Рішення

від 06.06.2011 по справі 41/138 (02/5026/543/2011)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/138 (02/5026/543/2011)

06.06.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Нафтаенерго»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»

Про

визнання зобов’язання за кредитним договором № 20/КВ-07 від 29.05.2007 року припиненим та визнання договору позики укладеним з 21.03.2010 року

                                                                                           Суддя  Спичак О.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –дов. № б/н від 07.02.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2. –дов. № 505-ГО/10 від 27.12.2010 року;

                                                  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн Нафтаенерго»звернулося в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»про визнання зобов’язання за кредитним договором № 20/КВ-07 від 29.05.2007 року припиненим та визнання договору позики укладеним з 21.03.2010 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.03.2011 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд  на 29.03.2011 року.

Ухвалою від 29.03.2011 року розгляд справи відкладено на 12.04.2011 року.

В судовому засіданні 12.04.2011 року оголошено перерву до 21.04.2011 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.04.2011 року на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України справу № (02/5026/543/2011) направлено за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ від 04.05.2011 року, справу № (02/5026/543/2011) було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 05.05.2011 року суддею Спичак О.М. справу № 02/5026/543/2011 було прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер № 41/138 (02/5026/543/2011) та призначено розгляд на 23.05.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 23.05.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з відпусткою уповноваженого представника.

В судовому засіданні 23.05.2011 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, згідно якими проти задоволення позову заперечував.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 23.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 06.06.2011 року.

06.06.2011 року представник позивача через канцелярію суду подав додаткові документи по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні 06.06.2011 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн Нафтаенерго»(далі - позичальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (далі - банк, відповідач) укладено  кредитний договір № 20/Кв-07 (в іноземній валюті) (далі –Договір) пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що банк надає позичальнику кредит в грошовій формі (далі –кредит) на наступних умовах: сума кредиту –182 856,00 доларів США, кінцева дата повернення кредиту –25 травня 2012 року, мета використання кредиту –придбання автомобіля –BMW моделі Е63/М6, 2007 року випуску, процентна ставка –13% річних, комісія за підготовку та оформлення Договору –150,00 грн., в т.ч. ПДВ 25,00 грн., одноразова комісія з надання кредиту в розмірі 0,1% від суми кредиту, без ПДВ; сплата комісій проводиться в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати.

Відповідно до пункту 2.6 Договору якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати укладення цього Договору позичальником не виконуються вимоги (будь –яка або всі) пункту 2.5 цього Договору, внаслідок чого позичальником протягом зазначеного строку не отриманий кредит, банк в односторонньому порядку має право відмовитись від виконання позичальником умов цього Договору (відповідно до вимог розділу 3 цього Договору), а також збитки, що може понести позичальник у зв’язку з неотриманням кредиту за цим Договором.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з вимогами про визнання зобов’язання за кредитним договором № 20/КВ-07 від 29.05.2007 року припиненим з 21.03.2010 року та визнання договору позики укладеним з 21.03.2010 року.

В свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що він повідомленням № 03-05/308 від 10.03.2010 року повідомив позивача не про припинення кредитного договору, а про зупинення подальшого кредитування та дострокового повернення суми простроченого кредиту.

Крім того, відповідач зазначає, що він будь –яких інших договорів з позивачем не укладав, так як останній жодних пропозицій у відповідності до норм чинного законодавства про зміну або розірвання договору не надсилав.

Дослідивши матеріали справи та додатково надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.  

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

У відповідності до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Крім того,  відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначеними правовими нормами не передбаченого такого способу захисту права та інтересу, як визнання зобов’язання за кредитним договором припиненим та визнання договору позики укладеним, крім того, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Суд відзначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову.

Вимога позивача про визнання зобов’язання за кредитним договором № 20/КВ-07 від 29.05.2007 року припиненим з 21.03.2010 року та визнання договору позики укладеним по своїй суті є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватись судом лише під час спору про право, а тому ця вимога позивача не може виступати самостійним предметом спору і відповідно окремим способом захисту.

Викладена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 № 10/732, у п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", у п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".  

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                 Спичак О.М.