Постанова

від 13.07.2011 по справі 5010/846/2011-5/44

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5010/846/2011-5/44

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

13.07.11                                                                                           Справа  № 5010/846/2011-5/44

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                    Бойко С.М.,

суддів:                                          Бонк Т.Б.,

                                                     Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – не з'явився,

позивача  –     з'явився,

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Авангард», с.Загвіздя Тисменицького району  Івано-Франківської області

на рішення  господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2011 року, суддя Г.З.Цюх, в справі  за  № 5010/846/2011-5/44

за позовом  приватного підприємства «Гонта», м.Львів

до відповідача  публічного акціонерного товариства «Авангард», с.Загвіздя Тисменицького району  Івано-Франківської області

про стягнення  21120 грн. боргу за поставлений товар та 609 грн. три відсотки річних,

                                                         ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Івано-Франківської області від 24.05.2011 року частково задоволено позовні вимоги приватного підприємства «Гонта»в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Авангард»21120 грн. основного боргу та 38,19 грн. три відсотки річних, що складає заборгованість за поставлений відповідачу товар згідно видаткової накладної №0407 від 07.04.2010 року.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення та нарахованих трьох відсотків річних за період прострочення з 01.03.2011 року згідно ст.625 ЦК України  підлягають до задоволення.

В частині позовних вимог про стягнення решти заявленої суми трьох відсотків річних в розмірі 570,81 грн. в позові відмовлено за безпідставністю, оскільки зобов»язання по сплаті спірного боргу виникли лише 01.03.2011 року, а тому позивачем неправомірно нараховано до стягнення три відсотки річних за період з 07.04.2010 року по 28.02.2011 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення  суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, в зв»язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин по справі, апелюючи тим, що позивачем не доведено факту поставки відповідачу товару належними доказами в розумінні ст.ст.33,34 ГПК України, що свідчить про відсутність підстав для стягнення спірної заборгованості.

Скаржник покликається на те, що видаткова накладна оформлена з порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.1, п.2 Положення  про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, оскільки не містить змісту господарської операції, осіб, через яких отримано товар, та осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Скаржник також покликається на те, що в матеріалах справи відсутні довіреність з відповідними реквізитами та вказівкою на особу, яка отримувала згідно спірної накладної товар, а також сертифікат якості товару, який згідно ч.2 ст.32 Закону України «Про ветеринарну медицину» є обов»язковою умовою для підтвердження факту придбання такого товару. Скаржник вважає, що при відсутності таких документів неможливо ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету, визначеному у супровідних документах.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що факт прийняття відповідачем поставленого товару підтверджується підписами відповідальних осіб та печаткою товариства на накладній №0407 від 07.04.2010 року та не заперечувався представником відповідача в суді першої інстанції.

Позивач також вважає безпідставним твердження апелянта щодо відсутності необхідних реквізитів у накладній №0407 від 07.04.2010 року та сертифікату якості на товар, оскільки накладна оформлена у відповідності до вимог діючого законодавства, а сертифікат відповідності надавався відповідачу під час поставки товару та жодних претензій по якості на адресу позивача не надходило.

В судове засідання представники скаржника не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, а тому, зважаючи на строк розгляду спору, а також, що скаржник без поважних причин не з»явився, суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі накладної №0407 від 07.04.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 21120 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вказаній видатковій накладні та печаткою підприємства(а.с.8).

Проте, відповідач своїх зобов»язань по оплаті товару не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв відповідачу претензію від 15.02.2011 р. з вимогою про сплату існуючої заборгованості, яка також залишена без відповіді та задоволення. Факт отримання відповідачем претензії 22.02.2011 р. підтверджується поштовим повідомленням про вручення претензії відповідачу 22.02.2011 р. (а.с.14-15).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений  позивачем товар становить 21120 грн..

Відповідно до ст.509 ЦК України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 21120 грн.

Наявна в матеріалах справи банківська виписка по рахунку позивача (а.с.9) не може бути підтвердженням факту погашення відповідачем заборгованості в розмірі 7201,08 грн. боргу, оскільки з її змісту вбачається, що дана проплата здійснена відповідачем 17.01.2011 року на підставі рахунку №СФ-0113 від 14.01.2010 року, тобто не стосується предмета спору в даній справі.

Крім цього, факт поставки товару відповідачу на підставі поданих позивачем документів не заперечується відповідачем, що вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи відзиву ПАТ «Авангард»(а.с.38-39). Покликання скаржника на оформлення  накладної з порушенням вимог діючого законодавства та відсутність сертифікату якості не може бути підставою для звільнення відповідача від зобов»язань по оплаті отриманого на її підставі товару, оскільки жодних доказів повернення цього товару чи доказів направлення претензій по якості відповідачем суду не представлено, а тому судом здійснено правильну оцінку всіх наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст.639 ЦК України).

Зі змісту накладної №0407 від 07.04.2010 р. вбачається підпис уповноваженої особи відповідача на отримання товару, а згідно ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, відсутність заперечення відповідача щодо факту отримання товару, як відповіді на направлену позивачем претензію, слід розцінювати як наступне схвалення прийняття спірного товару.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання та застосування типових форм первинного обліку, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №263 від 27.07.1998 року, передбачено вимоги оформлення видаткових накладних та вказано реквізити, які підлягають заповненню в таких документах.

З аналізу наведених норм та обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку, що подана відповідачем накладна є належним доказом в підтвердження факту відвантаження товару відповідачу. Видаткова накладна (а.с.8) містить всі необхідні реквізити, зокрема, підписи відповідальних осіб та печатки юридичних осіб, що свідчить про підтвердження ними факту відвантаження спірного товару відповідачу.

Щодо невиконання позивачем умов про надання сертифікату якості, то відповідач не позбавлений права захищати свої інтереси у визначений законодавством спосіб. Крім цього, доказів ненадання сертифікату якості при поставці товару скаржником не подано.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту накладної №0407 від 07.04.2010 р. не вбачається визначення сторонами строку оплати поставленого товару, а тому його настання слід обчислювати згідно ст.530 ЦК України, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, яку відповідачем отримано 22.02.2011 року.

Враховуючи те, що  строк оплати за товар настав 01.03.2011 р., місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних лише на суму 38,19 грн., тобто нарахованих за період прострочення з 01.03.2011 року, та відмову в решті частині заявлених до стягнення трьох відсотків річних на суму 570,81 грн., оскільки позивачем неправомірно нараховано до стягнення три відсотки річних за період з 07.04.2010 року по 28.02.2011 року, тобто до настання строку виконання зобов»язання.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

                                               постановив:

рішення господарського суду Івано-Франківської області року в справі за номером  5010/846/2011-5/44 -  залишити без змін, а апеляційну скаргу  публічного акціонерного товариства «Авангард» –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С. М. Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк

                                                                       Р. І. Марко