Постанова

від 20.03.2008 по справі 32/209-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 20 березня 2008 р.                                                                                   

№

32/209-07 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

головуючого

судді

Добролюбової

Т.В.,

суддів

Гоголь

Т.Г.,

Швеця

В.О.,

 розглянувши у відкритому судовому

засіданні  касаційну скаргу

 Державної податкової адміністрації у

Дніпропетровській області

 на рішення

 Господарського суду Дніпропетровської

області від 19 червня 2007 року

у

справі

№

32/209-07

Господарського

суду

Дніпропетровської

області

за

позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Новітнє

будівництво"

до

Суб'єкта

підприємницької діяльності -ОСОБА_1

про

визнання

договору оренди дійсним та  про

усунення перешкод у користуванні

та за

зустрічним позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності -ОСОБА_1

до

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Новітнє

будівництво"

про

визнання

дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на майно та про

усунення перешкод у користуванні

                                за участю

представників сторін від:

позивача:

не з'явилися,

належним чином повідомлені про час та місце судового засідання;

відповідача:

не з'явилися, належним

чином повідомлені про час та місце судового засідання;

третьої

особи: Сависько В.В.

(довіреність № 33159/10/10-029 від 17.12.07)

                                         ВСТАНОВИВ:

         У червні 2007 року ТОВ "Група

Компаній "Новітнє будівництво" (далі- 

позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з

позовом до СПД ОСОБА_1 (далі - відповідач) про визнання дійсним договору оренди

нежитлового приміщення № 12/2007 від 20.03.07, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні вказаним

приміщенням.

Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву до ТОВ

"Група Компаній "Новітнє будівництво" з вимогою визнати договір

купівлі-продажу нежитлового приміщення № 7/2000/44 від 10.02.00 дійсним,

визнати за нею право власності та зобов'язати відповідача звільнити вказане

приміщення.

Рішенням

Господарського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2007 року (суддя

Васильєв О.Ю.) в задоволенні позовних вимог ТОВ "Група Компаній

"Новітнє будівництво" відмовлено, зустрічний позов СПД ОСОБА_1

задоволено повністю.

Рішення

господарського суду мотивоване недоведеністю позивачем в силу статей 33, 34 ГПК

України своїх прав на користування спірним приміщенням. Задовольняючи

зустрічний позов, суд першої інстанції послався на п. 4 Прикінцевих та

Перехідних положень ЦК України, на частину 2 статті 220, частину 3 статті 334

та статтю 657 ЦК України.

Не погоджуючись

із прийнятим у справі судовим рішенням, Державна податкова адміністрація у

Дніпропетровській області  звернулася до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення

Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.07 скасувати, а справу

скерувати для нового розгляду до суду першої інстанції.  У касаційній скарзі  Державна податкова адміністрація у

Дніпропетровській області (як

особа, яка не була залучена до участі у справі, але суд прийняв рішення, що

стосується її прав і обов'язків) вказав на те, що при прийнятті оскаржуваного

рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема,

статті 107 ГПК України.

Заслухавши

суддю - доповідача, пояснення представника третьої особи,  перевіривши правильність застосування

господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія

суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно

до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України,

переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на

підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно

зі статтею 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну

скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду,

що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу

мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо

суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України зазначає, що особа, яку не було

залучено до участі у справі, може подати касаційну скаргу на рішення місцевого

господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного

господарського суду лише у тому випадку, якщо вказані судові акти безпосередньо

стосуються прав та обов'язків цієї особи, тобто у них розглядається і

вирішується питання про право у правовідносинах, учасником яких є така особа,

або міститься судження про права та обов'язки вказаної особи у відповідних

правовідносинах.

Таким

чином, рішення або постанова господарських судів є такими, що прийняті про

права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у них

розглянуто і вирішено питання про право у правовідносинах, учасником яких є

така особа, або якщо в їх описовій або мотивувальній частині містяться висновки

або судження про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині

господарський суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. В такому

випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі

у справі, а й її право на судовий захист.

Будь-який

інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.

Відповідно

до статей  1119, 11110

ГПК України касаційна інстанція має право скасувати рішення у справі, а справу

передати на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо господарський суд

припустився такого порушення процесуальних норм як прийняття рішення, що

стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Зі

змісту наведених вище норм випливає, що обов'язковою умовою задоволення

касаційної скарги особи, яку не було залучено до участі у справі шляхом

скасування рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення прийнятим

рішенням прав та обов'язків такої особи.

Як

вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останнім вирішувалося питання про

право ТОВ "Група Компаній "Новітнє Будівництво" на оренду

нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та право власності

СПД ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1, яке надане

останній на підставі договору купівлі-продажу № 7/2000/44 від 10.02.00.

У

касаційній скарзі Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області

вказала, що на момент укладання договору купівлі-продажу, спірне приміщення

перебувало на балансі ВАТ "Дніпроенерго" на підставі Рішення

Дніпропетровської міської ради, копію якого скаржник додав до касаційної

скарги, спірне приміщення було прийняте у комунальну власність територіальної

громади міста і передано на баланс Державній податковій адміністрації у

Дніпропетровській області. Згідно з Актом від 02 липня 2001 року ВАТ

"Дніпроенерго" передало, а Дніпропетровська міська рада прийняла у

власність нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Іншим актом

Дніпропетровська міська рада передала вказане майно на баланс Державної

податкової адміністрації у Дніпропетровській області. Копії вищезазначених

актів також додані до касаційної скарги.

На

сьогоднішній день, спірне приміщення є об'єктом права комунальної

власності  Дніпропетровської міської ради

та перебуває на балансі Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській

області.

Під

час судового засідання у Вищому господарському суді України, представник

скаржника пояснив, що Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській

області спірним приміщенням користується, укладає договори на виконання

ремонтних робіт та інше.

Враховуючи

викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з твердженням

Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, що оскаржуване

рішення зачіпає його права на користування нежитловим приміщенням, що

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що в силу п. 3 частини 2 статті 11110

Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування такого

рішення.

За

таких обставин, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від

19.06.07 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду

першої інстанції.

При

новому розгляді суду слід врахувати наведене, ретельно з'ясувати обставини

справи, надати їм належну, об'єктивну юридичну оцінку, вирішити питання щодо

залучення скаржника до розгляду справи та винести законне та обґрунтоване

рішення.

          Керуючись статтями 1115,

1117, 1119 - 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області

задовольнити.

2.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2007 року

скасувати.

3.

Справу № 32/209-07 скерувати на новий розгляд до Господарського суду

Дніпропетровської області.

          Головуючий суддя:                                              

Добролюбова Т.В.

Гоголь Т.Г.

Судді:  

Швець В.О.