Рішення

від 22.07.2011 по справі 5004/1073/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р.

               Справа № 5004/1073/11

за позовом  Приватної фірми "ОЛС"  

до відповідача: Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" Відкритого акціонерного підприємства "Волиньрибгосп"

про 172 945,58 грн. збитків

                                                                                                                         Суддя С.В. Костюк

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 02.04.2010р.

від відповідача: н/з

Права та обов’язки учаснику судового процесу роз’яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання  про фіксацію  судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: позивач - Приватна фірма "ОЛС" звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача –Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" Відкритого акціонерного підприємства "Волиньрибгосп" 172 945,58 грн., з них: 115 799,55 грн. збитків, 45 415,33 грн. інфляційних втрат, 11 730,70 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу, зазначає, що 10.05.2007р. між ПФ "ОЛС" та ДП "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" було укладено договір поставки комбікорму, за умовами якого продавець продає, а покупець купує повноцінні комбікорми для риби (товар), за номенклатурою, кількістю і ціною, вказаними у накладних, що додаються до цього договору та є невід'ємною його частиною.

25.05.2006р. між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ та ПФ "Олс" було укладено кредитний договір №2505/06-261, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді відкриття мультивалютної відкличної поновлювальної кредитної лінії для закупівлі транспорту, розливної, фасованої соняшникової олії, комбікормів, земельної ділянки, рефінансування попередньої кредитної заборгованості за кредитним договором №1605/03-261 від 16.05.2003р., ведення статутної діяльності та на інші цілі, передбачені законодавством і внутрішніми положеннями банку, з максимальним лімітом лінії у розмірі 45 000,00  дол. США на умовах, визначених даним кредитним договором, із сплатою 14% річних за користування кредитними коштами в доларах США, 18 % річних із нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць за користування кредитними коштами в гривні.

Станом на 01.05.2011р. заборгованість ДП "Рибгосп" Цумань" за отриманий товар становить 113 464,26 грн. Внаслідок порушення зобов'язань відповідачем щодо вчасної сплати боргу за отриманий товар, ПФ "ОЛС" поніс додаткові витрати по сплаті банківських відсотків із нарахуванням інфляційних втрат в сумі 17 866,20 грн., тобто отримало збитки у вигляді сплати з власних коштів, що отримані з інших господарських операцій, банківських відсотків за користування кредитними коштами на суму заборгованості за поставлений товар, тобто з суми 156 845,00 грн., що встановлено господарським судом по справі № 1/52-38. Тому, розмір збитків понесених позивачем становить 172 945,58 грн., з яких: 115 799,55 грн. - матеріальні збитки, 45 415,33 грн. - інфляційні втрати та 11 730,70 грн. - відсотки за користування чужими коштами.

При обґрунтуванні заявленої вимоги позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

На виконання ухвали суду від 14.06.2011р. позивачем представлено наказ господарського суду від 23.06.2008р. про примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2008р. та рішення господарського суду від 10.04.2008р. по справі № 1/52-38. Згідно зазначеного наказу стягнуто з ДП "Рибгосп" Цумань" Відкритого акціонерного підприємства "Волиньрибгосп" на користь ПФ "ОЛС" 156845 грн. заборгованості, 22138.68 грн. пені, 32335,58 грн. інфляційних, 2113,19 грн. витрат по оплаті держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Постановою старшого державного виконавця ВДВС Ківерцівського РУЮ від 14.05.2009р. повернуто виконавчий документ стягувачеві (ПФ "ОЛС")  згідно його заяви від 14.05.2009р.

Відповідач пояснень по суті заявлених вимог не представив, в судове засідання не з’явився, через канцелярію суду подав клопотання відкласти розгляд справи для надання можливості скористатися послугами адвоката.

Дане клопотання розглянуто в судовому засіданні та відхилено як необґрунтоване. При цьому судом враховано те, що розгляд справи двічі відкладався 14.06.2011р. та 29.06.2011р., про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином і мав достатньо часу для вирішення питання щодо отримання правової допомоги по справі, а тому подача клопотання про відкладення розгляду справи на думку суду є затягуванням розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву суду надано право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема розрахунку  суми позову (а.с. 90-91), в загальну суму позову, яку просить стягнути позивач, а саме 172 945,58 грн. включено:

- збитки у вигляді сплачених відсотків в сумі 70 384,22 грн. за кредитним договором №2505/06-261 від 25.05.2006р.;

- інфляційні збитки в сумі 45 415,33 грн. включені банком до суми відсотків, які повинен сплачувати позичальник, в даному випадку ПФ "ОЛС", згідно п. 1.1 та п. 3.23 кредитного договору від 25.05.2006р.,

- річні в сумі 11 730,70 грн. та інфляційні в сумі 45 415,33 грн. нараховані згідно ст. 625 ЦК України на суму непогашеної відповідачем заборгованості по рішенню господарського суду від 10.04.2008р., справа №1/52-38.

