від 22.10.2009  на суму 86 550, 00 грн.;

- № ОТ-КРБ002773 від 23.10.2009  на суму 161 750, 00 грн.;

- № ОТ-КРБ002869 від 04.11.2009  на суму 143 840, 00 грн.;

- № ОТ-КРБ003102 від 26.11.2009  на суму 95 445, 90 грн.;

- № ОТ-КРБ003166 від 02.12.2009  на суму 134 689, 10 грн.;

- № ОТ-КРБ003375 від 24.12.2009  на суму 35 250, 00 грн.;

- № ОТ-КРБ003414 від 28.12.2009  на суму 35 250, 00 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав  в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару.

15.04.2010 між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору № КРБ-00750 від 10.04.2009. Відповідно до пункту 2 додаткової угоди сторони узгодили, що разом з підписанням даної додаткової угоди, відповідач визнає свій борг перед позивачем за раніше отримані бланки за цим договором в розмірі 677 775,00 грн.

Таким чином заборгованість відповідача за договором  № КРБ00750 від 10.04.2009 становила 677775,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Судовою колегією встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Проте судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом не було досліджено, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 15.04.2010 до договору № КРБ-00750 від 10.04.2009 сторони прийшли до згоди, що вказаний пунктом 2 цієї угоди борг не може бути причиною блокування бланків, що були випущені з моменту підписання цієї угоди. При здійсненні оплати за отримані бланки при наданні знижки у розмірі 40 коп., відповідач зобов’язався одночасно зі сплатою виставленого рахунку-фактури перерахувати 20 коп. з кожного літру, вказаного у відпущених бланках, на рахунок продавця в рахунок погашення боргу до моменту повного погашення відповідачем суми заборгованості, а при наданні знижки 30 коп. відповідач зобов’язався перерахувати 10 коп. з кожного літру на умовах зазначених вище.

На вимогу апеляційного господарського суду позивачем була надана виписка з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „Шелл кардз юкрейн” з якої вбачається, що відповідачем була здійснена в період з 19.05.2010 по 04.10.2010 часткова оплата боргу у відповідності з приписами додаткової угоди від 15.04.2010 № 1 до договору № КРБ-00750 від 10.04.2009 у розмірі 13282,00 грн. за рахунком-фактурою №СФ-КРБ002990 від 22.10.2009.

Враховуючи встановлене, заборгованість за вищезазначеним рахунком-фактурою складає 58268,00 грн. Відповідно загальна сума заборгованості становить 664493,00 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статею 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).  

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 664493,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № КРБ-00750 від 10.04.2009 в сумі 664493,00  грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором,  позивач просив суд стягнути з відповідача  на  свою користь  витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 63 802,79 грн. та  3% річних в сумі 22 750,25 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправомірність стягнення з останнього інфляційних втрат та трьох процентів річних з тих підстав, що такі санкції не передбачалися сторонами в додатковій угоді не приймається судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням інфляційних втрат, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для захисту прав кредитора у відповідності з умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню частково на підставі погашення частини заборгованості відповідачем.

Відповідно до розрахунку позивача, який був перевірений судовою колегією підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 57580,08 та три проценти річних у розмірі 20622,40 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на пункт 4.3 договору № КРБ-00750 від 10.04.2009 як на підставу неможливості виконання зобов’язання, за приписами якого у разі прострочення покупцем оплати за товар, виставлений рахунок-фактура може вважатися недійсним з наступного дня після закінчення терміну, передбаченого пунктом 4.2. договору, якщо сторони не погодять інше, не приймається судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 193 ГК України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пункт 4.3. договору № КРБ-00750 від 10.04.2009 жодним чином не звільняє відповідача від обов’язку оплатити товар. Відповідач не був позбавлений права, звернутися до позивача з метою встановлення дійсності рахунку-фактури і крім того, виконання свого обов’язку у відповідності до пункту 4.2 договору.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва у даній справі зміні.

Відповідно до статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судова колегія зазначає, що відповідачем не сплачено державне мито за подачу апеляційної скарги, тому державне мито в сумі 3821,65 грн. підлягає стягненню в  дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тех-Протектіо” на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі №50/85 задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі №50/85 змінити.

3.          Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва  від 30.03.2011 у справі №50/85 викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тех-Протектіо” (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8, ідентифікаційний код 33229030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шелл кардз юкрейн” (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, ідентифікаційний код 35416137) 664493,00 грн. (шістсот шістдесят чотири тисячі чотириста дев’яносто три) – основного боргу, 20622,40 грн. (двадцять тисяч шістсот двадцять два) – 3% річних, 57580,08 грн. (п’ятдесят сім тисяч п’ятсот вісімдесят) – інфляційних втрат, 7426,95 грн. (сім тисяч чотириста двадцять шість) – державного мита, 229,32 грн. (двісті двадцять дев’ять) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тех-Протектіо” (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8, ідентифікаційний код 33229030) в дохід Державного бюджету України 3821,65 грн. (три тисячі вісімсот двадцять один) державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шелл кардз юкрейн” (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, ідентифікаційний код 35416137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тех-Протектіо” (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8, ідентифікаційний код 33229030) 108,18 грн. (сто вісім) державного мита за подання апеляційної скарги.

6.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.

7.          Матеріали справи №50/85 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

Судді                                                                                          Тищенко  О.В.

                                                                                          Алданова  С.О.

15.07.11 (відправлено)