Постанова

від 19.07.2011 по справі 20/17-1029-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/17-1029-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа № 20/17-1029-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:   Ярош А.І.,

Суддів:   Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання:  Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Пахомов В.В.

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради  

на рішення господарського суду Одеської області від 25 травня 2011р.

по справі № 20/17-1029-2011

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради  

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдінгова компанія АО ОМК”

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 22887,30грн.

.

ВСТАНОВИВ:          

          Департамент комунальної власності Одеської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдінгова компанія АО ОМК” (відповідач), в якому з урахуванням уточнень просить: розірвати договір оренди нежилого приміщення № 97/7 від 25.11.1999р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю та Універсальною фінансово-виробничою приватною холдинговою компанією у вигляді закритого акціонерного товариства АТ „ОМК” та виселити  Універсальну фінансово-виробничу приватну холдингову компанію у вигляді закритого акціонерного товариства АТ „ОМК” з займаного орендованого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.. Пушкінська, 59 та стягнути з відповідача на користь позивача орендну плату в сумі 22 838грн. 86коп., пеню в сумі 48грн. 44 коп. та покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25 травня 2011 року по справі № 20/17-1029-2011 (суддя Щавинська Ю.М.) замінено відповідача у справі Універсальну фінансово-виробничу приватну холдингову компанію у вигляді закритого акціонерного товариства АТ “ОМК” на її правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю “Холдінгова компанія АО „ОМК”, позов задоволено частково. Стягнуто 338,86грн. заборгованості по орендній платі, 48,44грн.. пені, 660,69 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В частині вимог про стягнення 22 500 грн. провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції, виходив з того, що у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, позивачем не доведено, що відповідач  порушив умови договору щодо несплати  за користування річчю протягом трьох місяців поспіль.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 та ст. 782 Цивільного кодексу України, суд вважає, безпідставним посилання позивача на несвоєчасну та неповну сплату відповідачем орендних платежів, як на підставу розірвання договору оренди у судовому порядку, так як договором передбачено сплату пені за несвоєчасну оплату орендної плати.

Отже, на підставі вищевикладеного судом у позові в частині розірвання договору та в частині виселення відмовлено.

При цьому, відповідно до п.п. 1.2 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 1.2. ст.. 762 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами додаткового погодження від 31.01.2001р. та розрахунку, який був наданий позивачем до суду першої інстанції, у відповідача є наявна заборгованість з орендної плати за договором оренди станом на 24.05.2011р. в сумі 338,86грн., на яку відповідач відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів оплати.

Судом припинено провадження у справі в частині вимог позивача 22 500грн., у зв'язку з оплатою орендної плати.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмови у розірванні договору оренди та виселення скасувати та винести постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання та виселення прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням  всіх обставин у справі з наступних підстав.

Як зазначено у апеляційній скарзі, відповідачем після укладання договору оренди були порушенні його умови, а саме: п.п. 3.1 , 4.2 договору, а саме орендар несвоєчасно та не в повному розмірі сплачував орендну плату, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати. Тільки після  подачі позову до суду була частково сплачена  в розмірі 22,500 грн..

Скаржник зазначає, що в рішенні суду невірно не прийняті до уваги вимоги  ч.3 ст. 18, п. 1 ст.19, ч.3 ст. 26 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, згідно з якими несвоєчасна оплата орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди, що є підставою для розірвання договору в судовому порядку, та виселенню орендаря, також апелянт зазначав, що несплата орендної плати приводить до зменшення надходжень до бюджету. На думку скаржника, судом не розглянуті всебічно і повно всі обставини справи в їх сукупності та невірно  застосовані  норми матеріального права, а саме ст.ст. 625, 651 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.    

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції , 25 листопада 1999 року між Представництвом по управлінню комунальної власності (Орендодавець, позивач) та Універсальною фінансово-виробничою приватною холдинговою компанією у вигляді закритого акціонерного товариства АТ „ОМК”, (орендар, відповідач, на теперішній час ТОВ „Холдінгова компанія АО „ОМК”), укладено договір оренди нежитлового приміщення № 97/7 від 25.11.1999р., відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення, загальною площею 520,9 кв. м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 59. (п. 1.1 договору)

31.01.2001р. сторони уклали додаткове погодження за умовами якого, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку граничних розмірів та порядку використання орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 31.10.2000 року №1665-ХХІІІ та складає з 31.01.2001 року за перший місяць, з урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції, - 7 681,42 грн..

Як вбачається з наданих до суду розрахунків заборгованості орендаря, орендар постійно сплачує орендну плату частками. Станом на 24.05.2011р. заборгованість складала 338,86 грн.(а.с.80), яка і була правомірно стягнута судом першої інстанції на підставі ст. 193 ГК України, ст. 762 ЦК України.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні ч.2 ст. 651 ЦК України підставами для розірвання договору є: істотне порушення договору другою стороною; та інші випадки, встановлені договором або законом. При цьому істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд вважає, що позивачем у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України належним чином не доведено істотних порушень відповідачем умов договору оренди, що б привели до негативних наслідків для орендодавця, внаслідок яких останній значною мірою був б позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору оренди.

До того ж, відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Розірвання договору оренди, який укладений з 1999 року, по якому орендна плата сплачується регулярно, але частками, приміщення функціонує та використовується за призначенням, по якому відсутні негативні наслідки для позивача, не може вважатися справедливим.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду в частині розірвання договору оренди є законним та справедливим.

Судом першої інстанції правильно зазначено в рішенні, що відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.3.3 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується орендодавцем за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі, передбаченому чинним законодавством.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду, що несвоєчасна оплата орендної плати не закріплена сторонами у якості підстави для розірвання договору. А навпаки  у розділі 9 договору "Умови зміни, розірвання договору" в п. 9.1 зазначено, що умови договору зберігають силу протягом всього строку дії договору та у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Тому, враховуючи вищезазначені пункти договору оренди, рішенням суду за несвоєчасну оплату орендної плати застосована відповідальність у вигляді пені на підставі п.3.3. договору та у відповідності зі ст.ст. 611, 615 ЦК України.

У разі відсутності підстав для розірвання договору оренди, суд правомірно відмовив в частині виселення орендаря зі спірного приміщення, яке використовується на даний час за призначенням згідно акту обстеження нежитлового приміщення від 07.04.2011р.(а.с.40).

Довід апелянта про те, що  несвоєчасна оплата орендної плати відповідачем зменшує бюджет міста, не доведено відповідними доказами у розумінні ст. ст.33,34 ГПК України та спростовується наданими суду розрахунками заборгованості, з яких вбачаються постійні часткові оплати орендної плати відповідачем.

          Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність відмови у задоволені позовних вимог в частині розірвання договору, а, як наслідок, і в частині виселення.

Таким чином, оскаржуване рішення від 25 травня 2011р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради  - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103–105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 25 травня 2011 року у справі №20/17-1029-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради   - без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 21 липня 2011р..

Головуючий суддя                                                                           А.І. Ярош

Суддя                                                                                                О.О. Журавльов

          Суддя                                                                                            М.В. Михайлов