З матеріалів справи вбачається , що кредитний договір №2505/06-261 від 25.05.2006р. було укладено між КБ "Західінкомбанк" та ПФ "ОЛС".

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит у вигляді відкриття мультивалютної відкличної поновнювальної федитної лінії для закупівлі тарнспорту, розливної та фасованої соняшникової олії, комбікормів, земельної ділянки, рефінансування попередньої кредитної заборгованості за кредитним договором №1605/03-261 від 16 травня 2003 року, ведення статутної діяльності та на інші цілі, передбачені законодавством і внутрішніми положеннями банку, з максимальним лімітом лінії у розмірі 45 000,00 доларів США на умовах, визначених даним кредитним договором, із сплатою 14 відсотків річних за користування кредитними коштами в доларах США, 18 відсотків річних із нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць за користування кредитними коштами в гривні. При цьому кредитні кошти за бажанням позичальника можуть надаватися в доларах США та гривні. Загальна сума заборгованості по кредитних коштах виданих в доларах США та гривні не повинна перевищувати еквівалент 45000,00 доларів США. При визначенні такої максимальної заборгованості (45000,00  доларів США) приймається курс доларів США до гривні або гривні до долара США згідно з офіційним курсом НБУ на день визначення Заборгованості.

Договір на поставку комбікормів для риби укладений 10.05.2007р. між ПФ "ОЛС" та ДП "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп", тобто сторонами по справі. Рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2008р. по справі №1/52-38, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2008р., було стягнуто з ДП "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" на користь ПФ "ОЛС" 156 845 грн. заборгованості за товар поставлений по договору від 10.05.2007р., 22 138,68 грн. пені, 32 335,58 грн. інфляційних нарахувань та 2231,19 грн. судових витрат, всього 213 550,45 грн.

На виконання рішення суду 23.06.2008р. видано наказ про примусове виконання № 1/52-1 (а.с. 84), зі строком пред’явлення до 26.05.2011р.

14.05.2009р. старшим державним виконавцем відділу ДВС Ківерцівського РУЮ винесена постанова про повернення виконавчого документа в зв’язку з отриманням від ПФ «ОЛС»заяви про повернення без виконання наказу господарського суду Волинської області № 1/52-1 від 23.06.2006р. (а.с. 83).

В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що стягнення заборгованості проводилось в примусовому порядку, а стягувач - ПФ «ОЛС»сам відізвав виконавчий документ про примусове стягнення з ДП "Рибгосп" Цумань" 213 550,45 грн., тому вимога в частині нарахувань інфляційних втрат та 3% річних на непогашену по наказу № 1/52-1 суму, яка становить 113 464,26 грн., на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, є безпідставною.

Також суду вважає необгрунтованою вимогу в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді сплачених банку процентів в сумі 115 799,55 грн. за кредитним договором, оскільки кредитний договір було укладено між КБ «Західінкомбанк»та ПФ «ОЛС», договір поставки комбікормів - між  позивачем та відповідачем по справі, а тому ставлячи вимогу про стягнення даних збитків, позивач фактично перекладає власний комерційний ризик по кредитному договору на іншу особу, з якою укладено договір поставки комбікормів, в даному випадку на відповідача.

Суд вважає, що в даному випадку сплачені позивачем проценти за кредитним договором не відносяться до збитків спричинених саме відповідачем.

Згідно ст. 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди, відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв’язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв’язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв’язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода –наслідком. Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків. Приписами статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, за приписами наведених норм позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, розмір цих збитків, наявність протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача усіх складових цивільного правопорушення.

Враховуючи, що позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача щодо заявлених збитків, наявності причинного зв‘язку між протиправною поведінкою та збитками, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення, суд вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 172 945,58 грн., а тому відмовляє в позові.

При вирішенні спору судом врахована правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2010р. по справі № 11/132-09.

Керуючись ст.ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, 32, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  

в и р і ш и в:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.

           Суддя                                                    С. В. Костюк

Повний текст рішення

складено та підписано

22.07.11