Постанова

від 06.07.2011 по справі 5020-517/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-517/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   

ПОСТАНОВА

Іменем України

 11 липня 2011 року   Справа № 5020-517/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гоголя Ю.М.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився,  товариство з обмеженою відповідальністю "Свена-К";

представник відповідача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Максимум";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 16 травня 2011 року у справі № 5020-517/2011

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Свена-К" (пр. Ген. Острякова, 11-А, кв. 71,Севастополь,99007)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" (вул. М. Музики, 58-74,Севастополь,99007)

про стягнення заборгованості за оренду нежитлового приміщення в розмірі 177622,50 грн.                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

          У квітні 2011 року позивач -  Товариство з обмеженою відповідальністю "Свена-К" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»про стягнення заборгованості в розмірі 177 622,50 грн., яка складається із суми основного боргу 165 173,00 грн. (у тому числі 107 700,00 грн. - за угодою про погашення заборгованості, 57 473,00 грн. - за оренду нежитлового приміщення за період з січня 2010 року по 10.04.2010 року), 3% річних - 3 504,00 грн., інфляційного відшкодування - 8 945,50 грн.

          Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16 травня 2011 року позов задоволений частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Свена-К" заборгованість у розмірі 176 720,83 грн., яка складається із суми основного боргу 165 173,00 грн. (у тому числі 107 700,00 грн.  за угодою про погашення заборгованості, 57 473,00 грн. - за оренду нежитлового приміщення за період з січня 2010 року по 10.04.2010), 3% річних - 3504,00 грн., інфляційного відшкодування - 8 043,83 грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 767,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,80 грн. Узадоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційного відшкодування в сумі 901,67 грн. - відмовленою.

          Не погодившись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Максимум" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 16 травня 2011 року у справі № 5020-517/2011.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при недоведеності обставин, які суд визнав встановленими та невідповідністю висновків обставинам справи.

                    06 липня 2011 року розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду суддів Лисенко В.А. та Рибіну С.А. замінено на суддів Борисову Ю.В. та Дмитрієва В.Є.

                    У судовому засіданні 06 липня 2011 року представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі. Оголошено перерву по справі до 11 липня 2011 року.

                    Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія  встановила  наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свена-К" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум»(Орендар) була укладена Угода про погашення заборгованості №1 (далі - Угода) відповідно до умов якої Орендар зобов'язався протягом семи місяців та не пізніше 01.10.2010 року з дня підписання цієї Угоди сторонами, оплатити заборгованість, що виникла з орендної плати за договорами оренди не житлових приміщень №1 від 01.09.2008 року, №1 від 01.01.2009 року, №2 від 01.07.2009 року, за період з 01.09.2008 року по 31.12.2009 року в сумі 129 000,00 грн. (а.с.15-22). Угода вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань.

Згідно з пунктом 2.2 Угоди Орендар здійснює оплату щомісячно шляхом перерахування на поточний рахунок Орендодавця грошових коштів в розмірі 18 428,57 грн. не пізніше 20 числа кожного місяця.

01.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свена-К" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум»(Орендар) був укладений договір №1 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір) (а.с.9-13), відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування (оренду) відокремлене нежитлове приміщення №5 площею 395 м2, що розташовано на першому поверсі одноповерхової будівлі складу №5 за адресою: місто Севастополь, вул. Соловйова, 10 (далі -Приміщення), для використання під торгівлю. Строк дії Договору встановлений з моменту підписання до 01.06.2010 року.

Згідно з пунктом 3.1 Договору плата за оренду Приміщень є договірною та оплачується Орендарем згідно рахунку, що виставляється, щомісячно не пізніше 20 числа кожного поточного місяця, починаючи з моменту укладення Договору, до моменту фактичного повернення Приміщень Орендодавцю за актом прийому-передачі.

Відповідно до пункту 3.2 Договору розмір плати за оренду приміщення складає 45 грн. (що складає 17 775 грн. на місяць). Орендна плата сплачується  шляхом перерахування Орендарем грошових коштів на рахунок Орендодавця.

01.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свена-К" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум»(Орендар) був укладений договір №1 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір) (а.с.9-13), відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування (оренду) відокремлене нежитлове приміщення №5 площею 395 м2, що розташовано на першому поверсі одноповерхової будівлі складу №5 за адресою: місто Севастополь, вул. Соловйова, 10 (далі -Приміщення), для використання під торгівлю. Строк дії Договору встановлений з моменту підписання до 01.06.2010 року.

Згідно з пунктом 3.1 Договору плата за оренду Приміщень є договірною та оплачується Орендарем згідно рахунку, що виставляється, щомісячно не пізніше 20 числа кожного поточного місяця, починаючи з моменту укладення Договору, до моменту фактичного повернення Приміщень Орендодавцю за актом прийому-передачі.

Відповідно до пункту 3.2 Договору розмір плати за оренду приміщення складає 45 грн. (що складає 17 775 грн. на місяць). Орендна плата сплачується  шляхом перерахування Орендарем грошових коштів на рахунок Орендодавця.

Листом від 23.03.2010 року за вих.№4 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору у випадку, якщо відповідач не оплатить заборгованість з оренди в строк до 01.04.2010 року, та звільнити зайняти приміщення та передати їх позивачу в строк до 07.04.2010 року (а.с.23).

10.04.2010 року Договір припинив свою дію у зв'язку з достроковим розірванням за взаємною згодою сторін, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Як зазначив позивач, зобов'язання щодо оплати заборгованості за Угодою та оренди за Договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість в сумі 107 700,00 грн. - за угодою про погашення заборгованості, в сумі 57473,00 грн. - за оренду нежитлового приміщення за період з січня 2010 року по 10.04.2010 року.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги про стягнення заборгованості не визнав.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Договір за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.          

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 283 Господарського кодексу  України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

                    Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від обов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діловогообороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу   України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що плата за оренду Приміщень оплачується Орендарем щомісячно не пізніше 20 числа кожного поточного місяця, починаючи з моменту укладення Договору, до моменту фактичного повернення Приміщень Орендодавцю за актом прийому-передачі.

Відповідно до умов Угоди Орендар зобов'язався протягом семи місяців та не пізніше 01.10.2010 року з дня підписання Угоди сторонами, оплатити заборгованість, що виникла з орендної плати за договорами оренди не житлових приміщень №1 від 01.09.2008 року, №1 від 01.01.2009 року, №2 від 01.07.2009 року, за період з 01.09.2008 року по 31.12.2009 року в сумі 129 000,00 грн.

Згідно зі статями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи не має доказів оплати у повному обсязі заборгованості з орендної плати за період з січня 2010 року по 10.04.2010 року та за Угодою у розмірі 165 173,00 грн.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за оренду приміщень є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідач має заборгованість за Договором за період з січня 2010 року по 10.04.2010 року в розмірі 57 473,00 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов Угоди, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Угодою в розмірі 107 700,00 грн. є також обґрунтованими та такими, що правомірно  задоволені.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних - 3 504,00 грн. та інфляційне відшкодування в сумі 8 945,50 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 7), судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 504,00 грн. такими, що правомірно задоволені.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційного відшкодування (а.с. 7-8), судова колегія вирішила, що він не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки здійснений без урахування рекомендацій Верховного Суду України (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року К62-97р). у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно здійснив власний розрахунок інфляційного відшкодування, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційного відшкодування правомірно частково задоволені в сумі 8 043,83 грн.

                    Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                  1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" залишити без задоволення.

                  2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 16 травня 2011 року у справі № 5020-517/2011 залишити без змін.                                                  

Головуючий суддя                                                  Ю.М. Гоголь

Судді                                                                                Ю.В. Борисова

                                                                                В.Є. Дмитрієв

Розсилка:  

1.  Товариство з обмеженою відповідальністю "Свена-К" (пр. Ген. Острякова, 11-А, кв. 71,Севастополь,99007)

2.  Товариство з обмеженою відповідальністю "Максимум" (вул. М. Музики, 58-74,Севастополь,99007)